4.3. Урахування впливу інфляції на грошові потоки від проекту

Грошовим потоком у системі вітчизняного проектного аналізу прийнято називати грошові надходження та витра­ти грошовим потоком, тобто грошовий потік — це різниця між грошовими надходженнями та витратами. Рух грошових коштів фірми є безперервним процесом. У проектному аналізі методи аналізу та прогнозування грошових потоків використовуються при обгрунтуванні ефективності проек­ту та розрахунках забезпечення проекту коштами, що є цент­ральною проблемою. Існує декілька підходів до визначення грошового потоку залежно від методів його розрахунку.

Традиційний грошовий потік — це сума чистого доходу та нарахованої амортизації.

Чистий потік — це загальні зміни у залишках грошових коштів фірми за певний період.

Операційний грошовий потік — це фактичні надходжен­ня або витрати грошових коштів у результаті поточної (опе­раційної) діяльності фірми.

Фінансовий потік — це надходження та витрати грошо­вих коштів, пов'язані зі змінами власного та позикового довгострокового капіталу.

Загальний грошовий потік — це фактичні чисті грошові кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протя­гом певного періоду.

Всі ці підходи можуть бути використані у проектному аналізі, але базовою моделлю є визначення загального гро­шового потоку. Поняття грошового потоку як загального руху коштів протягом певного періоду, тобто циклу реалі­зації проекту, найбільш прийнятне у проектному аналізі. Загальний грошовий потік розраховується за допомогою показника кеш-фло.

У проектному аналізі важливо зробити оцінку саме тих грошових потоків, які будуть прийняті під час розрахунку критеріїв та показників ефективності проекту. Такі грошові потоки називаються релевантними.

Релевантні грошові потоки — це визначені грошові пото­ки, які розглядаються у проектному аналізі доцільності інвестицій та оцінки їх ефективності.

Якщо проект впроваджується на базі існуючого підпри­ємства, тобто фірма має фіксовані на певну дату основні та оборотні засоби і намагається досягти певної мети, для достовірної оцінки впливу проекту на її фінансовий стан, результати та забезпеченість коштами необхідно враховува­ти тільки цей вплив, а не поточні фактори, які не мають відношення до проекту. Тому у розрахунках необхідно ви­користовувати лише додаткові грошові потоки.

Додаткові грошові потоки — це грошові потоки, що стосу­ються інвестиційного проекту. Додаткові грошові потоки є ви­разом додаткових вигод і витрат проекту. Оскільки грошові надходження фірми не ідентичні їхнім доходам, проектний аналіз використовує поняття грошового потоку. Чистий доход, як правило, розраховується згідно з бухгалтерськими правила­ми й визначається як різниця між доходами та витратами.

Кумулятивний грошовий потік — це чистий грошовий по­тік протягом тривалого циклу.

Як критерій оцінки доцільності грошового проекту ви­ступають додаткові грошові потоки, які утворюються в ре­зультаті здійснення проекту.

Інвестиційний проект треба розглядати окремо від іншої діяльності фірми. Організаційно він може бути оформлений створенням нового підприємства або здійснюватись у межах поточної діяльності фірми. У будь-якому випадку розгляда­ються грошові потоки, що стосуються даного інвестиційно­го проекту.

Особливу увагу треба приділити впливу інфляції на ре­альні обсяги грошових потоків від проекту.

У проектному аналізі інфляція розглядається як підви­щення загального рівня цін в економіці або цін на певний вид ресурсів. Головний вплив на показники ефективності інвестиційного проекту справляє неоднорідність інфляції по видах продукції та ресурсів і відмінність темпів інфляції від зміни курсу іноземної валюти.

Рівень інфляції залежить від таких основних факторів: темпів приросту грошової маси, темпів зміни швидкості обі­гу грошової маси і темпів зміни обсягів виробництва.

Загальні рекомендації щодо врахування інфляції при встановленні значень показників ефективності проектів можна сформулювати так:

1. Якщо очікується, що вартість усіх витрат і вигод зроста­тиме відповідно до темпів інфляції (індексу роздрібних цін), то можна:

а) або не враховувати інфляцію зовсім і застосовувати ре­альну ставку доходу до грошових надходжень, що оцінюють­ся в поточних цінах;

б) або враховувати інфляцію таким чином:

- використовувати ставку доходу на капітал як облікову ставку;

- приводити грошові потоки до такої грошової оцінки, яка враховує індекс інфляції;

2. Якщо очікується, що вартість витрат і вигод зростати­ме різними темпами, необхідно застосовувати ставку дохо­ду на капітал до грошових потоків, які мають бути скориговані на інфляційну зміну цін.

Залежність між реальною та грошовою ставкою доходу визначається формулою Фішера:

(1 + r) × (1 + i ) = (1 + n), (4.13)

де r — необхідна реальна ставка доходу на капітал; і — темп інфляції, що звичайно вимірюється індексом ринкових цін; n — необхідна номінальна ставка доходу на капітал.

Слід зазначити, що навіть однорідна інфляція справляє певний вплив на показники інвестиційного проекту. Це відбувається за рахунок:

- зміни впливу запасів і заборгованостей (збільшення за­пасів матеріалів і кредиторської заборгованості стає більш вигідним, а запасів готової продукції та дебіторської забор­гованості — менш вигідним, ніж без інфляції);

- завищення податків через відставання амортизаційних відрахувань від тих, які повинні відповідати підвищенню цін на основні фонди;

- зміни умов надання позик і кредитів.

Інфляція впливає на показники проекту як у грошово­му, так і в натуральному виразі. Можлива зміна плану реа­лізації проекту (планованих величин запасів і заборговано­стей, позикових коштів, обсягу виробництва і продажів). Тому, безперечно, перехід до розрахунків у твердій валюті або навіть до натуральних показників не скасовує необхід­ності врахування інфляції. Для максимального врахування впливу інфляції розрахунок комерційної ефективності про­ектів слід проводити як у постійних і/або світових цінах, так і в прогнозних цінах, які повинні відображати умови здійс­нення проекту. Для досягнення цієї мети необхідно врахо­вувати динаміку:

- зміни відношення курсів внутрішньої та іноземної ва­лют;

- загального рівня цін;

- цін на виробничу продукцію на внутрішньому та зов­нішньому ринках; цін на використовувані ресурси;

- кожного виду прямих витрат;

- рівня заробітної плати;

- загальних та адміністративних витрат;

- вартості основних фондів;

- витрат на організацію збуту;

- банківського процента.

Аналіз впливу інфляції може бути здійснений для двох варіантів:

- темп інфляції різний за окремими складовими витрат і доходів;

- темп інфляції однаковий за окремими складовими вит­рат і доходів.

У рамках першого підходу, який більшою мірою відпові­дає реальній ситуації, особливо в країнах з нестабільною економікою, метод чистої теперішньої вартості використо­вується за своєю стандартною формою, але всі складові витрат і доходів, а також показники дисконту коригуються у відповідності з очікуваним темпом інфляції по роках.

У рамках другого підходу вплив інфляції має своєрідний характер: інфляція впливає на числа (проміжні значення), отримані з розрахунків, але не впливає на кінцевий резуль­тат і висновок відносно долі проекту.

Існує іще одна проблема — інвестори хочуть отримати компенсацію за зменшення купівельної спроможності май­бутніх грошових потоків із-за інфляції і тому потребують збільшення процентних ставок. Аналогічно інфляція часто ураховується у процентній ставці, яка використовується при оцінці проектів. Норму прибутку, яка включає в себе інфля­цію, називають номінальною ставкою.

Можна відзначити, що неправильно просто додавати реальну норму прибутку до ставки інфляції. Інфляція здійс­нює дію множника, тобто грошові потоки повинні кожен рік множитись на (1 + ставка інфляції), щоб купівельна спро­можність залишалась на однаковому рівні, що виходить з формули Фішера.

Розраховуючи грошові потоки, важливо бачити різницю між реальною і номінальною нормою прибутку Ці ставки і грошові потоки повинні відповідати одне одному. Так, якщо номінальна норма прибутку використовується як облікова ставка, то інфляція збільшить номінальний обсяг грошових потоків за строк роботи капітальних вкладень. З іншого боку, якщо припускається, що грошові потоки залишати­муться постійними протягом строку роботи активів, то пот­рібно використовувати реальну норму прибутку.

У розрахунках, пов'язаних з коректуванням грошових коштів у часі з урахуванням інфляції, використовують два поняття — номінальна та реальна сума грошових коштів.

Номінальна сума грошових коштів — це їхня оцінка без урахування зміни купівельної спроможності грошей.

Реальна сума грошових коштів — це їхня оцінка з ураху­ванням зміни купівельної спроможності грошей під впли­вом інфляції. Цю оцінку проводять при визначенні як тепе­рішньої, так і майбутньої вартості грошей.

У практиці проектного аналізу розрахунки вартості гро­шових коштів з урахуванням інфляції проводять у наступних випадках:

- при коректуванні нарощеної вартості грошових по­токів;

- при формуванні рівню ставки проценту з урахуванням інфляції, яку використовують чи для нарощування, чи для дисконтування;

- при формуванні рівню доходів за фінансовими опера­ціями за проектом.

У процесі оцінки інфляції використовують два показники:

- темп інфляції (Ті), що характеризує приріст середнього рівню цін у періоді (n);

- індекс інфляції (Іі) у періоді, що визначається як (1 +Ті).

ПРИКЛАД. Визначити реальну майбутню вартість інвес­тованих на 2 роки грошових коштів у розмірі 2000 гривень при процентній ставці з урахуванням інфляції 25 % річних, очікується темп інфляції 20 % у рік.

Розв'язання. На основі формули Фішера визначимо не­обхідну реальну процентну ставку:

(1 + r) = (1 + n) / (1 + i); (4.14)

(1 + r) = 1,25/1,20 = 1,04,

тоді майбутня реальна вартість (FV) складатиме:

FV = PV × (1 + r) ;

FV = 2000 × 1,04 × 1,04 = 2163,2.