8.1. Основні теоретичні підходи до аналізу міжрегіональних розбіжностей соціально-економічного розвитку

8.1. Основні теоретичні підходи до аналізу міжрегіональних розбіжностей соціально-економічного розвитку

Утворення політично та економічно стабільного суспільства неможливе без вирішення проблем вирівнювання міжрегіональних розбіжностей, подолання кризових явищ і відставання в розвитку окремих територій, які ще більше поглибились і стали помітними у період економічної реформи.

Основними причинами нерівномірного розвитку та економічної відсталості окремих територіально-адміністративних утворень є:

довгострокові циклічні кризи надвиробництва;

порушення виробничих і господарських структур;

низький рівень галузевої диверсифікації і залежність від зовнішніх ринків;

невідповідність факторів виробництва потребам сучасної НТР;

несприятливі природні і кліматичні умови, екологічні катастрофи, стихійні лиха;

історичні та соціально-культурні особливості;

несприятливі демографічні тенденції.

Характер і гострота проблеми насамперед визначаються загальним рівнем економічного розвитку країни, її історичними і національними особливостями. Більше того, з переходом до якісно нового етапу розвитку змінюються і критерії відставання. Так, в промислово розвинутих країнах до Другої світової війни до відсталих відносили аграрні і гірсько-добувні райони. В 50-ті роки такими вважалися райони, орієнтовані на початкову переробку промислової і сільськогосподарської сировини, в 70-ті роки — ті, де були зосереджені базові галузі промисловості (металургія, автомобільна промисловість, енергетика), в останні роки — райони, які повільно освоюють науковоємні і ресурсозберігаючі технології.

При аналізі економічної ситуації в регіоні вживається термін «економічна безпека регіону», під якою розуміють сукупність поточного стану, умов, факторів, що характеризують стабільність і поступальний розвиток економіки регіону, яка органічно інтегрована в економіку країни як відносно самостійна структура. На рівні муніципального утворення економічна безпека передбачає підтримку стабільного розвитку провідних підприємств, що виключає негативний вплив на умови життя місцевого населення.

Завдання, які постають у процесі визначення економічної безпеки, є такими:

встановлення та аналіз факторів, здатних впливати на стабільний розвиток території;

формування регіональної економічної політики з визначенням пріоритетів і перетворень у межах загальнодержавної стратегії економічної реформи;

недопущення дискримінації з боку загальнодержавних органів стосовно території, забезпечення паритетної участі в реалізації загальнодержавних програм розвитку регіонів, розміщення держзамовлень і т. ін.

Роль державних органів у даному аспекті зводиться до:

здійснення державної підтримки регіонального розвитку шляхом реалізації комплексу державних програм;

розміщення держзамовлення на постачання продукції підприємствами регіону для загальнодержавних потреб;

паритетної участі у великих регіональних інвестиційних проектах;

рівноправної взаємодії державної і місцевої бюджетних систем, які ґрунтуються на розмежуванні податкових та інших функцій;

створення сприятливих умов для розвитку території;

вибору обґрунтованої економічної стратегії щодо досліджуваної території.

Кризова економічна ситуація в регіонах може загрожувати національній економічній безпеці у випадках, коли: а)дія окремих факторів дестабілізації сягає такого рівня гостроти, за якого можуть спостерігатися незворотні процеси в тих чи інших сферах господарського комплексу регіону, що позначається на економіці прилеглих територій і економіці України в цілому і потребує довгострокових і високовитратних державних заходів; б) коли ліквідація кризової ситуації в регіоні стає можливою лише за втручання державних органів і додатковому фінансуванні з держав­ного бюджету.

Як показники економічної безпеки (індексу економічної безпеки, ІЕБ території) можуть використовуватися:

Ступінь зношеності основних виробничих фондів, %.

Рівень виробничих капіталовкладень на 1 грн. основних фондів.

Індекс динаміки обсягів промислового виробництва, (1990 р. = 100 %).

Відношення інвестицій до ВВП, %.

Відношення обсягів трансфертів з державного фонду підтримки територій до ВВП, %.

Співвідношення індексів росту доданої вартості території та основного капіталу, % (ДВТ).

Відносне зменшення зайнятих у науці і науковому обслуговуванні в загальній кількості зайнятих на території в порівнянні з 1990 р., %.

Відношення податків та інших платежів у бюджет до ВВП території, %.

Частка оплати праці в ДВТ, %.

Частка незайнятих трудовою діяльністю громадян, що шукають роботу, в загальній кількості економічно активного населення, %.

Відношення різниці між кількістю громадян, що шукають роботу, і заявленою підприємствами і організаціями потребою в робітниках, до загальної кількості зайнятих в економіці, %.

Природне скорочення населення, осіб / 100 жителів.

Відношення середнього строку життя до нормативу, %.

Кількість населення з доходами, нижчими за мінімальні, в загальній його кількості, %.

Частка оплати праці в структурі особистих доходів населення, %.

Співвідношення мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму, %.

Норми особистих заощаджень (приріст коштів на депозитах і внесках, в цінних паперах, нерухомості, товарах тривалого користування) в особистих доходах, %.

Відношення витрат на соціальні програми до ВВП, %.

Частка населення, що проживає в зонах екологічного забруд­нення, природних катастроф, до загальної його кількості, %.

Питома вага тяжких злочинів у загальній кількості зло-
чинів, %.

Частка розкритих злочинів у загальній кількості зареєстрованих злочинів, %.

Після кількісного аналізу визначається можливість або немож­ливість зняття аномально високих напруг за рахунок внутрішніх ресурсів території, прогнозуються можливі наслідки нерегульованого розвитку ситуації і в результаті визначається необхідність швидкої розробки особливих заходів.

Аналіз стану розвитку таких територій можна проводити за допомогою спеціально розроблених прогнозних сценаріїв, кож­ний з яких являє собою коротку характеристику можливого стану території (в розрізі ІЕБ), включаючи і варіант нерегульованого ззовні екстраполяційного розвитку депресії. Кожний з таких варіантів дає уявлення про власні і залучені ресурси, зміни у формуванні депресивного стану та про механізм його подолання. Інакше кажучи, сценарний варіант — це прогнозна характеристика зміни стану депресії та необхідних для цього ресурсів, управлінських дій і т. п. за найімовірнішими напрямами цих змін. Порівняльний аналіз сценаріїв дозволить не тільки обґрунтовано оцінити гостроту депресії, кваліфікувати її як потребуючу швидких дій, як таку, що не може самостійно розв’язатися, але й проаналізувати саму можливість зняття виявлених напруг.