7.5. Механізм вилучення і присвоєння земельної ренти в різних типах господарств

7.5   Механізм вилучення і присвоєння земельної ренти в різних типах господарств

У сільськогосподарському виробництві можливі три ситуації, зв'язані з розподілом рентного доходу:

1) хазяїн є власником землі (наприклад, фермер, селянин). У цьому випадку вся рента залишається в господарстві, дістається власнику;

2) хазяїн є орендарем землі. Звичайно землевласник знає, рівень родючості   його   землі,   тому   він   включає   до   складу   орендної   плати диференціальну ренту І.   З  тієї ж причини землевласник привласнює і монопольну ренту, а абсолютна рента дістається йому за правом приватної власності на землю. Присвоєння диференціальної ренти II залежить від термінів орендного договору.  На відміну від диференціальної ренти І, що не є результатом більш високої якості роботи орендаря, утворення ренти ІІ — результат   власних   зусиль   суб'єкта   господарювання.   Тому   вона   їм   і привласнюється. Разом з тим характер присвоєння диференціальної ренти ІІ
зв'язаний з термінами оренди. При короткостроковій оренді земельний власник може уловлювати частину ренти ІІ, оскільки капіталовкладення, зроблені орендарем,  окупаються  не  відразу.  При тривалих термінах оренди  всю
диференціальну ренту ІІ привласнює орендар. Це ставить на порядок денний питання про межи раціоналізації землеробства, оскільки орендарю невигідно в цих умовах піклуватися про поліпшення ґрунтової родючості, що особливо актуально при збереженні державної власності. Довічно наслідуване володіння землею практично знімає це питання;

3) земля орендується в держави. Так, наприклад, у колишньому СРСР колгоспи були орендарями землі в держави, що встановлювало диференційовано, за зонами країни, закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію з таким розрахунком, щоб незалежно від того, які культури господарство вирощує, воно одержувало б приблизно рівний доход з кожного гектара землі. У таких умовах диференціальна рента І діставалася державі.

Інвестиції в інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснювала держава. Саме воно поставляло селу техніку, добрива, пально-мастильні матеріали і т.п. Однак, надпланову продукцію держава закуповувала за підвищеними цінами. Отже, диференціальна рента ІІ залишалася в господарствах.