1.2. 9. Глобалізація проблем навколишнього середовища

Протягом останніх 100 років на планеті було знищено чет­верту частину оброблюваних площ і дві третини лісів. Щороку з господарського використання вибуває 7 % родючих ґрунтів (за іншими даними, це трапляється протягом 10 років). Поля планети щороку втрачають 26 млрд т гумусу. Площа пустель щороку збільшується на 6-7 млн га. Щосекунди у світі площа лісів зменшується на півгектара, тобто за два роки утворюється площа, порівнянна з територією Фінляндії. Внаслідок заболочу­вання, засолення, вилуговування планета втрачає щорічно 1,5 млн га.

Ситуація навколо планетарної води, повітря, флори і фауни загострюється й далі. Людство інтенсивно споживає природні ре­сурси і високими темпами забруднює навколишнє середовище. Існує реальна загроза того, що економічний розвиток Землі може припинитися в результаті:

•   зменшення притоку енергоносіїв;

•   обмеження ресурсів;

•   деградації довкілля.

Зокрема, розвіданих запасів нафти залишилося лише на 40 років. Для половини населення планети нафта недоступна вже нині. Як джерела палива бідне населення використовує дерево та деревне вугілля, кізяк, відходи рослинництва. Використання де­ревини для опалювання та приготування їжі призводить до збезлі­сіння, темпи якого набули загрозливих масштабів.

Землі як планеті загрожує і "парниковий ефект". її огортає "ковдра" з двоокису вуглецю, двоокису сірки, метану та інших забруднювачів. "Дірка" в озоновому шарі над Антарктидою вже вдвічі перевищує територію СІЛА. Гумусний шар втрачається через вітрову та водну ерозію, яку спричинює надмірний обробіток ґрунтів. Розорюються площі, що були зайняті трав'яною рос­линністю. З господарського обороту вилучаються значні площі через неналежну іригацію. До води потрапляють побутові і про­мислові відходи, токсичні хімікати отруюють її.

Підвищення температури води Тихого океану лише на чверть градуса викликало наприкінці XX ст. катастрофічні зміни кліма­ту у Центральній і Південній Америці, а також збитки вартістю кілька мільярдів доларів. Згідно з прогнозами, середні темпера­тури на планеті підвищаться на 4,5 градуса до 2050 р. Це озна­чатиме підняття рівня Світового океану на 2,2 м, що спричинить затоплення величезних площ і зникнення з карти світу багатьох держав, передусім в Океанії.

Наведемо ще деякі дані про масштаби екологічних проблем людства.

З надр планети щорічно видобувають майже 100 млрд т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів. Лише 1,5 % цього обсягу набуває фори кінцевого продукту.

Вміст двоокису вуглецю в атмосфері збільшується, тому темпера­тура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6 %.

Протягом XX ст. снігова шапка на горі Кіліманджаро в Аф­риці зменшилася на 80 %. Ще два-три десятиліття і вона оста­точно зникне.

Збільшуються мегаполіси — на 0,3 % території планети скон­центровано 40 % населення земної кулі.

Проблема води стає першочерговою. 80 % усіх випадків захво­рювань пов'язані зі споживанням неякісної води.

Протягом 1990-х років втрати верхнього шару ґрунту досягли 240 млрд т, що становить майже половину орних земель США.

Кістки сучасної людини містять свинцю у 50 разів більше, ніж кістки давніх предків.

Частка США у планетарних викидах двоокису вуглецю станови­ла наприкінці XX ст. 25 %, колишнього СРСР та Китаю — 33 %, Західної Європи і Японії — 23 %. Населення США становить 5 % населення світу, а їх частка у світовому забрудненні — 40 %.

Погіршення якості довкілля вже не є проблемою окремих країн або регіонів. Це справді планетарна проблема. В результаті індуст­ріалізації в країнах, що розвиваються, виникають екологічні проб­леми, з якими країни Заходу вже зіштовхувалися.

Екологічне співробітництво має бути справді універсальним (планетарним) і брати в ньому участь — обов'язок кожної дер­жави світу.