2.7.4. Особливості ринку праці. Попит і пропозиція на працю. Служба зайнятості і ринок праці в Україні.
4. Особливості ринку праці. Попит і пропозиція на працю. Служба зайнятості і ринок праці в Україні
Ринок є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, водночас функціонально пов'язаною з ринком товарів і послуг, ринком капіталу, ринками житла, інформації, освітніх послуг та духовних благ, ринком робочих місць і, з одного боку, безпосередньо залежною від зазначених ринків, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування.
Здебільшого ринок праці визначається як інститут або механізм, у якому покупці та продавці здійснюють процеси купівлі-продажу товару „робоча сила", вступаючи у відносини товарного обміну.
Сучасний ринок праці - це система механізмів:
а) купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;
б) забезпечення зайнятості найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;
в) соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;
г) формування та розвитку робочої сили;
д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо. Функціонування ринку праці відбувається за певними
принципами: особиста й економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм чи ні, яку професію вибрати, керуються при цьому вони особистими мотивами; право власника підприємства самостійно вирішувати питання про кількість працівників, про рівень професійної підготовки тощо; визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а також взаємної домовленості сторін; регулювання ринку праці здійснює держава.
Механізм функціонування ринку праці зможе забезпечити виконання функцій, притаманних моделі соціально орієнтованої економіки:
- Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва й регіонами.
- Інформаційну. Ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару „робоча сила" інформацію про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо.
- Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару „робоча сила".
- Відтворювальну. Це основна функція ринку праці, який відновлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. При цьому задоволення попиту досягається за рахунок розширення пропозиції, підвищення якості та ціни робочої сили, які перебувають в постійному русі й урівноважують одне одного.
106
- Стимулюючу. Ця функція полягає в тому, що ринок розвертає економіку „обличчям" до потреб людей, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб. З одного боку, завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює краще використання трудових ресурсів з метою забезпечення розвитку і прибутковості виробництва. З іншого боку, він висуває вимоги до робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати якісні характеристики робочої сили.
- Регулюючу. Ринок праці впливає на всі сфери економіки і, передусім, на виробництво. Він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання..
Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.
Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.
Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:
1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;
2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність -кількість часу яку витрачають на виробництво одиниці продукції);
3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;
4) втілення нових технологій;
5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.
Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною - певним рівнем заробітної плати (рис.2.31). Підвищення заробітної
|
|
плати вище рівноважного рівня приведе до безробіття, оскільки працівники погодяться виконувати більший обсяг роботи, а значить, наймати нових при
розширенні виробництва недоцільно. Зниження заробітної плати приведе до нестачі працівників. Це можна пояснити тим, що мало робітників матимуть бажання продавати свою робочу силу за таку заробітну плату. В умовах вільної конкуренції рівновага постійно порушується і виникає безробіття.
Серед закладів інфраструктури ринку праці слід назвати біржу
праці, рекрутингові агентства, компанії з найму персоналу тощо. В
Україні функції біржі праці виконує Державна служба зайнятості,
в обов'язки якої входить:
- аналіз і прогнозування попиту та пропозиції на робочу силу, інформування населення й державних органів управління про стан ринку праці;
- консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій чи уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що висуваються до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення;
- облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування; надання допомоги громадянам у доборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій чи уповноваженими ними органам у доборі потрібних працівників;
- організація, в разі погреби, професійної підготовки та перепідготовки громадян у системі служби зайнятості чи направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяння підприємствам у розвитку та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання;
- надання послуг з працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці тощо), вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню;
- реєстрація безробітних і надання їм у межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і грошової;
- участь у підготовці перспективних і поточних державної та територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробітгя.
Іншим елементом державного регулювання ринку праці є Державний фонд сприяння зайнятості населення, який створено з метою фінансування передбачених програмами зайнятості населення заходів щодо:
- професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння в їхньому працевлаштуванні, виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;
- надання безпроцентної позики безробітним для того, щоб вони займалися підприємницькою діяльністю;
- створення і розвитку навчально-матеріальної бази, інформаційно-обчислювальних центрів, центрів профорієнтації, підготовки і навчання працівників, службових приміщень і власних підприємств служби зайнятості;
- організації додаткових робочих місць у галузях народного господарства;
- утримання працівників служби та інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом права громадян держави на працю;
- відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом працівників на пенсію.