3.3. Методичні аспекти оцінки фінансового стану та загрози банкрутства на підґрунті балансових моделей

Іншою формою використання інформації балансу та форм фі­нансової звітності для оцінки кризового стану та загрози банкрутства підприємства є використання агрегатних ( балансових) моделей.

Агрегати - це абсолютні оціночні показники, розраховані у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємств, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі.

Найпоширенішим прикладом побудови та використання агрега­тних моделей є балансові моделі оцінки фінансової стійкості підпри­ємства, які отримали достатньо широке розповсюдження в російській економічній літературі. Розроблено типологію фінансової стійкості та балансові рівняння з метою їх оцінки, яку інколи називають моделями В. В. Ковальова, який вперше їх навів у своїй роботі. Запро­понований підхід набув подальшого розвитку в роботах інших дослідників, зокрема, А.Д.Шеремета, Гринюк Н.А та в інших навчальних виданнях.

Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення таких показників:

1. Власні обігові кошти (ВОК) підприємства, розмір яких визна­чається за формулою:

ВОК = ВК + ДП - ПА, (1)

де ВК - власний капітал (розділ І пасиву балансу, ряд.380 ф№1);

ДП - довгострокові зобов'язання (розділ III пасиву балансу, ряд.480 ф №1);

ПА - позаобігові активи (розділ І активу балансу, ряд.080 ф№1).

Використання наведеної формули є коректним тільки за умови, що довгострокові кредити мають цільовий інвестиційний характер, тобто використані для здійснення виробничого розвитку підприємства.

2. Нормальні джерела формування запасів (НДФЗ). їх кількісна оцінка здійснюється за формулою:

НДФЗ=ВОК+БК_рОК+ТКрЗ, (2)

де ВОК - власні обігові кошти;

БКрОК - банківські кредити для формування обігових коштів (ряд.500 + ряд. 510 ф№1);

ТКрЗ - кредиторська заборгованість товарного характеру (ряд.520 + ряд. 530 + ряд.540 + ряд.600 ф№1);

БКрОК та ТКр3 приймаються в розрахунок тільки в обсягах за­боргованості, строк погашення якої не минув. На жаль, нова форма №1, затверджена національним стандартом бухгалтерського обліку №2, не дає змоги визначити суми заборгованості, термін сплати якої минув. Не­обхідно додатково залучати матеріали управлінського обліку.

3. Запаси та витрати (3В). Їх розмір розраховується як сума ряд. 100-140 II розділу активу балансу підприємства (запаси) та активу балансу (у IIIрозділі ряд.270) - витрати майбутніх періодів.

Залежно від співвідношення розглянутих показників (3В, ВОК та НДФЗ) виділяють такі типи поточної фінансової стійкості підпри­ємства.

1. Абсолютна фінансова стійкість, досягнення якої відбувається за умови:

3В < ВОК. (3)

Це співвідношення свідчить про абсолютну незалежність підпри­ємства від зовнішніх кредиторів для покриття поточних фінансових потреб, оскільки усі необхідні обігові активи формуються за рахунок власних джерел фінансування.

Даний тип фінансової стійкості трапляється на практиці досить рідко і не може розглядатися як ідеальний, оскільки використання по­зик для формування обігових активів є достатньо розповсюдженою політикою фінансування. У разі її реалізації підприємство не викори­стовує переваги, що притаманні зовнішньому фінансуванню, обмежує темпи зростання обсягів своєї діяльності. Традиційно встановлювався норматив участі власних обігових активів у формуванні товаро-матеріальних запасів. Наприклад, у торгівлі він визначався на рівні 50% від потреби в їх формуванні.

2. Нормальна фінансова стійкість, яка відповідає такій нерівності:

ВОК < 3В < НДФЗ. (4)

Даний тип фінансової стійкості свідчить про ефективну політику залучення та використання позикових коштів, оскільки виробничі по­треби підприємства в повному обсязі забезпечені різноманітними нор­мальними джерелами фінансування, строк погашення яких не настав.

3. Нестійке фінансове становище, яке відповідає нерівності:

3В > НДФЗ. (5)

Цей тип фінансової стійкості свідчить про наявність певних про­блем з джерелами фінансування запасів та витрат. Для формування певної їх частини використані джерела фінансування, що не можуть бути визнані за нормальні (позикові ресурси, що отримані для інших цілей, залишки коштів фондів спеціального призначення, кредиторсь­ка заборгованість нетоварного характеру та ін.)

4. Критичне фінансове становище, яке діагностується в разі на­явності 2-х ознак: 3В > НДФЗ; підприємство має кредити та позики, не погашені у встановлений термін.

Виявлення такого становища свідчить про неможливість підпри­ємства вчасно розрахуватися зі своїми кредиторами.

Досягнення типу 3 та 4 є, як правило, наслідком неефективних рішень щодо фінансування товарно-матеріальних запасів та здійснення авансових витрат, неможливості реалізації накопичених товарних запасів відповідно до термінів повернення позик та погашення зобо­в'язань за ними.

Виявлення такого становища потребує розробки плану організацій­но-економічних заходів щодо нормалізації розміру товарно-матеріальних запасів підприємства або збільшення періоду кредитування.