7.1.2. Облік браку у виробництві
7.1.2. Облік браку у виробництві
Браком у виробництві вважають продукцію, напівфабрикати, вузли, деталі
й роботи, що не відповідають за якістю встановленим стандартам, технічним
умовам, будівельним нормам (проектам), і не можуть бути використані за
прямим призначенням без додаткових затрат на їх виправлення. Не вважають
браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими
підвищеними технічними вимогами, якщо вони не відповідають цим вимогам,
але відповідають стандартам чи технічним умовам на аналогічні продукти або
вироби широкого вжитку. Не належать до браку втрати від сортності, тобто від
переведення продукції в нижчий сорт за якістю.
Залежно від характеру дефектів, виявлених під час технічного приймання,
брак поділяють на поправний і непоправний (остаточний).
Поправним браком вважають вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, які
після усунення недоліків можна використовувати за прямим призначенням і
виправлення котрих технічно можливе й економічно доцільне.
Остаточним браком вважають вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, що
не можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких
технічно неможливе й економічно недоцільне.
За місцем виявлення брак поділяють на внутрішній (виявлений на
підприємстві до відправлення продукції споживачам) і зовнішній (виявлений
споживачем у процесі складання, монтажу або під час експлуатації виробу).
Собівартість внутрішнього остаточного браку складається з основних
витрат, включаючи частину витрат на утримання та експлуатацію устаткування,
і загальновиробничих витрат.
Собівартість внутрішнього поправного браку включає:
а) витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати, витрачені на
усунення дефектів продукції;
б) витрати на заробітну плату робітників, нараховану за операції з
виправлення браку;
в) відрахування на соціальне страхування;
г) частину витрат на утримання та експлуатацію устаткування і
загальновиробничих витрат.
Собівартість зовнішнього поправного браку включає фактичну
собівартість початково забракованих виробів (робіт, послуг) і витрати на їх
заміну і доставку покупцям.
Для обліку втрат від браку призначений рахунок 24 “Брак у виробництві”.
На ньому обліковують втрати від браку при переробці сировини чи
виготовленні виробів. Відображають як вартість остаточно забракованої
продукції, так і витрати на виправлення дефектів, якщо забракована продукція
може бути допрацьована до відповідної якості.
За дебетом рахунка відображають вартість остаточно забракованої
продукції чи витрати на виправлення браку без вартості продукції за такою,
котру можна довести до певних якісних кондицій. За кредитом рахунка
відображають вартість остаточно забракованої продукції за цінами її можливого
використання, суми, що утримуються з винуватців браку та списання
невідшкодованих утрат з віднесенням їх на відповідні об’єкти обліку, де була
забракована продукція.
Схема обліку за цим рахунком дещо відрізняється від попередніх лише
первинною документацією. Брак продукції оформляють спеціальними
повідомленнями чи актами, де вказують назву виробу, виявлені дефекти на
підставі лабораторного аналізу, рекламацій чи експертної оцінки спеціалістами,
операцію, на якій виявлено брак, винуватців, суму прямих витрат, що
відносяться на брак. Витрати на виправлення браку відображають у загальному
порядку, використовуючи встановлені документи для нарахування оплати праці,
списання додатково витраченої сировини, відображення затраченої
електроенергії, тари та ін. Оприбуткування остаточно забракованої продукції
також проводять за звичайними документами, зазначивши в них вартість
отриманого лому чи цінних відходів. Для списання витрат на виправлення браку
чи віднесення їх на винних осіб складають спеціальний розрахунок. Якщо ж
брак стався внаслідок поставки недоброякісної сировини і господарський суд
виніс рішення про відшкодування збитків постачальником, таку суму списують
на цій підставі і відносять на розрахунки за претензіями до нього.
Типові операції за рахунком 24 “Брак у виробництві”
