1.1.2. Господарський кругообіг в умовах ринкової економіки
1.1.2. Господарський кругообіг в умовах ринкової економіки
Програмна анотація
Сутність господарських одиниць, господарський кругообіг, матеріальні
та грошові потоки.
Економічна структура будь-якого суспільства складається з великої
кількості різноманітних господарських одиниць – суб’єктів господарювання.
Суб’єкти господарювання (економічні агенти) – це ті юридичні і
фізичні особи, які самостійно приймають рішення, планують і реалізують в
сфері господарської (економічної) діяльності практичні заходи. Серед них
прийнято розрізняти перш за все домашні господарства, фірми
(підприємства) і державу. Між ними виникає складна система зв’язків, яку
важко уявити у повному обсязі водночас.
Домашні господарства – суб’єкти економічної діяльності, зв’язані з
веденням домашнього господарства, тобто переважно зі споживанням. Вони
охоплюють економічні об’єкти і процеси, які відбуваються там, де постійно
проживають людина, сім'я.
Головними рисами домашнього господарювання є:
- приватна власність на економічні ресурси (трудові, капітальні і деякі
види земельних ресурсів);
- здатність самостійно приймати власні рішення;
- прагнення до максимального задоволення своїх потреб.
Домашні господарства використовують доходи, отримані від продажу
своїх ресурсів, для придбання товарів і послуг у фірм (підприємств).
Фірма (підприємство) – економічний агент, який здійснює певну
господарську діяльність з метою отримання прибутку; самостійна
господарська одиниця різних форм власності.
Головними рисами фірми (підприємства) є:
- самостійність у прийнятті рішень;
- використання економічних ресурсів для виготовлення і продажу
продукції;
- бажання отримати максимальний прибуток при мінімумі витрат.
Фірми, як і домашні господарства, можуть володіти економічними
ресурсами. Гроші, які отримують фірми від продажу товарів і послуг,
використовуються для придбання економічних ресурсів в домашньому
господарстві.
Держава – всі урядові установи, що мають юридичну і політичну владу
для здійснення, у випадках необхідності, контролю над учасниками
економічної діяльності для досягнення державних цілей (оборона, екологія,
соціальна допомога, освіта тощо).
Взаємозв’язок учасників ринкової діяльності у спрощеному вигляді
можна прослідкувати на основі схем (моделей) господарського кругообігу,
тобто кругообігу ділової активності.
Господарський кругообіг – рух грошей, товарів і послуг в процесі
виробництва й обігу, в ході яких вони здійснюють повний обіг, проходять
весь цикл. Він являє собою сукупність договорів купівлі-продажу продуктів і
економічних ресурсів.
В кожному окремому кругообігу частина доходу, що оплачується,
відповідає витраченій частині витрат. Ця рівність зберігається в загальному
показнику кругообігу, в якому підсумовуються всі договори за рік. Це
припущення є вихідним пунктом вивчення поведінки господарських
одиниць. Воно ґрунтується на тому, що учасники ринкової діяльності діють
раціонально, тобто намагаються досягти максимальних результатів.
Наприклад, домашні господарства прагнуть максимально задовольнити свої
бажання й потреби, фірми – отримати максимальний прибуток, держава –
досягти максимального добробуту в суспільстві.
В економічній літературі досліджуються різні варіанти (моделі)
кругообігу ділової активності. В найбільш спрощеній моделі господарського
кругообігу в якості основних суб’єктів ринкової діяльності виступають
домашні господарства і фірми. Всю різноманітність ринків у цій моделі
відображають два основних види ринків: ринок ресурсів (чинників
виробництва) і ринок споживчих товарів та послуг (мал. 1.1.).
На ринку споживчих товарів і послуг продаються у великих масштабах
різноманітні товари і послуги, які задовольняють потреби домашніх
господарств. На ринку ресурсів продаються чинники виробництва: праця,
земля, капітал. Ці ресурси необхідні для виробництва споживчих благ.
Мал. 1.1. Найпростіша модель господарського кругообігу
Більш складною моделлю господарського кругообігу є модель, яка
відображена на малюнку 1.2. В неї, крім домашніх господарств і фірм
(підприємств), включена держава, яка надає всім господарським структурам
можливість користуватися своїми послугами (національна оборона країни,
система загальної освіти, безкоштовне медичне обслуговування тощо). Для
забезпечення цих послуг держава збирає необхідні грошові засоби у вигляді
податків, які сплачують в державний бюджет домашні господарства і фірми
(підприємства). Необхідні для своєї діяльності ресурси, споживчі товари і
послуги держава закуповує в домашніх господарствах і фірмах на
відповідних ринках.
Мал. 1.2. Модель господарського кругообігу з участю держави
Крім надання різноманітних послуг, держава здійснює різні грошові
виплати фірмам і домашнім господарствам (трансфертні платежі). До таких
платежів відносяться: грошова допомога, пенсії, які отримують різні
категорії громадян, державні субсидії фірмам тощо.
В економічних підручниках використовуються і більш складні моделі
господарського кругообігу.
В моделі господарського кругообігу чітко видно два протилежних
потоки: матеріального і грошового.
Матеріальний потік – рух матеріальних цінностей, обмін за
допомогою купівлі-продажу.
Грошовий потік – безперервний рух грошей в ході їх використання як
засобу оплати праці, послуг, придбання товарів, здійснення розрахунків і
платежів, видачі допомог, повернення боргів. Це – сукупність всіх платіжних
засобів, які використовуються в країні у певний період часу.