Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.1. Сутність та завдання діагностики кризи розвитку підприємства

Необхідність аналітичного (діагностичного) дослідження підприємства для визначення наявності та глибини кризи, шляхів та засобів виведення підприємства з кризовому стану, не викликає сумнівів та усвідомлюється усіма дослідниками питань антикризового управління. Але, як показав аналіз окремих публікацій, що стандарти (вимоги) до змісту процесу діагностики, перелік об'єктів дослідження, методологія узагальнення отриманих результатів ще перебувають у стадії форму­вання та неоднозначно трактуються окремими фахівцями.

Основні концептуальні положення сучасного розуміння процесу діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства викладені у праці проф. А.П.Градова та Б.І.Кузіна [18].

У даному дослідженні, по-перше, акцентується увага на необхід­ності постійного спостереження за станом підприємства, оскільки "економічний механізм виникнення кризового стану пізнається тільки через постійне спостереження" [18, с. 79].

По-друге, наголошується на потребі спостереження за безліччю параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища, які характеризу­ють умови функціонування фірми. За наведеними оцінками, має бути організоване спостереження, щонайменше за 50-ма параметрами та 200-ми сигналами про виникнення кризового стану.

По-третє, введено поняття "природні коливання" ділової активно­сті ("фонові шуми"), які слід відрізняти від істинних сигналів, що сповіщають про настання кризового стану підприємства. Як критерії, що розмежовують ці поняття, запропоновано використовувати ступінь відхилення від довгострокової тенденції, що характеризує даний процес, та темп наростання величини цього відхилення за одиницю часу. На від­міну від "фонового шуму", який виникає з певною періодичністю у вигляді незначних коливань від середнього рівня того чи іншого по­казника, істинним сигналом - поштовхом до початку кризової траєкторії визнано "виникнення кумулятивного зростання величини від­хилень тих або інших показників, що характеризують стан зовніш­нього і внутрішнього середовища фірми, від довгострокової тенденції зміни цих показників" [18, с. 71].

По-четверте, визначено, що не всі явища та сигнали, нагляд за якими необхідно організувати, можуть бути безпосередньо оцінені кіль­кісно. Існує багато явищ та процесів, які можуть досліджуватися тільки якісно. Однак неможливість безпосередньої кількісної оцінки подібних вихідних явищ зовсім не означає неможливість наступної кількісної оцінки наслідків, які ними спричиняються. Як прийом логічного аналізу запропоновано побудову "ланцюга економічних явищ", визначення мо­жливих шляхів розвитку кризи, виділення контрольних точок підсилен­ня і кількісної оцінки сигналів про кризу, що насувається.

Найдоцільнішим способом створення інформаційного забез­печення дослідження сигналів визнано організацію сканування зов­нішнього і внутрішнього середовища фірми на підставі маркетинго­вих досліджень, стратегічного контролю і внутрішньофірмового еко­номічного аналізу [18, с. 79], під яким розуміють безперервне упоряд­коване спостереження за параметрами зовнішнього і внутрішнього середовища фірми, які характеризують ступінь сприйнятливості внут­рішніх та зовнішніх умов для досягнення стратегічних завдань під­приємства та забезпечення його життєздатності.

Критично розглядаючи викладену точку зору, Лігоненко Л.О. вважає за доцільне звернути увагу, насамперед на термін, що запропоновано використовувати, - не аналіз, звичний для економічних досліджень прийом вивчення певного об'єкта, а діагностика стану підприємства.

Термін "діагностика" (від грец. Diagnostikos - спроможний роз­пізнавати) дослівно перекладається з давньогрецької як розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками. Інший можливий переклад цього терміну - вивчення стану об'єкта, в тому числі й економічного, що відповідає традиційній термінології економічного аналізу [49]. Іс­нують різні підходи до визначення сутності діагностики.

З медичної точки зору діагностика визначається як процес роз­пізнавання хвороби та визначення її відповідно до прийнятої медич­ної термінології, тобто встановлення діагнозу. Тобто термін діагностика тлумачиться як встановлення та вивчення ознак, які характеризують стан організмів, систем для передбачення можли­вих відхилень в їхній роботі та діяльності. Отже, сутність терміну "діагностика економічної системи"- це дослідження, орієнтоване на визначення цілей функціонування підприємства, мето­дів їх досягнення та виявлення недоліків.

Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, що мають місце в процесі життєдіяльності певної системи, який відбувається після виявлення проблеми в результаті контролю (нагляд за станом системи) [108, с.172-177]. Діагностикою проблеминазивають аналіз величини та співвідношення параметрів організа­ційно-виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин та місця (за ієрархіч­ними рівнями системи) виникнення проблеми.

У рамках управлінського консультування, пов'язаного з інтенсифі­кацією виробництва, переорієнтацією підприємств на першочергове та повне використання чинників економічного зростання та запити спожи­вачів, отримала розвиток управлінська діагностика [125]. Цим терміном характеризують дослідницьку діяльність, спрямовану на визначення, аналіз та оцінку проблем розвитку підприємства та підвищення ефектив­ності системи менеджменту. Діагностика в цьому контексті розглядаєть­ся як перший етап процесу удосконалення управління, внаслідок якого визначаються та формулюються завдання, які підлягають вирішенню.

У спеціалізованій літературі набув поширення також термін економічна діагностика. Згідно з [126], економічна діагностика спрямована, насамперед, на оцінку стану економічних об'єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та пе­рспективних шляхів їх розв'язання. Завданням економічної діагнос­тики визнається виконання таких аналітичних завдань: оцінка стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформа­ції; оцінка режиму функціонування, його ефективності і на цій під­ставі - стабільності роботи підприємства; визначення можливих варіа­нтів економічної динаміки, що склалася, виходячи із структури зв'язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінка можливих наслідків управлінських рішень з огляду на ефективність дія­льності підприємства. Таким чином, економічна діагностика розгляда­ється як комплексне дослідження, різноманітне за своїми завданнями та місцем у системі управління (табл. З.1.)

Таблиця 3.1 Класифікація видів економічної діагностики_____

Класифікаційна ознака

Види діагностики

1 . За періодичністю

Одночасна, періодична

2. За змістом

Тематична, комплексна

3. За призначенням ре­зультатів

Господарсько-фінансового стану підпри­ємства, наслідків управлінських рішень

У [187, с. 167-220] пропонується виокремити такі напрями діаг­ностики, як оперативна та стратегічна. Оперативна діагностика фі­нансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обгру­нтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відстежує ключові сфери діяльності підприємства, насамперед, фінансовий стан, беззбитковість, матеріальні та інформаційні потоки, ризики, що властиві його діяльності. Мета проведення стратегічної діагности­ки - оцінка ефективності вибраної стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяль­ності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища.

Цікаві конструктивні ідеї стосовно суті, призначення та напря­мів діагностики діяльності підприємства викладено в [127, 128]. Ви­значено, що бізнес-діагностика (business-diagnostic) - це ретроспекти­вне (на основі досягнутих результатів), оперативне (поточний стан) та перспективне (прогноз розвитку) комплексне дослідження господар­ської діяльності підприємства, необхідне для обгрунтування його гос­подарської політики на майбутнє. Метою бізнес-діагностики є вияв­лення найбільш важливих проблем у діяльності підприємства та роз­робка на цій підставі програми коротко - та довгострокових заходів, що дадуть можливість підвищити ефективність та фінансові результа­ти діяльності підприємства.

Отже, бізнес-діагностика, по-перше, не обмежується досліджен­ням минулого та теперішнього стану підприємства, а й передбачає перспективний аналіз ймовірного розвитку ситуації, внутрішнього та зовнішнього оточення; по-друге, має практичну значущість - резуль­татом її проведення є обгрунтування заходів щодо удосконалення си­стеми управління, фінансового оздоровлення, зростання прибутковос­ті та ринкової привабливості підприємства.

Узагальнюючи вищенаведене, можна стверджувати, що голо­вною метою діагностики є підготовка інформації для прийняття поточних та стратегічних управлінських рішень на усіх етапах життєдія­льності підприємства. Результати економічної діагностики форму­ються на основі поглибленого попереднього, наступного і перспекти­вного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства та ви­користовуються для прийняття програм (планів) подальшої діяльнос­ті підприємства.

Як один з напрямів економічної діагнос­тики Лігоненко Л.О. пропонує розглядати діагностику кризи розвитку під­приємства .

Авторське розуміння сутності діагностики з багатьох питань сфо­рмувалося під впливом концепції проведення діагностики загрози банк­рутства, яка викладена в працях проф. І.О. Бланка. Бланк І.О. ви­значає, що діагностика банкрутства (bancrupcy diagnostic) - це система цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення кризового стану підприємства, який спричиняє загрозу його банкрутства.

З метою діагностики банкрутства в системі загального аналізу фінансового стану підприємства виділяється особлива група об'єктів спостереження, які формують можливе "кризове поле", що створює загрозу банкрутства. До групи об'єктів кризового поля входять показ­ники ліквідності активів, структури використовуваного капіталу, тер­міновості фінансових зобов'язань, а також показники формування чи­стого грошового потоку з операційної (виробничо-комерційної), інве­стиційної та фінансової діяльності. Тобто діагностика передбачає по­стійний нагляд за зміною певної системи фінансових показників дія­льності підприємства, які запропоновано включати до складу системи моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

Віддаючи належне вкладу проф.Бланка І.О., Лігоненко вважає недо­цільним обмеження діагностики кризових явищ та загрози банкрутст­ва тільки дослідженням фактичного фінансового стану підприємства. На дум­ку автора, діагностика кризи розвитку підприємства своїм змістом та спрямуванням є діагностикою проблем, що виникли в процесі функці­онування підприємства та можуть зумовити негативні наслідки для йо­го життєдіяльності (генерувати загрозу виникнення ситуації банкрутс­тва та припинення діяльності). Створити необхідне аналітичне підґру­нтя для розв'язання цих проблем - основне завдання діагностики.

Отже, процес діагностики проблеми не­платоспроможності та банкрутства пропонується розглядати як сис­тему досліджень, які у сукупності дають змогу сформувати необхідні висновки стосовно стану, в якому опинилося підприємство, та мож­ливих шляхів виходу з нього. У схематичному вигляді процес діагно­стики кризи подано на рис 1.

Рис. 1. Структурна схема діагностики проблеми неплатоспро­можності та банкрутства підприємства

Таким чином, автор вважає, що діагностика кризи не має обме­жуватися тільки констатацією її наявності, але й надавати дослідни­кові необхідне аналітичне підґрунтя для генерації можливих шляхів їх подолання.

Автор поділяє пропозицію, викладену в роботі російських еко­номістів [17, с. 23-24] стосовно включення до складу діагностичного дослідження прогнозу розвитку ринкової ситуації та виявлення при­чин (чинників), що сприяють розвитку кризових ситуацій. Такий під­хід, на думку автора, суттєво розширює сферу діагностики банкрутст­ва, дає можливість поглибити аналітичні висновки.

Вивчення причин і чинників, які викликали кризу і зумовили негативну динаміку показників господарсько - фінансової діяльності, визнається автором необхідним для розробки заходів щодо їх локалі­зації й усунення. Без проведення цього етапу діагностики не можуть бути розроблені детальні заходи щодо фінансового оздоровлення, які б враховували реальні проблеми підприємства.

Прогноз розвитку ринку вбачається необхідним для оцінки впли­ву зовнішнього середовища на зростання або подолання кризи. За спри­ятливої ситуації у зовнішньому середовищі можливості підприємства щодо подолання кризи посилюються, кризові тенденції слабшають, не­сприятливі - зменшують потенціал виживання підприємства, приско­рюють швидкість поглиблення негативних процесів та явищ.

Діагностика кризи розвитку підприємства може ініціюватися рі­зними суб'єктами антикризового процесу. Виділимо види діагностикикризового стану та загрози банкрутства, а саме:

1) внутрішня, яка здійснюється з ініціативи керівництва підпри­ємства та його власників;

2) зовнішня, ініціатором проведення якої можуть бути як креди­тори підприємства (для визначення своєї позиції стосовно найбільш доцільного типу поведінки відносно підприємства-боржника), так і потенційні санатори (інвестори), для яких проведення діагностики кризового стану та загрози банкрутства, на думку автора, є необхід­ною складовою обгрунтування доцільності участі в санації підприєм­ства (інвестування коштів у його розвиток).

Отже, під діагностикою кризи розвитку пропонується розумі­ти систему ретроспективного, оперативного і перспективного цільо­вого аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану під­приємства, оцінку загрози його банкрутства та (або) подолання кризи. Діагностика кризи визнається одним з необхідних етапів процесу ан-тикризового управління, оскільки саме її результати дають змогу ви­значити глибину кризи, її масштаби , реальність та очікуваний час виникнення ситуації банкрутства, обгрунтувати заходи, необхідні для її подолання, оцінити можливості підприємства щодо подолання кри­зи та прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації у разі відсутності управлінського впливу.

Проведення діагностики кризи має базуватися на розглянутих вище загальноприйнятих принципах антикризового управління, най­важливішими серед яких є своєчасність, комплексність, обгрунтованість, науковість, реальність.

Проведена у такий спосіб діагностика створює необхідне аналі­тичне підґрунтя для обгрунтування антикризових заходів та форму­вання антикризової програми підприємства.