6.3. Особливості податкового обліку виробничих запасів

6.3. Особливості податкового обліку виробничих запасів

У податковому обліку, як відомо, вартість придбаних виробничих запасів

відносять до валових витрат, а суму сплаченого податку на додану вартість – до

податкового кредиту. Крім цього, підприємства коригують валові витрати на

приріст (збитку) балансової вартості запасів (куплених матеріалів, сировини,

комплектуючих виробів, напівфабрикатів на складах, незавершеному

виробництві та залишках готової продукції) на початок звітного кварталу над їх

балансовою вартістю на кінець того самого кварталу. Це записують

кореспонденцією дебет рахунка “Валові витрати” і кредит цього рахунка

додатковою проводкою на суму збитку чи дебет “Валові доходи”, кредит

“Валові доходи” на суму приросту. Оскільки сума цього приросту чи збитку –

це розрахункова величина, зумовлена зміною залишків товарно-матеріальних

цінностей у результаті операцій з їх оприбуткування чи витрачання, що були

відображені за відповідною кореспонденцією рахунків, повторно відображати

це у кореспонденції з матеріальними рахунками чи з рахунками обліку

розрахунків у фінансовому обліку немає підстав.

Запис такої операції здійснюють на підставі додатка К до декларації про

прибуток підприємства про облік балансової вартості товарно-матеріальних

цінностей, які складають, у свою чергу, на основі сальдових відомостей за

матеріальними рахунками, звітів про рух матеріалів, інвентаризаційних описів

та розрахунку вартості куплених матеріалів, сировини, комплектуючих виробів,

напівфабрикатів у незавершеному виробництві та в готовій продукції, що не

реалізована і знаходиться на підприємстві. Оскільки при оподаткуванні

прибутку підприємства враховують збиток чи приріст лише придбаних, а не

отриманих від власного виробництва виробничих запасів, то на підприємствах

потрібно організувати їх роздільний (окремий) облік. Тому аналітичні рахунки

до відповідних субрахунків синтетичного рахунка 20 “Виробничі запаси” слід

розділити на окремі за кожним найменуванням, за котрим на підприємстві є

одночасно власні та куплені виробничі запаси. Наприклад, цеглу власного

виробництва і куплену, тверде паливо власне і куплене та ін. потрібно

обліковувати на окремих аналітичних рахунках. При цьому може статися, що

загалом виробничі запаси збільшилися, а наявність куплених матеріалів

зменшилася чи навпаки. Виявити це можна лише за умови роздільного обліку

власних і придбаних матеріальних цінностей.

У господарських товариствах, що здійснюють торговельну чи

постачальницьку діяльність, чи одночасно з виробничою торговельну

діяльність, відображають приріст (збиток) за вартістю придбаних товарів у

цьому ж порядку, що й матеріалів для виробничої діяльності, але окремо від

виробничих запасів.

У той же час при визначенні приросту (збитку) придбаних виробничих

запасів не враховують закуплені будівельні матеріали і запасні частини; їх не

відносять і до валових витрат. Це зумовлено тим, що в майбутньому їх

використають на капітальні вкладення для створення об’єктів, що

амортизуються, або ж витратять на ремонти, реконструкцію, модернізацію

основних засобів і частково віднесуть на валові витрати (до 10% балансової

вартості основних засобів), а за рештою витрат на ремонти та інші види їх

поліпшення – приєднають до балансової вартості, а отже, амортизують. Таким

чином, вартість придбаних запасних частин і будівельних матеріалів вплине на

зменшення оподатковуваного прибутку шляхом коригування на суму

нарахованої амортизації основних засобів.

Іншою особливістю є те, що до валових витрат включають 50% вартості

пально-мастильних матеріалів, витрачених на роботу легкових автомобілів.

Сплачений за ними податок на додану вартість не відносять до податкового

кредиту. В той же час, як правило, при купівлі пального і мастил неможливо

визначити кількість, що буде витрачена на роботу легкового автотранспорту

підприємства. Це зумовлює певні ускладнення в обліку виробничих запасів, що

можна вирішити подвійно, якщо на підприємстві, крім легкового

автотранспорту, є вантажні автомобілі.

Перший варіант можливий тоді, коли для легкового автотранспорту

використовують бензин інших марок, ніж для вантажного. У цьому випадку

оприбуткування бензину здійснюється за повною вартістю (з ПДВ) на дебет

рахунка 20 “Виробничі запаси” і за нею ж включається у відомість про облік

балансової вартості матеріальних активів.

Коли ж заздалегідь не відомо, скільки бензину буде витрачено на легкові

автомобілі, такий варіант неможливий. Як правило, особливо за попередньої

оплати за пальне його вартість відносять до валових витрат, а суму ПДВ – до

податкового кредиту. Тому в цьому випадку в кінці місяця треба визначити на

підставі звіту про рух пального його вартість, витрачену на роботу легкового

автотранспорту, і скоригувати валові витрати, податковий кредит і первинну

вартість запасів. Наприклад, на легковий автотранспорт було витрачено пально-

мастильних матеріалів на суму 1000 грн. Таким чином, методом “червоне

сторно” треба відобразити коригування валових витрат – дебет 841, кредит 841

– 500 грн.; податкового кредиту – дебет 6411, кредит 631 – 100 грн. і записати

суму ПДВ додатковою проводкою дебет 203, кредит 631 – 100 грн.

Варто зазначити, що визначення приросту (убутку) виробничих запасів

здійснюється лише за фактично оприбуткованими товарно-матеріальними

цінностями, а вартість оплачених постачальником, але не отриманих, до уваги

не беруть. У той же час, якщо покупці перерахували попередню оплату, але

оплачена ними продукція (товари) ще не відвантажена, її не включають до

розрахунку збитків запасів.

На сільськогосподарських підприємствах приріст (убуток) запасів

визначають не щоквартально, а загалом за рік.