Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

До зелених кормів належить надземна вегетативна маса зелених кормових рослин, яку використовують на корм тваринам у свіжому вигляді. Це трави пасовищ, сіножатей, сіяних культур та гичка бу­ряків.

Зелені корми входять до групи соковитих об’ємистих кормів і ха­рактеризуються в ранні фази вегетації високою поживністю сухої речовини, вмістом перетравного протеїну, вітамінів та інших пожив­них речовин, але вони непридатні для тривалого зберігання. Ско­шена зелена маса в купах через 4 — 6 год зігрівається до температу­ри 25 — 30 °С і вище, що призводить до втрат енергії, протеїну, каро­тину та інших поживних речовин, накопичення продуктів розпаду білка, токсичних продуктів життєдіяльності різних мікроорганізмів, які негативно впливають на стан здоров’я тварин.

У середньому в зелених кормах міститься 70 — 85 % води; у сухій речовині трав залежно від виду й фази вегетації — 12 — 25 % сирого протеїну, 2 — 5 жиру, 14 — 30 сирої клітковини, 40 — 50 безазотистих екстрактивних речовин і 9 — 11 % сирої золи. Перетравність органіч­ної речовини зелених кормів досягає 70 — 75 %, а протеїну — до 80 %. Поживність 1 кг трави в середньому становить 0,18 — 0,20 к. од. та 14 — 28 г перетравного протеїну. Протеїн трав має високу біологіч­ну повноцінність. Вони також багаті на каротин (40 — 60 мг/кг), ві­таміни Е, К та групи В і порівняно з іншими кормами найповніше задовольняють потребу тварин у поживних речовинах і мають най­нижчу собівартість кормової одиниці.

У процесі вегетації змінюється співвідношення між поживними речовинами: підвищується вміст сухої речовини переважно за раху­нок клітковини й безазотистих екстрактивних речовин і зменшуєть­ся кількість протеїну, каротину та інших біологічно активних речо­вин (табл. 3.1).

3.1. Вміст каротину і поживність зеленої маси ячменю та конюшини залежно від фази вегетації

Рослина

Фаза вегетації

Вміст

протеїну,

%

Поживність 1 кг сухої речовини

к. од.

перетравного протеїну, г

Ячмінь

Вихід у трубку

15,3

0,93

112


Колосіння

12,9

0,92

97


Цвітіння

7,0

0,80

49

Конюшина

Стеблування

21,8

0,83

160


Бутонізація

21,3

0,93

131


Цвітіння

19,7

0,89

120


Плодоношення

15,1

0,53

84

У міру старіння рослин знижується поїдання трави. Так, на па­совищі тварини поїдають її до колосіння 90 %, у період колосіння — 70 — 80, цвітіння — 50 — 60, а після цвітіння і дозрівання насіння — до 20 %.

Використовують зелені корми в годівлі тварин, безпосередньо випасаючи їх на пасовищі, або укісним методом, згодовуючи скоше­ну траву в стійлах чи загонах із годівниць. При цьому досягається повніше використання травостою, оскільки у процесі випасання ча­стина рослин витоптується і не повністю поїдається, проте зростають витрати на заготівлю й доставку корму до місця споживання. Випа­сання ж тварин зменшує матеріальні витрати і позитивно впливає на фізіологічний стан. Повноцінний зелений корм поряд із сприят­ливим впливом на організм сонячного опромінювання, моціону, чи­стого повітря зміцнює здоров’я, поліпшує якість продукції й сприяє одержанню міцного життєстійкого потомства.

□ На доброму пасовищі корова живою масою 500 — 600 кг споживає за день 70 — 80 кг трави з вмістом у ній 20 — 23 % сухої речовини і без додаткової підго­дівлі може давати за добу 15 — 20 кг молока.

У зв’язку з широкою розораністю земель у більшості регіонів природних пасовищ та сіножатей мало, і вони часто мають низьку врожайність. Для підвищення збирання зеленої маси такі угіддя потребують поверхневого і докорінного поліпшення. Поліпшені або штучно створені пасовища називають культурними.

Культурні пасовища завдяки науково обґрунтованому догляду і режиму використання дають врожаї кормових трав до 40 ц/га кор­мових одиниць, за зрошення — 60 — 80, тоді як неполіпшені — 10 — 15 ц/га кормових одиниць. Найраціональнішою системою випа­сання худоби є загінна — по 3 — 5 днів на кожній ділянці. Якщо площа розділена на 8 — 12 загінок, то на першу повертаються через

4 — 5 тижнів після відростання травостою. Починають використову­вати пасовища, якщо трава відростає на 10—15 см, а вологість ґрунту становить 42 — 45 %, щоб не розбивалася дернина і не утворювалися купини. Після випасання тварин у загінці скошують нез’їдені трави, розгрібають кал, вносять добрива і за недостатньої зволоженості зро­шують. Більш досконалий варіант загінної системи випасання пор­ційний, коли загін розбивають на ділянки для випасання худоби протягом одного дня. Таким чином, тварини щодня одержують свіжу траву. Безсистемне використання пасовищ нераціональне.

Для забезпечення тварин зеленими кормами в господарствах розробляють зелений конвеєр. Це система агротехнічних заходів, спрямована на безперебійне забезпечення худоби зеленими корма­ми впродовж весняно-літньо-осіннього періоду.

Під час організації зеленого конвеєра визначають потребу тва­рин у зеленій масі та шляхи її надходження за рахунок природних угідь, відходів окремих галузей рослинництва і сіяних культур, які розподіляють за строками сівби та використання з урахуванням ве­гетаційного періоду. В його систему включають спеціальні посіви на зелений корм озимих (ріпак, жито, пшениця), багаторічні сіяні та природні трави, вико-вівсяні, горохово-ячмінні сумішки першого і другого строків сівби, кукурудзу на зелений корм, гичку цукрових та кормових буряків, післяукісні, пожнивні, проміжні посіви, коре­неплоди, плоди баштанних культур. Для збільшення кількості про­теїну в зеленому кормі практикують сумісні посіви злакових і бобо­вих трав.

Перед використанням зелених кормів проводять їхнє оцінюван­ня. Передусім контролюють уміст сухої речовини, ботанічний склад, наявність шкідливих та отруйних речовин, фазу вегетації тощо. За­лежно від цих показників трави згідно з галузевим стандартом від­носять до трьох класів.

Під час господарської оцінки зелені корми поділяють на три ка­тегорії: доброякісні, підозрілі, непридатні для згодовування. До не­придатних для згодовування належать трави, в яких більше ніж 1 % отруйних рослин, уражені сажковими та іржастими грибами, якщо скошена маса тривалий час зберігалася в купах. До підозрі­лих і тих, які слід згодовувати обережно, відносять трави, що в пев­ні фази вегетації накопичують отруйні речовини (сорго, суданка), з переудобрених азотом ґрунтів (нітрати), після заморозків (кукуру­дза, люпин), після дощу або з росою (конюшина, люцерна). Останні у жуйних спричинюють тимпанію. Для її запобігання не можна піс­ля згодовування конюшини чи люцерни напувати худобу.

(1 Орієнтовні норми споживання трави: корови — 55 — 70 кг, нете­лі — 35 — 45, бугаї-плідники — 30 — 40, молодняк до року — 15 — 20, старше від року — 20 — 35, свиноматки — 8 — 10, підсвинки старше від 4 міс — 4 — 5, вівці — 6 — 8, коні — 40 — 50, птиця — 0,07 кг. Зе­лений корм у середньому використовують 6 міс.