2.6.2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції

2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції

Модель "попит-пропозиція", строго кажучи, застосовується тільки до повністю конкурентного ринку, але також пояснює ситуацію на інших. До того ж, ринок чистої конкуренції є еталоном, з яким можна порівнювати всі інші типи ринків. Такий ринок можна назвати "перпетуум мобіле", тобто економічним вічним двигуном, де економічний коефіцієнт корисної дії (ККД) дорівнює 100%.

Світова економічна наука визначає декілька ознак, які в системі характеризують режим вільного ринку.

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютний вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина  має  право  займатися  підприємницькою діяльністю  або припиняти таку діяльність. Зробити це людина може по-різному: відкрити свою справу, взяти безпосередню участь у праці, найняти виробників, придбати акції, державні облігації, покласти гроші в банк, інвестувати їх у нерухомість (землю, будинок) тощо.

Відзначимо, що вільному (повністю конкурентному) ринку відповідають будь-які форми власності, крім державної, і людна вільна обирати, яку завгодно. Вільна конкуренція виключає усі форми дискримінації виробників і споживачів. Будь-який власник грошового доходу, що збирається втілити свою потребу в попит, має право купувати саме ті товари й послуги і саме в таких обсягах, які йому потрібні.

2. Друга  ознака  -   абсолютна   мобільність   матеріальних, трудових, фінансових і решти ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші, припустимо, в акції, не просто так, заради збільшення доходу. Розраховувати на це він може тільки у тому випадку,  якщо  там;  куди   перемістився  його  капітал,   виникло розширення виробництва і продажу.  Це трапляється тоді, коли залучаються додаткові ресурси, більш ефективні комбінації ресурсів, використовуються  раніше  законсервовані  виробничі  потужності, опановуються ефективні технології.

3. Третя ознака - наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо).  Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між, наприклад, купівлею будинку і придбанням акцій. Крім того, в останньому випадку учаснику конкуренції необхідно знати, які саме акції принесуть йому максимальний дохід.

4.  Четверта ознака - абсолютна однорідність одноіменних продуктів, що має вираження, зокрема, у відсутності торговельних марок   та   інших   індивідуальних   характеристик   якості   товару. Наявність  тієї  чи   іншої  торгової  марки   ставить   продавця   у привілейоване, монопольне становище, а це вже не вільний ринок.

5. Наступна ознака полягає в тому, що жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції є  надто  великою (перша ознака).  Внесок  кожного виробника в загальний обсяг виробництва незначний, а тому ціна, за . якою він збирається продати свій товар, майже не відбивається на ринковій ціні. Отже, реальні рівні цін мало залежать від бажань окремих суб'єктів економіки і встановлюються механізмом ринку.

6. Шоста ознака - відсутність економічних деформацій (монополії, інфляції, вимушене безробіття, надвиробництво). Гнучкість дії ринкового механізму не дозволяє створитись умовам, за якими можливе виникнення вищенаведених економічних деформацій. Тепер спробуємо уявити, наскільки проаналізовані нами ознаки вільного ринку відрізняються від того, що нам відомо про господарські системи сучасних розвинутих країн, наприклад США, Японії або західноєвропейських країн. Немає сумнівів у тому, що вільного ринку у вузькому значенні слова не існує на жодному ринку жодної з цих країн. Більше того, і раніше ніколи не було, та і бути не могло.

Насправді, важко уявити:

1) щоб   у   реальній   дійсності   кожен   підприємець   мав   у розпорядженні абсолютно повну інформацію про стан усієї економіки;

2) щоб ресурси без перешкод переміщалися з однієї галузі в іншу;

3) щоб були відсутні торговельні марки;

4) щоб безробітними були тільки ті, хто не бажає працювати. Отже, вільний ринок — це абстракція, ідеальний образ, такий же

як, припустимо, повний вакуум або точка, що не має розмірів. Разом з тим, будь-який реально функціонуючий ринок (його називають конкурентним, або операційним) має елементи вільного.

У реальному ринку можуть діяти як природні, так і неприродні монополістичні утворення, що утримують високі ціни, які заважають вільному міжгалузевому переміщенню ресурсів і обмежують доступ на ринку. На реальних ринках бувають викривлення ринкових процесів під впливом інфляції, безвідповідальних дій профспілок, помилкової економічної політики, помилки самих підприємців внаслідок неповноти комерційної інформації або з інших причин.