Словник термінів (П-Я)

Пасажир авіаційного транспорту — особа, за винятком членів екіпажу, яка перевозиться на повітряному судні відповідно до договору повітряного перевезення. Пункт 2 «Положення про взаємодію в контрольованій зоні аеропортів та авіапідприємств щодо забезпечення авіаційної безпеки», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 16 квітня 1997 р. № 140.

Пасажир автомобільного транспорту — особа, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому, але не причетна до керування ним (пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094). Пасажир — фізична особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Пасажир залізничного транспорту — фізична особа, яка користується залізничним транспортом на підставі особистого проїзного документа або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі придбаного групового проїзного документа. Пасажирами також вважаються особи, що здійснюють поїздку за посвідченням, якщо це передбачено законодавством України. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Пасажир морського транспорту — будь-яка особа, яка перевозиться на судні за договором перевезення або за згодою перевізника для супроводження автомашини або живих тварин, які є предметом договору перевезення вантажів, що не регулюється цією Конвенцією. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.

Пасажир транзитний — пасажир, що здійснює пересадки на станціях і має документи на виїзд із пунктів пересадки, оформлені в пункті початкового відправлення. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 ро­ку № 297.

Перевізник — юридична особа — власник або орендар вагона, який уклав договір на перевезення з пасажиром або відправником вантажобагажу або замовником організованої групи пасажирів (пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297). Перевізник — власник товарів або уповноважена ним особа, яка здійснює перевезення та безпосередньо володіє товарами протягом усього терміну їх переміщення між митницями (підпункт 1.3.4 «Положення про порядок контролю за переміщенням товарів та інших предметів між митницями на території України», затвердженого Наказом Держмитслужби України від 04.04.97 р. № 150). Перевізник — особа, яка або від імені якої укладено договір перевезення, незалежно від того, чи здійснюється фактично перевезення ним самим чи замінюючим перевізником (стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року). Перевізник — спеціалізована транспортна організація або юридична особа, яка зобов’язується за договором перевезення і відповідно до транспортних статутів, кодексів і правил своєчасно доставити довірений предмет лізингу в пункт призначення, видати його лізингоодержувачу або іншій уповноваженій на одержання предмета лізингу особі і відповідальна до цього моменту за втрату, недостачу і псування предмета лізингу, що транспортується. Стаття 1 Конвенції про міждержавний лізинг, вчиненої в місті Москві 25 листопада 1998 року.

Перевізник автомобільний — будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі або за свій рахунок (пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363). Перевізник — юридична або фізична особа, яка має право користування транспортним засобом та відповідний спеціальний дозвіл (ліцензію) на діяльність, пов’язану з перевезенням пасажирів (пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Перевізник — юридич­на або фізична особа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату і цей вид діяльності для неї може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб. Пункт 1.2 «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. № 228/253.

Перевізник-передавальник — авіаперевізник (авіакомпанія), який згідно з договором повітряного перевезення доставив пасажира, багаж, вантаж або пошту в аеропорт трансферу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Перевізник-приймальник — авіаперевізник (авіакомпанія), який згідно з договором повітряного перевезення здійснює подальше перевезення пасажира, багажу, вантажу або пошти з аеропорту трансферу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспор­ту України від 01.11.99 року № 526.

Перевізні документи — накладна та інші залізничні документи на вантаж. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.

Перон — частина території вокзалу, на якій проводиться посадка та висадка пасажирів, завантаження та розвантаження багажних, поштових вагонів. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Питомий тариф (питома вартість транспортування) — вартість транспортування 100 ткм нафти відповідним маршрутом, ділянкою. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.

Під’їзні колії — залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.

Пішохід — особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспорт­ними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску. Пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.

Плавзасіб — будь-який засіб, що не є судном, але пристосований для пересування на ньому людей по воді: водний мотоцикл, водний велосипед, моторний гідродельтаплан, віндсерфінг та інші засоби, основні параметри яких не перевищують будь-якого параметра, встановленого для таких засобів Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською державними адміністраціями. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.

Планер — повітряне судно, важче за повітря, що не приводиться до руху силовою установкою і підйомна сила якого створюється переважно за рахунок аеродинамічних реакцій на нерухомих поверхнях за даних умов польоту. Підпункт 2.1.21 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Планова тарифна виручка — кошти, необхідні для покриття експ­луатаційних витрат на визначені види діяльності, сплати податків, обов’язкових платежів та відрахувань, утворення планового чистого прибутку. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.

Повітряна лінія — авіаційний маршрут, на якому виконується перевезення пасажирів та (або) вантажу повітряними суднами на основі виконання регулярних рейсів, додатково з якими можуть виконуватись і нерегулярні рейси. Пункт 3.8 «Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів на ринок авіаційних перевезень та робіт», затвердженого Наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 24.04.96 р. № 118.

Повітряна траса — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом. Стаття 9 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.

Повітряне судно (ПС) — будь-який апарат, що підтримується в повітрі за рахунок його взаємодії з повітрям, виключаючи взаємодію з повітрям, яке відбите від земної поверхні. Пункт 5 «Порядку збирання та практичного використання інформації бортових систем реєстрації на підприємствах цивільної авіації України», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 02.12.96 р. № 382.

Повітряний рух — рух повітряних суден у польоті, а також при маневруванні на майдані аеродрому. Підпункт 2.1.25 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Податок із власників транспортних засобів — платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, об’єднання та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторолери, трактори та мотоблоки) та інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу. Платниками податку є також власники моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней. Ставки та порядок сплати податку встановлюються місцевими Радами народних депутатів базового рівня. Податок не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами. Стаття 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року № 1963-XІІ.

Подорожній лист — первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 p. № 363). Подорожній лист — документ обліку роботи транспортного засобу та водія. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Поста­новою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Поїзд — сформований та екіпірований склад вагонів (тролейбусів) або одиничний вагон (тролейбус), який обслуговується водієм або поїзною бригадою. Пункт 1.1 «Правил експлуатації трамвая та тролейбуса», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10.12.96 р. № 103.

Порт — транспортне підприємство, призначене для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведеній порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Поста­новою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.

Портові збори — у морському порту стягуються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Їх розмір установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається ви-
ключно за їх цільовим призначенням. Стаття 84 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Пошкодження багажу — фізичні чи хімічні зміни, через які суттєво зменшилася вартість багажу чи вантажу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.

Пошта — сукупність поштових відправлень та закритих поштових речей (пункт 1.6 «Правил перевезення пошти автомобільним транспортом», затверджених Наказом Міністерства зв’язку України, Міністерства транспорту України від 12.03.97 року № 32/76, пункт 1.1 «Правил перевезення пошти та експлуатації поштових вагонів на залізницях України», затверджених Наказом Міністерства зв’язку і Міністерства транспорту України від 20.03.97 року № 26/90).

Поштовий вагон — залізничний вагон спеціальної конструкції, призначений для перевезення, обробки та обміну пошти на шляху прямування. Пункт 1.1 «Правил перевезення пошти та експлуатації поштових вагонів на залізницях України», затверджених Наказом Міністерства зв’язку і Міністерства транспорту України від 20.03.97 № 26/90.

Поштовий контейнер — спеціалізований контейнер, призначений для перевезень та тимчасового зберігання пошти. Пункт 1.6 «Правил перевезення пошти автомобільним транспортом», затверджених Наказом Міністерства зв’язку України, Міністерства транспорту України від 12.03.97 року № 32/76.

Поштовий маршрут — шлях прямування транспорту між підприємствами зв’язку. Пункт 1.6 «Правил перевезення пошти автомобільним транспортом», затверджених Наказом Міністерства зв’язку України, Міністерства транспорту України від 12.03.97 року № 32/76.

Прибережне плавання — плавання в обмежених районах з допустимим віддаленням від берега не більше 20 миль. Пункт 2.3 «Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 05.05.99 року № 68.

Приймання вантажу — подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформ­лення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Приймач-здавач багажу — службовець станції, який приймає багаж та вантажобагаж до перевезення у багажному вагоні та видає його на станціях зупинки поїзда працівникам станції або пасажиру Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Приміський квиток — документ для проїзду в приміському сполученні одного або декількох пасажирів на вказаний поїзд або дату. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Причал — комплекс будівель та гідротехнічних споруд, які функціонують у складі порту, пристані або самостійно і призначені для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо. Пункт 2 «Положення про прикор­донний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.

Проїзний документ — документ встановленого Укрзалізницею зраз­ка, який посвідчує право пасажира на проїзд залізничним транспортом. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Пряме залізничне сполучення — перевезення вантажів і пасажирів у межах двох і більше залізниць України. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.

Пряме змішане сполучення — перевезення, що здійснюється заліз-
ницями разом з іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях прямування. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.

Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торгівельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) і статей 26 і 29 Закону України «Про транспорт» (232/94-ВР). Регістр здійснює в межах своєї компетенції нагляд за виконанням вимог міжнародних конвенцій, угод і договорів, у яких бере участь Україна. Пункт 1 «Положення про Регістр судноплавства України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 814.

Регулярний рейс — рейс, що входить до серії польотів, пов’язаних із громадськими перевезеннями пасажирів, вантажу та пошти, які доступні для загального платного користування та виконуються згідно з офіційно затвердженим розкладом руху між одними й тими ж двома чи більше пунктами, незалежно від комерційної завантаженості. До регулярних рейсів належать і додаткові рейси цієї серії, які виконуються цим же експлуатантом. Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 року № 41.

Реєстраційний знак повітряного судна — знак, який складається з групи символів та надається Укравіацією конкретному повітряному судну, що реєструється у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.

Реєстрація квитків та оформлення багажу — один із етапів технології обслуговування пасажирів, який передбачає визначення точної кількості пасажирів на рейс, зважування та оформлення багажу для перевезення. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Рейс автобуса — рух автобуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Рейс електротранспорту — рух трамвая (тролейбуса) від початкової до кінцевої зупинки маршруту. Розділ 1 «Правил користування трам­ваєм і тролейбусом у містах України», затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.

Річковий транспорт — до його складу входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, пор-
ти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту. Стаття 27 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.

Розклад руху — графік або таблиця, що містить відомості про час прибуття, стоянки та відправлення поїзда. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспор­том України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Рухомий склад автомобільного транспорту — для здійснення перевезень вантажів, пасажирів, багажу та пошти автотранспортні підприємства і організації повинні мати рухомий склад: вантажні автомобілі і автомобільні причепи різної вантажопідйомності (бортові, самоскиди, фургони, цистерни, автомобілі і автомобільні причепи з ізотермічними та іншими спеціалізованими кузовами), автомобілі підвищеної прохідності, автомобілі-тягачі з напівпричепами, автобуси різних типів і легкові автомобілі, включаючи таксомотори. Пункт 12 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.

Ручна поклажа — предмети або речі, які перевозяться разом з пасажирами. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Ручна поклажа пасажира авіатранспорту — речі пасажира, які знаходяться під час перевезення під наглядом самого пасажира. Пункт 2 «Положення про взаємодію в контрольованій зоні аеропортів та авіапід­приємств щодо забезпечення авіаційної безпеки», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 16 квітня 1997 р. № 140.

Ручна поклажа пасажира автотранспорту — упаковані для перевезення речі, що перевозяться пасажиром. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Самохідне судно — судно з механічним двигуном, який є енергетич­ним джерелом для його руху. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.

Сертифікат експлуатанта — оформлений у встановленому порядку чинний документ, який засвідчує, що експлуатант здатний виконувати повітряні перевезення відповідно до вимог чинного законодавства України. Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 року № 41.

Сертифікат льотної придатності — документ, що свідчить про відповідність екземпляра повітряного судна чинним вимогам льотної придатності і дає право на льотну експлуатацію повітряного судна згідно з установленими обмеженнями. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.

Сертифікат типу — юридичний документ, що засвідчує відповідність типу авіаційної техніки чинним вимогам норм льотної придатності. Пункт 1.4 «Правил видачі дозволів на бортові радіостанції цивільних повітряних суден України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 вересня 1999 р. № 461, пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.

Спеціалізовані автомобілі — це автомобілі, які за своєю конст-
рукцією та обладнанням призначені для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій. Пункт 4.6 «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених Дер-
жавним департаментом автомобільного транспорту України № 43 від 10.02.98.

Спеціальні автомобілі — це автомобілі, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій. Пункт 4.6 «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», затверджених Державним департаментом автомобільного транспорту України № 43 від 10.02.98.

Сполучення пасажирське — перевезення пасажирів, багажу та ван­тажобагажу в пасажирських, швидких, фірмових поїздах між пунктами, розташованими: а) на мережі однієї залізниці — місцеве; б) на мережі двох та більше залізниць — пряме. Залежно від способів доставки пасажирів до місця призначення пасажирське сполучення поділяється на пересадкове та безпересадкове. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Судна закордонного плавання — будь-які плавзасоби, що прибувають на митну територію України або відбувають з цієї території.

Судно — плавуча інженерна споруда, що використовується або може бути використана як засіб для перевезення вантажів і пасажирів та виконання інших робіт на воді. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.

Судновий агент — особа, яка надає судновласнику послуги на основі морського агентського договору.

Судновий патент (судновий білет) — реєстрація судна у Держав-
ному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент), а реєстрація у Судновій книзі України — судновим білетом. За реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України і будь-які подальші записи, пов’язані зі змінами стосовно реєстрації суден, стягується встановлений збір, порядок стягнення та розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України. Стаття 28 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Судновласник — юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені незалежно від того, є вона власником судна чи використовує його на інших законних підставах. Стаття 20 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Тайм-чартер — надання фрахтувальнику судна, укомплектованого екіпажем. Стаття 203 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Таксі — спеціальний легковий автомобіль, обладнаний таксометром і призначений для перевезення пасажирів та багажу в порядку індивідуального користування. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Тара — основний елемент упаковки, що являє собою виріб для розміщення продукції. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Тариф на налив — вартість наливу 100 т нафти на пункті наливу. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.

Тариф на перевалку — вартість перевалки 100 т нафти на перевалочній нафтобазі. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.

Тариф на постачання природного газу — тариф, який забезпечує покриття обґрунтованих витрат ліцензіата на постачання ним природного газу і розміру прибутку, включаючи податки, обов’язкові платежі та відрахування.

Тариф пасажирський — система цін, яка включає затверджені у встановленому порядку розміри плати за перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу, а також правила їх обчислення та застосування. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Тарифи залізничні — тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу — система цінових ставок та правил їх застосування, за якими проводяться розрахунки за перевезення залізницями. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.

Тарифна виручка — кошти, що сплачуються вантажовідправниками за перекачування, перевалку і налив нафти, що складаються із суми добутків відповідних тарифів на обсяги нафти, поділеної на 100. Розділ «Терміни і визначення» «Методики розрахунку тарифів за надані послуги з транспортування нафти територією України магістральними нафтопроводами, перевалки та наливу нафти», затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30 липня 1999 року № 993.

Термін чинності проїзного документа — період часу, протягом якого проїзний документ є чинним для здійснення поїздки. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Товарно-транспортна документація — комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Товарно-транспортна накладна — єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку ви-
конаної роботи. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Торговельне судно — самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що використовується: 1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; 2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); 3) для наукових, навчальних і культурних цілей; 4) для спорту; 5) для інших цілей. Стаття 15 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року, № 176/95-ВР.

Транзитні перевезення — це перевезення через територію України вантажів (продукції, товарів), вироблених за її межами без будь-якого їх використання в Україні та передачі іншому власнику. До транзитних перевезень прирівнюють також транспортування через територію Ук-
раїни нафти, нафтопродуктів, природного газу та інших рідин і газоподібних речовин трубопроводами. Пункти 9,10 «Правил здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1993 р. № 770.

Транспортна мережа — сукупність транспортних сполучень, якими здійснюються пасажирські перевезення. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Транспортна послуга — перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов’язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Транспортний документ — документ, відповідно до якого здійснюється міжнародне перевезення товарів, у тому числі документи, за якими здійснюється перевезення до митного кордону (при вивезенні товарів) та від митного кордону до місця призначення (при ввезенні товарів). Пункт 1.7 «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307.

Транспортування — виробничий процес, який включає накопичення, вантаження, вивантаження, перевезення, а також зберігання вантажів на транспортних складах. Розділ 3 «Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного мор-
ського перевезення», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.12.98 року № 497.

Трансферний багаж — зареєстрований багаж трансферного пасажира, який прийнято для перевезення від пункту відправлення до пункту призначення з перевантаженням у пункті трансферу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Трансферний пасажир — пасажир, який згідно з договором повітряного перевезення прибув в аеропорт одним рейсом, а далі прямує іншим рейсом. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Туристичні перевезення — це перевезення пасажирів по заздалегідь визначених маршрутах з туристичною метою. Пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Українське судно — судно, зареєстроване у Державному судновому реєстрі, Судновій книзі. Пункт 1 «Порядку митного оформлення продукції морського промислу, яка ввозиться на митну територію України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 17.08.98 року № 504.

Уповноважений агент експлуатанта — відповідальна особа, що представляє експлуатанта чи виступає від його імені під час виконання формальностей, пов’язаних із прильотом повітряного корабля даного експлуатанта. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Учасник дорожнього руху — особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. Пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.

Фактичний перевізник — особа, яка не є договірним перевізником, але за його повноваженнями виконує повітряне перевезення або частину повітряного перевезення. Наявність зазначених повноважень передбачається доведенням від протилежного. Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 року № 41.

Фрахт — це провізна плата власнику транспортного засобу за перевезення вантажів або пасажирів будь-якими шляхами сполучення, особ­ливо морськими і водними. Лист Державної податкової адміністрації України від 13 травня 1998 року № 5047/11/15-2216 «Щодо визначення терміну «фрахт» та поширення на цей вид оподатковуваного доходу норм міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування».

Централізовані перевезення — при централізованих перевезеннях автотранспортні (транспортно-експедиційні) підприємства та організації, поєднуючи перевезення і транспортно-експедиційне обслуговування, здійснюють за договором на перевезення вантажів вивіз (завіз) вантажів із промислових підприємств, баз, складів, станцій залізниць, портів (пристаней) і аеропортів. Пункт 38 «Статуту автомобільного транпорту Української РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.

Цивільне повітряне судно — повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстровано у державному реєстрі цивільних повітряних суден. Стаття 15 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.

Чартер — договір про фрахт ПС, у якому зазначені сторони, розмір фрахту, період виконання конкретної за номенклатурою та обсягом роботи, позначення ПС та вантажу, місце завантаження і призначення. Пункт 3.19 «Правил з питань процедур експлуатаційної сертифікації та інспектування експлуатантів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 08.08.96 р. № 254.

Чистий транспортний документ — це документ, який не має застережень чи поміток, що безпосередньо констатують дефектний стан товару та/або упаковки.

Член екіпажу повітряного судна — особа авіаційного персоналу, якій в установленому порядку доручено виконання певних обов’язків на борту повітряного судна протягом виконання політного завдання. Підпункт 2.1.41 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Ядерне судно — це судно, що обладнане ядерною енергетичною установкою. Стаття 15 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.