4.2. Вихідні передумови дослідження зобов'язань неплатоспроможного підприємства

У процесі здійснення господарсько-фінансової діяльності під­приємство вступає у відносини з різноманітними контрагентами: по­датковими органами, банками, іншими підприємствами - постачаль­никами товарів (матеріальних ресурсів, послуг )та споживачами про­дукції. У процесі цих відносин у підприємства виникають зобов'язання, згідно з якими воно повинно у визначений термін здійсни­ти грошові платежі, поставити товар, виконати послугу на користь іншої особи. Юридичні та фізичні особи, стосовно до яких виникають зобов'язання, - можуть розглядатися як кредитори підприємства ( з економічної точки зору).

Необхідно зазначити, що формування зовнішніх (відносно до підприємства) фінансових ресурсів може здійснюватися на пайових та боргових засадах.

У першому випадку між підприємством та власником фінансо­вих ресурсів формуються відносини власності, в другому - боргу. Не­гативною особливістю останніх є терміновість залучення та необхід­ність повернення або сплати в означений термін.

Сучасна економічна література не висвітлює комплексного під­ходу до характеристики зобов'язань підприємства, хоча окремі якісні ознаки наводять в дослідженнях різних авторів, а також Національному положенні (стандарті) №11 "Зобов'язання". Враховуючи цей факт, а також практичну необ­хідність такого дослідження розроблена системна класифі­кація зобов'язань підприємства (рис. 53).

Розкриємо основні якісні ознаки зобов'язань підприємства.

І. Залежно від часу погашення в бухгалтерському обліку та фі­нансовій звітності зобов'язання підприємства діляться на:

> поточні;

> довгострокові;

> забезпечення;

>непередбачені зобов'язання.

Якісні ознаки кожної підгрупи зобов'язань чітко визначені Наці­ональним стандартом бухгалтерського обліку №11

II. Залежно від місця формування зобов'язання підприємства класифікуються на зовнішні та внутрішні..

Зовнішні зобов'язання підприємства - це:

1) зобов'язання перед фіскальною системою - зобов'язання що­до податків, штрафів, пені перед бюджетами, платежів до позабюдже­тних фондів та інше. Зобов'язання перед фіскальною системою вини­кають та мусять виконуватися у встановленому податковим законо­давством порядку;

2) зобов'язання перед фінансово-кредитною системою - зо­бов'язання перед банками, фінансовими компаніями у випадку, якщо підприємство взяло позику або кредит у грошовій формі або у вигляді цінних паперів на підставі кредитного договору;

3) зобов'язання перед господарськими партнерами за поставлені ними матеріальні ресурси, товари, виконані роботи або надані послу­ги. Ці зобов'язання виникають в обсягах та в терміни, що визначені за спільною згодою сторін у відповідних господарських угодах.

Внутрішні зобов'язання підприємства - це зобов'язання перед робітниками підприємства (щодо оплати праці, виплати премій, від­пусток, пенсійного забезпечення) та акціонерами (виплата дивідендів, викуп акцій тощо).

III. Виходячи з матеріально-уречевленої форми погашення, зо­бов'язання охарактеризовуються як:

1) грошові зобов'язання, які виконуються шляхом перерахунку (сплати) певної суми грошових коштів;

2) зобов'язання в натурі, які виконуються шляхом здійснення окремих операцій (поставка продукції, виконання робіт, послуг тощо);

3) залікові (взаємні) зобов'язання, які передбачають наявність зобов'язання та вимоги на виконання іншого зобов'язання тим самим суб'єктом господарювання.

Зобов'язання в натурі та залікові зобов'язання знаходять відо­браження в бухгалтерському обліку та звітності підприємств як дохо­ди майбутніх періодів (р. № 5, ф.№1 "Баланс").

IV. Залежно від механізму формування обсяг зобов'язань під­приємства може розглядатися як сума трьох складових:

1) основної суми боргу, яка визначається як обсяг фінансових ресурсів, який було надано підприємству або яке воно повинно спла­тити за договірними умовами;

2) суми з обслуговування боргу, які виникають лише по зо­бов'язаннях перед фінансово-кредитною системою та набувають ви­гляду відсотків за позикою;

3) економічні (штрафні) санкції, передбачені договірними умо­вами за невиконання в означений термін договору та взятих на себе зобов'язань.

Обсяг зобов'язань підприємства на певну дату не обмежується кількісною оцінкою, відбитою в пасиві балансу. Виходячи з діючих нормативних вимог до організації бухгал­терського обліку у балансі підприємства віддзеркалюються лише обсяг грошових зобов'язань щодо основної суми боргу перед фінансово-кредитними установами та заборгованість з різних видів розрахунків, передбачена діючими договорами або (для податків та обов'язкових платежів) встановленим порядком сплати платежів, яка документально підтверджена (для отриманих претензій).

Сума інших видів зобов'язань не знаходить відбиття в балансі і має визначатися окремо на підставі первинних документів або даних аналітичного (управлінського обліку).

V. Залежно від термінів настання сплати зобов'язання підпри­ємства доречно поділяти на три групи:

* термін виконання яких не настав;

* термін виконання яких настав, але не перевищує терміну по­зовної давності (3 роки);

* з терміном несплати, що перевищує термін позовної давності.

VI. Залежно від майнового забезпечення можуть бути виділені таки види зобов'язань, як :

o зобов'язання, що забезпечені договором застави (прикладом цього виду зобов'язань є зобов'язання з обслуговування банківських позик. У разі неповернення кредиту в договірний термін банк отримує право реалізувати об'єкт застави та використати отримані грошові кошти для задоволення своїх позовних вимог);

o зобов'язання, які забезпечені майновими цінностями (у торгі­влі цей вид зобов'язань виникає у зв'язку з прийомом товарів під реа­лізацію та консигнацію, на відповідальне зберігання, з отриманням давальницької сировини для її подальшої переробки тощо);

o незабезпечені зобов'язання (у разі банкрутства підприємства вони задовольняються за рахунок ліквідаційної маси активів підпри­ємства, визначеної у встановленому порядку.

Групування зобов'язань підприємства за цією класифікаційною ознакою є необхідною передумовою для оцінки можливостей їх по­гашення та ступеня виконання зобов'язань окремих кредиторів.

VII. Залежно від терміновості погашення зобов'язання підпри­ємства пропонується поділяти на першочергові та другорядні.

До групи першочергових слід включати зобов'язання, невико­нання яких може призупинити господарсько-фінансову діяльність підприємства, суттєво погіршити імідж та ділову репутацію підпри­ємства, зумовити значні фінансові втрати (внаслідок накладання штрафів за порушення термінів сплати) або спричинити виникнення ситуації банкрутства з усіма негативними наслідками, що їй властиві.

До групи другорядних належать інші зобов'язання підприємства, з яких за недотримання термінів сплати негативні наслідки відсутні або несуттєві.

У складі першочергових зобов'язань може бути виокремлена група зобов'язань "підвищеної небезпеки", до яких належать податко­ві зобов'язання та зобов'язання, позови щодо яких перебувають на різних етапах позасудового та су­дового врегулювання.

VIII. Залежно від імовірності ініціювання судових процедур стяг­нення боргів у складі заборгованості підприємства можуть бути виділені такі групи, як спокійна, нейтральна та загрозлива заборгованість.

До "спокійної" слід відносити такі види забор­гованості :

• перед контрагентами, які є пов'язаними особами відносно до підприємства, відповідно до визначення цього терміну в Законі "Про оподаткування прибутку";

• заборгованість перед контрагентами, чиє фінансове станови­ще не дозволяє розпочати судові процедури або які не мають відпові­дного досвіду судового стягнення боргів;

• розмір якої є незначним порівняно з обсягами господарсько-фінансової діяльності контрагента;

• заборгованість перед персоналом (за низької активності або відсутності профспілки).

"Нейтральною " можна вважати заборгованість перед контраге­нтами, які мають давні та тісні стосунки з підприємством, борги перед якими попередньо погашалися у встановлені терміни, які зацікавлені у співпраці з підприємством, незважаючи на його кризовий стан та поточну неплатоспроможність.

До групи "загрозливої" заборгованості слід відносити заборго­ваність перед контрагентами, яка характеризується однією з таких ознак:

• у контрагентів існує стратегічна зацікавленість у банкрутстві даного підприємства;

• контрагенти фактично почали судове врегулювання відносин (надійшла претензія, позовна заява, визначено час судового засідання, отримано судове рішення тощо).