7.2. Структура та динаміка міжнародної торгівлі
Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як територіальне, так і за видами продукції, товарними формами та видами торговельних відносин. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі зумовлені динамікою розвитку суспільного поділу праці у світогосподарській сфері. Знання структури світової торгівлі та її динаміки необхідні для успішного ведення міжнародного бізнесу.
Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі
Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і розрахунках установ та організацій 00Н. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами);
• промислове розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;
• країни з перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);
• країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).
Після Другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка США в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. З 1989 р. їх випереджає ФРН, яка посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка англії, а Японія, яка у 1963 р. посідала лише 14-тс місце, перемістилась на 3-є місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція та Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулося в країнах Перської затоки — виробників нафти. У Південно-Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 9,6% світового експорту проти 6,5% Японії. Ці країни забезпечують 16% загального імпорту промислової продукції в США та 29% для Японії (головним чином високотехнологічні товари).
Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер І Китай, мають досить місткий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт , інші (Індія» Аргентина) — більше на внутрішній ринок.
Конкуренція НІК проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках усієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислове розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що розвиваються, завойовують такі сектори, як текстиль, одяг, шкіри, транзистори, телевізори тощо.
Закон порівняльних переваг невблаганно розширює в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.
До першої десятки лідерів світової торгівлі за станом на 1990 р. належали такі країни (див.табл. 2)
Таблиця 2
Основні країни-експортери та імпортери (вмлрд дол. США, 1990р.)[22, с. 23]
Експорт
Імпорт
Німеччина
421
США
515
США
394
Німеччина
356
Японія
286
Франція
234
Франція
216
Японія
234
Англія
185
Англія
224
Італія
170
Італія
182
Нідерланди
134
Нідерланди
127
Канада
131
Радянський Союз
121
Бельгія-Люксембург
118
Бельгія-Люксембург
120
Радянський Союз
103
Канада
119
90-ті роки минулого сторіччя внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про це свідчать таб. З і 4, що характеризують частку найбільших експортерів та імпортерів у 2002 р. (диа.табл. 3-2)
Таблиця 3 Найбільші експортери та імпортери товарів у 2002 р.
Країна Експорт
Імпорт
———————.———- ——,*———•——— - —і-
млрд. дол.
%
млрд. дол.
%
1. США
694
Ї0,7
1202
18,0
2. Німеччина
613
9,5
494
7,4
3, Японія
417
6,5
337
5,0
4. Франція
332
5,1
329
4,9
5. Китай
326
5,0
295
4,4
6. В. Британія
280
4,3
345
5,2
7. Канада
252
'3,9
228
3,4
8. Італія
251
3.9
243
3,6
9. Нідерланди
244
3,8
220
3,3
10, Бельгія –
..................
214
3,3
197
2,9
17. Росія
107
1.7
61
0,9
46. Україна
18
0.3
17
0.3
Світ
6693
100,0
6693
100,0
Дані таблиць свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після Другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн - спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи з Росією, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай,
Інтенсивність товарних потоків значно розрізняється по країнами та регіонами. Понад 40% світового експорту та імпорту припадає на Західну Європу, приблизно 15% — на Північну Америку.
Таблиця 4 Частка регіонів у світовому експорті (2002р., %)*
Регіон
% у світовому , експорті
Північна Америка (без Мексики)
15,5
Латинська Америка
5,6
Західна Європа
42.4
Центральна та Східна Європа
5,0
Африка
2,2
Азія, Австралія, Нова Зеландія
25,8
Ближній Схід
3,9
Переважна частина світової торгівлі припадає на ПРК. Протягом десятиліття частка цих країн становила 70% світового товарообігу. При цьому близько 80% експорту ПРК призначається для інших промислове розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються, припадає 22 — 25%, на країни з перехідною економікою — 8 — 4%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн.
Дані про динаміку міжнародної торгівлі показують, що за останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, — менше ніж у 1,5 раза. Імпорт — відповідно у 1,5 раза і більш ніж у 2 рази.
Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямі ЄС, частка як у світовій торгівлі сягає 38,7%. При цьому внутрішньо регіональні потоки ЄС становлять близько 25% міжнародної торгівлі.
Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічне. Наприклад, США - Канада, Мексика - Латинська Америка або Японія — країни Азії, що розвиваються, та ін.
Таблиця 5
Внутрішньобдокова торгівля в 2002р.
Об'єднання країн
Частка в усьому ' товарообігу, %
ЄС
61,6
АТЕС
72,8
НАФТА
56,5
АСЕАН
24,0
МЕРКОСУР
11,5
Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції
Товарна структура світової торгівлі значною мірою визначається законом порівняльних переваг. "Недостатні елементи", необхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують з-за кордону. Для покриття імпорту товари, за якими країна має порівняльні переваги, Ідуть на експорт.
Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводилася структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали;
паливо; промислові товари), так і окремих видів усередині груп товарів. За період 1963 — 1987 рр. частка промислових товарів у світовому експорті зросла з 52 до 69 і до 75% у 2002 р. Частка продовольчих товарів, а також руд, мінералів та кольорових металів зменшилась майже наполовину. Серед промислових товарів особливо швидко зростала торгівля виробами електроніки, електромеханічними, текстильними та хімічними товарами. Значно змінилася частка готових виробів (з 51% у 1960 р, до 75% у 2002 р. ^Товарну структуру світової торгівлі (експорт та імпорт) і ЇЇ динаміку характеризують дані табл.6, 7 ,8.
Таблиця 6
Товарна структура світового експорту (2002 р.)
Товари
Світовий експорт, %
Сільгоспродукти:
продовольство
сировина
9,3
7,5 1.8
Мінерали:
руди чорних металів
руди кольорових металів
паливо
12,6
1,0
1,8 "
9,8
.Продукція обробної промисловості:
чорні метали
хімічна продукція
інші напівфабрикати
машини й обладнання
тканини
ОДЯГ
інші споживчі товари
Неспецифічні товари
78,1
2,3
10,5
7,3
40,5
2,4
3,2
8,8
3,0
Вид експорту
Частка експорту,%
Транспорт
22,3
Туризм
30,6
Інші послуги
47,1
На товари припадає 80% усієї міжнародної торгівлі, на послуги - 20%. .
Таблиця 8
Темпи розвитку виробництва й торгівлі групами товарів
(в середньому 1990 - 2002р.р.,)*
Товари
Виробництво, %
Торгівля,%
В цілому
2,1
5,5
Сільгосппродукти
2,0
3,8
Мінерали
1,3
34
Обробна промисловість
2,2
6,0
Загальні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі — це скорочення частки сировинних товарів (з 44% у 1980 р. до 21,9% у 2002 р.) І збільшення частки готових виробів (з 56% у 1980 р. до 78,1% у 2002р.).
В товарній структурі експорту та імпорту ПРК вища частка експорту готової продукції у порівнянні з її Імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових та сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорта хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.
У товарній структурі КР спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини — в експорті, та машин, продукції металообробної промисловості — в імпорті.
У країнах з перехідною економікою з усіх позицій частка як у експорті, так і в Імпорті (крім палива) в загальному обсягу товарообігу істотно скоротилась.
Науково-технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас у торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з "життєвим циклом" нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари належать до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, КР) набувають порівняльної переваги і в певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина Інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу, (якщо не з'являться нові інновації), і перетвориться на імпортера цього товара.
Відзначимо і ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, у торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші — товарів тривалого користування — та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.
Структура міжнародної торгівлі за товарними формами
Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар-продукт (паливно-сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар-послугу, котрий на відміну від товару - продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одно моментно і не підлягає зберіганню . Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками та споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами від торгівлі товаром-продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром-продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами.
Нові товарні форми.
Із самого початку найбільшу частку вагу в міжнародному товарообігу займали товари-продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково-технічної революції зросла роль експорту та імпорту послуг (так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. За даними Світового банку, експорт послуг у 1980 - 2002 рр. збільшився у 4,3 раза (до 1 570 млрд. дол. США - у середньому на 8% за рік). Частка послуг у структурі міжнародної торгівлі зросла з 15,8% у 1980 р. до 20,0% у 2002 р. Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають інжинірингові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту і туризму.
Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії та "ноу-хау").
Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається швидшими темпами, ніж торгівля товарами-продуктами, особливо у ПРК та НІК. На частку цих країн припадає 99% світового експорту ліцензій і патентів та 85% їх імпорту. Розвинуті країни па купівлю ліцензій витрачають у середньому 10% загальних витрат на науково-дослідницьку діяльність. Лідером є США, частка яких становить 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 раза перевищує товарний експорт США.
У розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм: товар-група, товар-об'єкт, товар-програма.
Одиничний товар був типовим для ранніх стадій становлення міжнародної економіки. Ця різновидність товару завоювала значну сферу поширення у зв'язку з розвитком міжнародного поділу праці, ускладненням та диференціацією суспільних потреб. Однак нині зона одиничного товару відносно звужується. Вона створює нижній, кон'юнктурний поверх світових товарних потоків.
Подальша еволюція товарних форм пов'язана з товаром-групою, товаром-об'єктом та товаром-програмою.
Товар-група
Поширення товару - групи на світових товарних ринках відбувається у двох формах:
• перетворення товарної маси в товари групового асортименту;
• об'єднання товарів у комплектні поставки. Ця форма панувала на світовому ринку до початку 80-х
років. Найбільшими експортерами комплектного устаткування в
цей період були Японія, ФРН та США.
Товар-об'єкт
Товар-об'єкт (підприємство) пов'язаний із створенням великих
підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником товару-об'єкта на світовий ринок є США.
Товар-програма Товар-програма пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом у галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається
з ідеї, яка в подальшому стикується з необхідною матеріально-речовою базою, трудовими ресурсами, кредитно-фінансовими можливостями (наприклад, програма створення літака-аеробуса А-ЗХХ).
Розвиток нових товарних форм здійснюється на верхньому, стратегічному поверсі світових товарних потоків і ґрунтується на поглибленні міжнародного поділу праці, розвитку між фірмового та внутрішньо фірмового поділу праці. Але перехід від однієї товарної форми до іншої не витісняє попередньої. Кожна різновидність продовжує розвиватися, співіснуючи з іншого. Міжнародна торгівля одиничними товарами створює кон'юнктурний товаропотік з традиційною формою угод (контракти). Нові товарні форми, пов'язані з товаром-групою, товаром-об'єктом і особливо з товаром-програмою, створюють стратегічний товаропотік. Останній ґрунтується на довготривалих виробничих зв'язках зі спеціалізації і кооперування, на великомасштабних угодах, пов'язаних із спільним фінансуванням або спорудженням об'єктів, метою яких є вирішення великих народногосподарських проблем на основі включення в систему світогосподарських інвестиційне-виробничих зв'язків. Формою угоди тут виступають договір, концесія, геннідряд.
Поява нових товарних форм породжує виникнення нових послуг. Йдеться, насамперед про процес софтизації, тобто зростання частка інформаційних послуг. Значення останніх в епоху переходу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства домінує. Необхідно вказати і на зростання значення кредитно-фінансових послуг. Це значення, як правило, пов'язують з просуванням на світовий ринок товару-об'єкта і товару-програми. Особливого значення при просуванні такої товарної форми як товар-програма набувають науково-технічні, інжинірингові та консультаційні послуги.
Ціни на товар-групу, товар-об'єкт і товар-програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:
а) тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (насамперед валютно-кредитного), який потребує прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;
б) диференційованості якісних показників товару-групи, яка потребує врахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто пов'язання її з показниками функціонування трупи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови "цінової етажерки";
в) об'єднання в товарі-об'єкті, товарі-програмі багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робочої сили, кредитних грошей тощо) надає акумулюючого впливу на ціну. У цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валютні капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об'єкта або валютні витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар-програма).
Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельних потоків
У зв'язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці поряд з рівнем товарообміну між країнами швидко розвивається наднаціональний рівень товарообігу. Це — внутрішньо корпораційний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж транснаціональної корпорації, які знаходяться в різних частинах світу.
Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного поверху світової торгівлі і має справу значною мірою з новими товарними формами. За внутрішньо корпоративним обміном — майбутнє світових торговельних відносин. На сьогодні Його частка становить понад 1/3 світових товарних потоків.
Зростання частки внутрішньо коопераційного і міжкорпораційного обміну висунул основний метод світової торгівлі торгівлю — напрямки (без посередників). Поява у світовому товаропотоці нових товарних форм, особливо таких, як товар-об'єкт І товар - програма, сприяє трансформації торговельних посередників у безпосередніх учасників довготривалих угод.
Торгівля - напрямки ведеться в основному на верхньому, стратегічному поверсі світового товарообміну. Нині торгівля - напрямки становить близько 50% товарообігу. На торговельних посередників, які діють в основному на кон'юнктурному поверсі світового обміну, припадає понад 50% світової торгівлі.
Територіальний аспект структури та динаміки міжнародної торгівлі
Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і розрахунках установ та організацій 00Н. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами);
• промислове розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;
• країни з перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);
• країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).
Після Другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка США в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. З 1989 р. їх випереджає ФРН, яка посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка англії, а Японія, яка у 1963 р. посідала лише 14-тс місце, перемістилась на 3-є місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція та Італія. В групі країн, що розвиваються, зростання експорту відбулося в країнах Перської затоки — виробників нафти. У Південно-Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 9,6% світового експорту проти 6,5% Японії. Ці країни забезпечують 16% загального імпорту промислової продукції в США та 29% для Японії (головним чином високотехнологічні товари).
Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер І Китай, мають досить місткий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт , інші (Індія» Аргентина) — більше на внутрішній ринок.
Конкуренція НІК проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках усієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислове розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що розвиваються, завойовують такі сектори, як текстиль, одяг, шкіри, транзистори, телевізори тощо.
Закон порівняльних переваг невблаганно розширює в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.
До першої десятки лідерів світової торгівлі за станом на 1990 р. належали такі країни (див.табл. 2)
Таблиця 2
Основні країни-експортери та імпортери (вмлрд дол. США, 1990р.)[22, с. 23]
Експорт
Імпорт
Німеччина
421
США
515
США
394
Німеччина
356
Японія
286
Франція
234
Франція
216
Японія
234
Англія
185
Англія
224
Італія
170
Італія
182
Нідерланди
134
Нідерланди
127
Канада
131
Радянський Союз
121
Бельгія-Люксембург
118
Бельгія-Люксембург
120
Радянський Союз
103
Канада
119
90-ті роки минулого сторіччя внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про це свідчать таб. З і 4, що характеризують частку найбільших експортерів та імпортерів у 2002 р. (диа.табл. 3-2)
Таблиця 3 Найбільші експортери та імпортери товарів у 2002 р.
Країна Експорт
Імпорт
———————.———- ——,*———•——— - —і-
млрд. дол.
%
млрд. дол.
%
1. США
694
Ї0,7
1202
18,0
2. Німеччина
613
9,5
494
7,4
3, Японія
417
6,5
337
5,0
4. Франція
332
5,1
329
4,9
5. Китай
326
5,0
295
4,4
6. В. Британія
280
4,3
345
5,2
7. Канада
252
'3,9
228
3,4
8. Італія
251
3.9
243
3,6
9. Нідерланди
244
3,8
220
3,3
10, Бельгія –
..................
214
3,3
197
2,9
17. Росія
107
1.7
61
0,9
46. Україна
18
0.3
17
0.3
Світ
6693
100,0
6693
100,0
Дані таблиць свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після Другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн - спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи з Росією, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай,
Інтенсивність товарних потоків значно розрізняється по країнами та регіонами. Понад 40% світового експорту та імпорту припадає на Західну Європу, приблизно 15% — на Північну Америку.
Таблиця 4 Частка регіонів у світовому експорті (2002р., %)*
Регіон
% у світовому , експорті
Північна Америка (без Мексики)
15,5
Латинська Америка
5,6
Західна Європа
42.4
Центральна та Східна Європа
5,0
Африка
2,2
Азія, Австралія, Нова Зеландія
25,8
Ближній Схід
3,9
Переважна частина світової торгівлі припадає на ПРК. Протягом десятиліття частка цих країн становила 70% світового товарообігу. При цьому близько 80% експорту ПРК призначається для інших промислове розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються, припадає 22 — 25%, на країни з перехідною економікою — 8 — 4%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн.
Дані про динаміку міжнародної торгівлі показують, що за останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, — менше ніж у 1,5 раза. Імпорт — відповідно у 1,5 раза і більш ніж у 2 рази.
Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямі ЄС, частка як у світовій торгівлі сягає 38,7%. При цьому внутрішньо регіональні потоки ЄС становлять близько 25% міжнародної торгівлі.
Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічне. Наприклад, США - Канада, Мексика - Латинська Америка або Японія — країни Азії, що розвиваються, та ін.
Таблиця 5
Внутрішньобдокова торгівля в 2002р.
Об'єднання країн
Частка в усьому ' товарообігу, %
ЄС
61,6
АТЕС
72,8
НАФТА
56,5
АСЕАН
24,0
МЕРКОСУР
11,5
Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції
Товарна структура світової торгівлі значною мірою визначається законом порівняльних переваг. "Недостатні елементи", необхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують з-за кордону. Для покриття імпорту товари, за якими країна має порівняльні переваги, Ідуть на експорт.
Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводилася структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали;
паливо; промислові товари), так і окремих видів усередині груп товарів. За період 1963 — 1987 рр. частка промислових товарів у світовому експорті зросла з 52 до 69 і до 75% у 2002 р. Частка продовольчих товарів, а також руд, мінералів та кольорових металів зменшилась майже наполовину. Серед промислових товарів особливо швидко зростала торгівля виробами електроніки, електромеханічними, текстильними та хімічними товарами. Значно змінилася частка готових виробів (з 51% у 1960 р, до 75% у 2002 р. ^Товарну структуру світової торгівлі (експорт та імпорт) і ЇЇ динаміку характеризують дані табл.6, 7 ,8.
Таблиця 6
Товарна структура світового експорту (2002 р.)
Товари
Світовий експорт, %
Сільгоспродукти:
продовольство
сировина
9,3
7,5 1.8
Мінерали:
руди чорних металів
руди кольорових металів
паливо
12,6
1,0
1,8 "
9,8
.Продукція обробної промисловості:
чорні метали
хімічна продукція
інші напівфабрикати
машини й обладнання
тканини
ОДЯГ
інші споживчі товари
Неспецифічні товари
78,1
2,3
10,5
7,3
40,5
2,4
3,2
8,8
3,0
Вид експорту
Частка експорту,%
Транспорт
22,3
Туризм
30,6
Інші послуги
47,1
На товари припадає 80% усієї міжнародної торгівлі, на послуги - 20%. .
Таблиця 8
Темпи розвитку виробництва й торгівлі групами товарів
(в середньому 1990 - 2002р.р.,)*
Товари
Виробництво, %
Торгівля,%
В цілому
2,1
5,5
Сільгосппродукти
2,0
3,8
Мінерали
1,3
34
Обробна промисловість
2,2
6,0
Загальні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі — це скорочення частки сировинних товарів (з 44% у 1980 р. до 21,9% у 2002 р.) І збільшення частки готових виробів (з 56% у 1980 р. до 78,1% у 2002р.).
В товарній структурі експорту та імпорту ПРК вища частка експорту готової продукції у порівнянні з її Імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових та сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорта хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.
У товарній структурі КР спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини — в експорті, та машин, продукції металообробної промисловості — в імпорті.
У країнах з перехідною економікою з усіх позицій частка як у експорті, так і в Імпорті (крім палива) в загальному обсягу товарообігу істотно скоротилась.
Науково-технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас у торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з "життєвим циклом" нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари належать до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, КР) набувають порівняльної переваги і в певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина Інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу, (якщо не з'являться нові інновації), і перетвориться на імпортера цього товара.
Відзначимо і ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, у торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші — товарів тривалого користування — та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.
Структура міжнародної торгівлі за товарними формами
Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар-продукт (паливно-сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар-послугу, котрий на відміну від товару - продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одно моментно і не підлягає зберіганню . Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками та споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами від торгівлі товаром-продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром-продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами.
Нові товарні форми.
Із самого початку найбільшу частку вагу в міжнародному товарообігу займали товари-продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково-технічної революції зросла роль експорту та імпорту послуг (так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. За даними Світового банку, експорт послуг у 1980 - 2002 рр. збільшився у 4,3 раза (до 1 570 млрд. дол. США - у середньому на 8% за рік). Частка послуг у структурі міжнародної торгівлі зросла з 15,8% у 1980 р. до 20,0% у 2002 р. Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають інжинірингові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту і туризму.
Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії та "ноу-хау").
Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається швидшими темпами, ніж торгівля товарами-продуктами, особливо у ПРК та НІК. На частку цих країн припадає 99% світового експорту ліцензій і патентів та 85% їх імпорту. Розвинуті країни па купівлю ліцензій витрачають у середньому 10% загальних витрат на науково-дослідницьку діяльність. Лідером є США, частка яких становить 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 раза перевищує товарний експорт США.
У розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм: товар-група, товар-об'єкт, товар-програма.
Одиничний товар був типовим для ранніх стадій становлення міжнародної економіки. Ця різновидність товару завоювала значну сферу поширення у зв'язку з розвитком міжнародного поділу праці, ускладненням та диференціацією суспільних потреб. Однак нині зона одиничного товару відносно звужується. Вона створює нижній, кон'юнктурний поверх світових товарних потоків.
Подальша еволюція товарних форм пов'язана з товаром-групою, товаром-об'єктом та товаром-програмою.
Товар-група
Поширення товару - групи на світових товарних ринках відбувається у двох формах:
• перетворення товарної маси в товари групового асортименту;
• об'єднання товарів у комплектні поставки. Ця форма панувала на світовому ринку до початку 80-х
років. Найбільшими експортерами комплектного устаткування в
цей період були Японія, ФРН та США.
Товар-об'єкт
Товар-об'єкт (підприємство) пов'язаний із створенням великих
підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником товару-об'єкта на світовий ринок є США.
Товар-програма Товар-програма пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом у галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається
з ідеї, яка в подальшому стикується з необхідною матеріально-речовою базою, трудовими ресурсами, кредитно-фінансовими можливостями (наприклад, програма створення літака-аеробуса А-ЗХХ).
Розвиток нових товарних форм здійснюється на верхньому, стратегічному поверсі світових товарних потоків і ґрунтується на поглибленні міжнародного поділу праці, розвитку між фірмового та внутрішньо фірмового поділу праці. Але перехід від однієї товарної форми до іншої не витісняє попередньої. Кожна різновидність продовжує розвиватися, співіснуючи з іншого. Міжнародна торгівля одиничними товарами створює кон'юнктурний товаропотік з традиційною формою угод (контракти). Нові товарні форми, пов'язані з товаром-групою, товаром-об'єктом і особливо з товаром-програмою, створюють стратегічний товаропотік. Останній ґрунтується на довготривалих виробничих зв'язках зі спеціалізації і кооперування, на великомасштабних угодах, пов'язаних із спільним фінансуванням або спорудженням об'єктів, метою яких є вирішення великих народногосподарських проблем на основі включення в систему світогосподарських інвестиційне-виробничих зв'язків. Формою угоди тут виступають договір, концесія, геннідряд.
Поява нових товарних форм породжує виникнення нових послуг. Йдеться, насамперед про процес софтизації, тобто зростання частка інформаційних послуг. Значення останніх в епоху переходу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства домінує. Необхідно вказати і на зростання значення кредитно-фінансових послуг. Це значення, як правило, пов'язують з просуванням на світовий ринок товару-об'єкта і товару-програми. Особливого значення при просуванні такої товарної форми як товар-програма набувають науково-технічні, інжинірингові та консультаційні послуги.
Ціни на товар-групу, товар-об'єкт і товар-програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:
а) тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (насамперед валютно-кредитного), який потребує прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;
б) диференційованості якісних показників товару-групи, яка потребує врахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто пов'язання її з показниками функціонування трупи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови "цінової етажерки";
в) об'єднання в товарі-об'єкті, товарі-програмі багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робочої сили, кредитних грошей тощо) надає акумулюючого впливу на ціну. У цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валютні капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об'єкта або валютні витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар-програма).
Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельних потоків
У зв'язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці поряд з рівнем товарообміну між країнами швидко розвивається наднаціональний рівень товарообігу. Це — внутрішньо корпораційний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж транснаціональної корпорації, які знаходяться в різних частинах світу.
Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного поверху світової торгівлі і має справу значною мірою з новими товарними формами. За внутрішньо корпоративним обміном — майбутнє світових торговельних відносин. На сьогодні Його частка становить понад 1/3 світових товарних потоків.
Зростання частки внутрішньо коопераційного і міжкорпораційного обміну висунул основний метод світової торгівлі торгівлю — напрямки (без посередників). Поява у світовому товаропотоці нових товарних форм, особливо таких, як товар-об'єкт І товар - програма, сприяє трансформації торговельних посередників у безпосередніх учасників довготривалих угод.
Торгівля - напрямки ведеться в основному на верхньому, стратегічному поверсі світового товарообміну. Нині торгівля - напрямки становить близько 50% товарообігу. На торговельних посередників, які діють в основному на кон'юнктурному поверсі світового обміну, припадає понад 50% світової торгівлі.