2.2. Декомпозиція процесу діагностики кризи розвитку підприємства

Діагностика кризи розвитку підприємства є комплексним економічним дослідженням, яке має власну логіку та структуру.

Таке розуміння певним чином сформувалося на грунті праць проф. І.О. Бланка [21, с 276-282], який першим запропонував виділя­ти у складі діагностичного дослідження певні підсистеми (залежно від цілей та методів здійснення діагностики ним запропоновано виділяти систему експрес - діагностики та систему фундаментальної діагнос­тики банкрутства), визначив основні завдання та коло об'єктів дослі­дження в межах кожної системи. Згідно із викладеним підходом, який, на думку автора, є надзвичайно коректним та слушним, ство­рюються передумови для поєднання результатів, що отримані на окремих етапах роботи, підтвердження або спростування висновків, отриманих шляхом застосування різного методичного забезпечення.

Базуючись на запропонованій вище авторській концепції анти­кризового процесу, визначених цілях та завданнях діагностики кризи, узагальнюючи та творчо розвиваючи існуючі методичні підходи щодо її проведення, Лігоненко Л.О. здійснила декомпозицію процесу діагностики кризи розвитку підприємства і запропонувала власну структурно-логічну схема її проведення (рис 2).

Аргументуємо необхідність та визначимо основні завдання кож­ного етапу діагностичного дослідження.

Рис 2. Структурно-логічна схема проведення діагностики кри­зи розвитку підприємства

1 етап. Створення інформаційної бази дослідження. Прове­дення діагностики кризового стану та загрози банкрутства потребує використання певної сукупності інформації внутрішнього та зовніш­нього характеру стосовно результатів та перспектив діяльності під­приємства. Можливість формування та якісні ознаки інформаційної бази дослідження визнаються автором вагомими чинниками, оскіль­ки доступ до певних джерел інформації обумовлює повноту та досто­вірність інформації, вибір методів дослідження, коректність діагнос­тичного висновку.

Інформаційна база діагностики кризових явищ та загрози банк­рутства розглядається як сукупність двох інформаційних під­систем - внутрішньої та зовнішньої. Джерелами внутрішньої інформації є фінансова звітність під­приємства (ф.№1 "Баланс", ф.№2 "Звіт про фінансові результати дія­льності та їх використання", ф.№3 "Звіт про рух грошових коштів", ф.№4 "Звіт про власний капітал"), а також первинна бухгалтерська та оперативна інформація стосовно фінансових зобов'язань підприємст­ва, його дебіторів, наявних товарно-матеріальних запасів та інших лі­квідних цінностей, джерел отримання доходів, складу поточних ви­трат тощо. Перехід підприємств з 2000 року на нові методологічні принципи бухгалтерського обліку та розкриття інформації у фінансо­вій звітності, передбачені Національними положеннями (стандарта­ми) бухгалтерського обліку, сприяє підвищенню об'єктивності внутрішньої інформації, створює кращі передумови для діагностики фінансово-майнового стану підприємства.

Накопичення внутрішньої інформації має проводитися за затвер­дженим переліком показників з визначеною періодичністю. За умови застосування автоматизованих систем бухгалтерського обліку база не­обхідних даних може формуватися автоматично відповідно до розроб­леної програми. Інформація, що накопичується, має давати повне та об'єктивне уявлення про обсяги та терміни виконання зобов'язань та поточних платежів, необхідних для нормального перебігу фінансування діяльності - з одного боку; та про можливості підприємства щодо забез­печення ритмічного та сталого фінансування - з іншого.

Метою накопичення зовнішньої інформації є проведення моні­торингу зовнішнього оточення підприємства, насамперед, у таких се­гментах, як кон'юнктура ринків (споживчого, товарних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів), державне регулювання бізнесу, податкова політика держави. Джерелами отримання такої інформації є публікації в пресі та спеціалізованих виданнях, кон'юнктурні огляди, огляди політичних та економічних новин, виступи народних депу­татів та представників владних структур, публікації проектів законо­давчих актів та прогнози рішень уряду, макроекономічна статистика, дані бюджетів відповідного рівня, очікувані темпи інфляції та залу­чення зовнішніх кредитів тощо.

Зовнішня інформація, як правило, є якісною (лише окремі пара­метри оцінюються кількісно) та достатньо агрегованою. Проте її логіч­не осмислення дає змогу визначити загальний напрям розвитку ситуа­ції, сучасний стан та подальші перспективи діяльності підприємства.

2 етап. Діагностика кризового стану та загрози банкрутства підприємства. Визначення глибини кризового стану підприємства та рівня загрози виникнення ситуації банкрутства визнається автором комплексним діагностичним дослідженням, яке пропонується здійс­нювати у такому порядку.

2.1. Виявлення ознак кризи та експрес-діагностика загрози ба­нкрутства підприємства. На цьому етапі роботи на базі публічної звіт­ності підприємства із застосуванням спеціальних прийомів аналізу вияв­ляються зовнішні ознаки наявності кризового стану . Дослідження може підтримуватися спеціально розробленими автоматизованими інтелектуа­льними системами експрес -діагностики, які дають можливість швидко ідентифікувати стан підприємства, дійти попереднього висновку та ви­робити найбільш загальні рекомендації стосовно подальших дій.

Об'єктом дослідження у перебігу проведення експрес - аналізу є:

• наявність збитків за результатами господарсько-фінансової діяль­ності та їх розміри порівняно з власним капіталом;

• наявність кредитів та позик, які не погашені у визначений термін, несплачених відсотків по боргах;

• обсяги та динаміка сумнівної та простроченої дебіторської заборго­ваності, щодо якої не вчинено дій, передбачених законодавством;

• обсяг та причини виникнення наднормативних запасів матеріальних оборотних активів;

• наявність кредиторської заборгованості перед бюджетом та поза­бюджетними фондами;

• негативна динаміка окремих показників фінансового стану підпри­ємства, платоспроможності та фінансової стійкості (тобто ситуація, за якої фактичне значення та напрям зміни того чи іншого показника не співпадають з нормативними чи рекомендованими);

• тривалість операційного циклу та причини його продовження; кіль­кісна оцінка вірогідності банкрутства підприємства, яка отримана експертним шляхом або в результаті використання спеціальних інде­ксів та моделей.

Якщо результати загального аналізу фінансового стану сигналізу­ють про наявність негативних явищ та проблем у діяльності підприємс­тва, викликають сумніви чи занепокоєння, переходять до наступного етапу роботи, у перебігу якого проводиться поглиблений (фундамента­льний) аналіз кризових явищ. Якщо ситуація визнається нормальною, процес діагностики кризового стану можна вважати закінченим.

2.2. Фундаментальний (поглиблений) аналіз кризових явищ та загрози банкрутства підприємства. Метою проведення цього етапу діагностики є підтвердження та поглиблення висновку стосовно фінансового стану підприємства - об'єкта дослідження та загрози йо­го банкрутства. Для проведення цієї роботи використовується спеціа­льний інструментарій, зокрема, оцінка динамічної платоспроможності та грошових потоків підприємства, стохастичне та імітаційне моде­лювання руху коштів та виникнення їх дефіциту, розробка прогнозів та імовірних сценаріїв розвитку підприємства тощо.

2.3. Визначення основних факторів виникнення та (або) по­глиблення кризового стану підприємства Визначення переліку кризових факторів та оцінка впливу кожного з них на виникнення та поглиблення кризи може бути проведена експертним шляхом (на осно­ві побудови логічних ланцюгів впливу окремих економічних явищ) або на базі імітаційного моделювання (для кількісної оцінки).

Результатом цього етапу роботи має стати ранжирований перелік найбільш негативних та позитивних факторів зовнішнього та внутріш­нього характеру. Переважання зовнішніх кризових факторів, які неможливо локалізувати на рівні та силами підприємства, підвищує загрозу поглиблення кризи та ймовірність виникнення ситуації банкрутства.

Розробка ранжированого переліку найбільш ймовірних факторів розвитку кризових явищ дає змогу визначити основні проблеми (за ступенем значущості), розв'язання яких сприятиме подоланню кризи. Виявлений у перебігу дослідження перелік позитивних факторів, особливо тих, дія яких посилюється, пропонується розглядати як при­ховані, не використані можливості підприємства, що сприятимуть йо­го виходу з кризового стану.

З етап. Прогнозування наслідків виникнення ситуації банк­рутства підприємства. Завданнями цього, запропонованого Лігоненко Л.О. принципово нового етапу діагностичного дослідження, є оцінка віро­гідності та можливих наслідків поглиблення кризи до її останньої фа­зи - банкрутства підприємства. Прогнозування наслідків подальшого розвитку та поглиблення кризи до фази банкрутства, на думку автора, потребує проведення таких досліджень:

3.1. Оцінка вартості підприємства та його активів (ліквідаційної маси) . Метою проведення цієї роботи є кількісна оцінка ринкової та ліквідаційної вартості майна підприємства та про­гнозування ліквідаційної маси, тобто обсягу грошових коштів, що можуть бути використані для платежів по зовнішніх зобов'язаннях. Методологічну основу оцінки складають відповідні стандарти оціно­чної діяльності. При проведенні оцінки слід враховувати особливості об'єкта оцінювання (збитковість, наявність боргів, терміновість про­дажу тощо), що обумовлює необхідність пошуку та розробки специ­фічного практичного інструментарію.

3.2. Поглиблений аналіз зобов'язань (боргів) підприємства. Необхідність такого аналізу обумовлена тим, що здійснення оцінки реальної вартості зовнішніх зобов'язань є необхідною передумовою для визначення вартості чистих активів, а вивчення їх якісних харак­теристик - причин виникнення, характеру взаємовідносин зі суб'єктом боргу, майнового забезпечення, терміновості тощо - дає змогу визначити імовірність виникнення ситуації банкрутства з ініці­ативи якогось кредитора.

3.3. Перспективна оцінка фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства. Виникнення ситуації банкрутства не завжди вигідно кредиторам підприємства, оскільки ліквідаційної маси може бути недостатньо для повного розрахунку по усіх зобов'язаннях під­приємства. З цією метою пропонується визначити певні кількісні па­раметри задоволення їхніх економічних інтересів - рівень задоволення зобов'язань перед кредиторами та обсяг їхніх втрат внаслідок су­дового вирішення проблеми боргів.

Наслідки виникнення ситуації банкрутства слід оцінювати з огляду на економічні інтереси власників підприємства. При від'ємному значенні чистих активів або при їх недостатності вони можуть втратити не тільки напрацьований капітал, але й інвестиційні внески до статутного фонду підприємства. Кількісні параметри цих наслідків повинні оцінюватись за допомогою спеціально розробленої системи оціночних показників, які мають не тільки діагностичне зна­чення, а й є необхідним підґрунтям для вибору антикризових рішень щодо виведення підприємства зі стану кризи.

4 етап. Дослідження та оцінка потенціалу виживання під­приємства. Це принципово новий етап (напрямок) діагностики реалі­зує висловлену автором пропозицію стосовно доцільності розширен­ня сфери діагностики та включення до її складу дослідження переду­мов подолання кризи та виживання господарюючого суб'єкта. Цю ро­боту пропонується здійснювати на підставі розроблених автором кон­цептуальних засад оцінки потенціалу виживання, тобто сукупності внутрішніх та зовнішніх передумов даної можливості. Оцінка потен­ціалу виживання підприємства , на думку автора, потребує проведен­ня таких досліджень:

4.1. Оцінка ресурсних передумов виживання підприємства , під якими пропонується розуміти сукупність ресурсів, якими володіє підприємство та які можуть забезпечити виведення підприємства зі стану кризи.

Оцінка наявності ресурсних передумов виживання потребує, по-перше, проведення детального аналізу усієї сукупності ресурсів під­приємства (матеріальних, фінансових, трудових, організаційних, про­сторових, інформаційних тощо), діючої організації їх формування та використання; по-друге, оцінку їх адекватності сучасним вимогам , яка має здійснюватись з використанням аналогового методу, визна­ченням кількісних та якісних параметрів ресурсів, що забезпечують перемогу в конкурентній боротьбі за певних умов на відповідному се­гменті ринку.

4.2. Оцінка можливостей розвитку підприємства та підви­щення його конкурентного статусу, метою якого є оцінка можливо­сті зростання основних показників господарсько-фінансової діяльнос­ті підприємства та генерування позитивних грошових потоків в обся­гах, достатніх для самофінансування розвитку підприємства та вико­нання зовнішніх зобов'язань. Об'єктом дослідження автор пропонує вважати потенціал (тобто нереалізовані можливості) підприємства, виходячи з обсягу ресурсів, що знаходяться або можуть бути залучені, наявних перспектив розвитку окремих видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної, фінансової).

4.3. Аналіз стану зовнішнього середовища та його сприятли­вості для виходу підприємства зі стану кризи. На цьому етапі діаг­ностики об'єктом дослідження є стан зовнішнього середовища під­приємства, макро-та мікроекономічної кон'юнктури. Фактор зовніш­нього середовища відіграє суттєву роль у виникненні та розвитку кри­зових явищ у діяльності окремих суб'єктів господарювання, посилює або послаблює перебіг кризи. Тому проведення аналізу впливу зовні­шнього середовища на стан функціонування підприємства в цілому та стан його фінансів, зокрема, і розробка можливих прогнозів подаль­шого розвитку ринкової ситуації розглядаються автором як не­від'ємна складова діагностики.

Прогнозування можливих змін зовнішнього середовища та рин­кової ситуації є необхідною інформаційною передумовою для форму­вання висновків стосовно напряму розвитку кризи. Якщо очікуються позитивні тенденції, то є надія на локалізацію кризи або самостійний вихід з неї. Якщо ж прогнозується погіршення стану зовнішнього се­редовища та ринкової ситуації, то найбільш вірогідно посилення кри­зи, прискорення її поглиблення. Це, відповідно, скорочує час та по­силює потребу в прийнятті дійових рішень, спрямованих на подолан­ня кризових явищ.

5 етап. Узагальнення результатів діагностики кризи розвит­ку підприємства. Проведення діагностики завершується формуван­ням загального висновку (звіту), в якому узагальнюються результати проведеної роботи.

Загальний звіт за результатами діагностики має в систематизо­ваному вигляді містити усі отримані результати дослідження, а саме: характер прояву кризових явищ та їхній вплив на діяльність підпри­ємства; вірогідність виникнення ситуації банкрутства та її часові па­раметри (очікуваний термін); ступінь кризи та її масштаби; причини та фактори, що зумовили виникнення кризових явищ та сприятимуть підприємству в подоланні кризи; прогноз стосовно розвитку зовніш­нього оточення та ринкової ситуації, характер її впливу на проблеми та можливості підприємства; наявність передумов для виживання та подолання кризових явищ за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів, можливі негативні наслідки подальшого розвитку кризових явищ та процесів для економічних інтересів власників, кредиторів, працівни­ків підприємства.

Запропонована декомпозиція процесу діагностики кризи розвит­ку підприємства дає можливість чітко структурувати процес дослі­дження, виокремити завдання та об'єкти окремих етапів діагностики, надати керівництву підприємства та іншим користувачам діагностики (власникам, інвесторам, санаторам, кредиторам) об'єктивну і повну інформацію для прийняття управлінських рішень та обгрунтування програми необхідних антикризових заходів.