5.6. Форми господарювання поза системами

5.6. Форми господарювання поза системами

Відомий сучасний англійський соціолог Т. Шанін стверджує, що можна «лікувати» державно-планову соціалістичну економіку «впорскуванням» певної дози капіталістичного ринку, а капіталізм можна «лікувати» втручанням держави в процеси ринкової економіки. Тобто, за його поглядами, в світі не існує країн із «суто ринковою» або з «суто соціалістичною» економікою. Ці поляр­ності є наслідком міфологізації досягнень протилежних соціально-економічних систем, носіями яких були відомі наддержави. В реальності завжди існували й існують так звані експолярні форми економічного життя, які мають власну логіку розвитку, певний вплив на світові економічні процеси, є відносно автономними від домінант полярних економічних систем. Якщо та чи інша економіка оперує такими антипоняттями, як «друга економіка», «дрібна буржуазія», «неформальна економіка», «тіньова економіка», то можна впевнено залучати її до позаполярних форм.

Що зараховує Т. Шанін до видів експолярної економіки? По-перше, це сімейне виробництво. Воно характеризується відсутністю або обмеженим використанням найманої праці, тривалою взаємною підтримкою, лояльністю членів родини, внутрішньо-
сімейним споживанням, власною операційною логікою успадкування майна, яка суттєво відрізняється від логіки теоретичних моделей як «вільного ринку», так і «державного планування».

По-друге, це «спеціалізоване (монопольне) мале виробництво», самостійне існування якого віч-на-віч з велетенськими бюрократично-державними комплексами базується на монополії, яку воно має на певні вміння, а також гнучкому реагуванні на попит і привілейованому доступі до необхідних ресурсів. Крім того, життєздатність такого виробництва може грунтуватись на безгосподар­ності або на кримінальних зв’язках у певній галузі виробництва.

По-третє, це внутрішньосімейне відтворення праці. Тобто така форма використання праці, яка грунтується на родовій організації, неформальних (не грошових) засобах стимулювання праці. Результати внутрішньосімейного виробництва спрямовані на споживання, добробут і соціальне відтворення родини. Це сімейне виробництво позбавлене головних виробничих функцій, тобто виробництво класичного товару для продажу. Воно сконцентровано на складному завданні соціалізації дітей і задоволенні їхніх нових потреб. Причина поширення цієї сфери діяльності полягає у бюрократизації всіх сфер людського життя, емоційних зворушеннях, що виникають унаслідок дедалі більшої атомізації суспіль­ства, зростання беззаконня й залежності статусу людини в суспіль­стві від рівня її освіченості.

По-четверте, це так звана «друга економіка». Вона ґрунтується на праці за додатковим контрактом на неповний робочий день і є дуже суттєвим джерелом доходу. Угорські соціологи визначили особливості операційних правил гри і соціальної організації цього феномену порівняно з офіційною економікою, її функціонуванням, регулюванням та структурою.

По-п’яте, це тіньова економіка, яку ще називають «третьою економікою». Вона характеризується виробництвом і послугами позалегальних форм діяльності. Така діяльність у разі її розкриття веде до кримінальної відповідальності. Це насамперед економічна діяльність, що ґрунтується на організованих формах злочинності (контрабанді, наркоторгівлі, збуту краденого, проституції, рекеті, терорі, відмиванні «брудних грошей», ухиленні від податків).

Визначення загальних характеристик «маргінальних форм» господарювання, за допомогою яких можна було б виправдати використання терміна «експолярна економіка». Ці характеристики існують у всіх її вищеназваних формах.

Передусім виділяється неформальний і персоніфікований харак­тер організації виробництва, послуг, обміну, фінансування та обліку; особливі, як правило, позалегальні (це необов’язково лише нелегальні) методи гарантування й дотримання угод, найму на роботу. Тобто неексполярні типи економічної діяльності «вкорінені» або «розчинені» у широкому контексті людських взаємодій (interaktion), тобто дуже рідко орієнтовані просто на прибуток або на досягнення лише раціональної мети. Їхня «соціальність» визначена нормами первісних співтовариств та індивідуалізованого вибору з боку родин або членів родин. Друга риса таких виробництв стосується специфічних типів бюджету, що супроводжують цю найбільш соціалізовану економіку: для неї менше значення мають гроші й зарплатня, а більше значення надається товарообміну, внутрішньосімейній і міжсімейній неформальній кооперації, самозабезпеченню, патронажу, постійній клієнтурі, кровній спорідненості й інтересам клану. Коли співучасники пробують оптимізувати результати своїх зусиль, то вони спираються на уявлення про виживання, добробут, соціальне відтворення й існування поза термінами безмежного накопичення капіталу з метою підвищення соціального та економічного статусу. Ці відносини не слід романтизувати, бо вони можуть детермінувати високу ступінь експлуатації більшості суб’єктів такого співтовариства. Третя риса функціонування таких економік стосується гнучкого використання у виробництві й наданні послуг непіднадглядної праці.

Таким чином, термін «експолярний» використовується для того, щоб окреслити територію, яка не піддається розгляду в межах тієї чи іншої полярної системи, але є дуже важливою для реалістичного дослідження сучасних економічних і соціальних форм.

Основними операційними вимірами подальшого аналізу експолярних економік є: по-перше, використання праці та стратегії сімейного бюджету; по-друге, ступінь достовірності або недостовірності інформації; по-третє, операціональна мета (щодо споживання, а не експансії); по-четверте, технологія, ресурси, вміння, економічна сегментація; по-п’яте, важка праця та нудота на противагу екзистенціальній і соціальній меті.