3.1.4. Коренебульбоплоди і баштанні корми

Коренебульбоплоди посідають важливе місце в годівлі сіль­ськогосподарських тварин. Вони позитивно впливають на фізіологіч­ний стан, молочну та м’ясну продуктивність, ріст і розвиток молод­няку всіх видів. Це пояснюється їхніми особливими якостями. Вони містять багато легкорозчинних вуглеводів, які активують мікробіо­логічні процеси у передшлунках жуйних, завдяки чому кормова маса збагачується біологічно цінним білком мікробного походження і віта­мінами групи В; стимулюють виділення травних соків, що сприяє прискоренню перетравності поживних речовин; мають дієтичні вла­стивості завдяки наявності в них пектинових речовин, особливо гід- ропектинів. Пектинові речовини сприяють виведенню з організму шкідливих продуктів обміну речовин, різних токсичних речовин, які утворюються в процесі гниття білків у кишках (індол, скатол, мер­каптан та ін.). Позитивно впливає на організм тварин і підвищення продуктивності, особливо молочної, внутрішньоклітинна вода.

Маючи цінні кормові властивості, коренебульбоплоди забезпе­чують за відповідної агротехніки високий вихід кормових одиниць з 1 га (60 — 100 ц і більше). Проте стримуючими чинниками широкого використання їх у годівлі тварин є висока трудомісткість вирощу­вання й створення надійних умов зберігання.

У коренебульбоплодах багато води (70 — 90 %) і мало протеїну (1 — 2 %), жиру (0,1 — 0,2 %) та клітковини (1 — 1,5 %). Основну масу поживних речовин їх становлять безазотисті екстрактивні речовини, переважно цукор і крохмаль (9 — 19 %). Більшість із них містять ві­таміни групи В, багато вітаміну С, а морква — каротину. Пожив­ність 1 кг коренебульбоплодів коливається від 0,1 до 0,3 к. од. Слід зазначити, що енергетична поживність 1 кг сухої речовини їх дорів­нює 1 к. од., а моркви та картоплі — 1,1 й 1,3 к. од. Через високий уміст води коренебульбоплоди легко псуються. Згодовування зіпсо­ваних кормів може призвести до отруєння тварин, тому такі корене­бульбоплоди перед згодовуванням необхідно ретельно очищати і пропарювати. Мерзлі слід розморожувати й відразу використовува­ти. Перед згодовуванням їх краще пропарювати.

Зберігають коренебульбоплоди в спеціальних сховищах, кагатах і траншеях. Природні втрати при цьому становлять 6 — 7 %. Зберіга­ти коренебульбоплоди можна й у силосованому вигляді. Через висо­ку вологість їх у чистому вигляді не силосують, а додають менш во­логі компоненти (подрібнені стрижні кукурудзи, отаву бобових, со­лому, полову та ін.). Варена картопля добре силосується і в чистому вигляді.

У годівлі тварин найширше використовують кормові буряки. Во­ни містять 12 % сухої речовини, 9 — безазотистих екстрактивних речовин, близько 1 % клітковини, їх охоче поїдають тварини. Згодо­вують кормові буряки переважно сирими (цілими або подрібнени­ми) в чистому вигляді чи здобрюють ними грубі корми або змішують з концкормами для свиней та птиці.

Цукрові буряки містять 25 % сухої речовини, у тому числі 17 — 18 % цукру. В них близько 0,14 — 0,16 % глікозиду сапоніну, який подраз­нює слизову оболонку шлунка, а після всмоктування у кров викли­кає гемоліз еритроцитів. Цукрові буряки тверді, тому їх згодовують переважно подрібненими. Поживність 1 кг кормових буряків стано­вить 0,12 к. од. і 9 г перетравного протеїну, цукрових — відповідно 0,24 і 7.

[р Дійним коровам на добу кормових буряків згодовують 20 — 30 кг, цукрових — 10 — 15, але останніх не більше ніж 5 — 6 кг за одну да- ванку; сухостійним — у два рази менше, вівцям — 2 — 3 кг, робочим коням — 10 — 15, свиням — 5 — 6 кг на 100 кг живої маси.

Морква — дієтичний корм для всіх видів тварин. Поживна цінність 1 кг її — 0,14 к. од. Вона є багатим джерелом каротину — до 85 мг/кг. Дають її сирою, оскільки каротин під час варіння руйнується.

Бруква і турнепс мають низьку поживність — відповідно 0,13 і 0,10 к. од. Згодовують їх коровам 15 — 20 кг. У разі великих даванок молоку передається специфічний запах редьки. Таку саму пожив­ність та властивості має й куузику — гібрид брукви і капусти.

Картопля характеризується високими поживними та смаковими якостями, багата на крохмаль, вітаміни В1, В2 і С. У ній до 25 % су­хої речовини, 18 — 20 % крохмалю, мало протеїну, клітковини й жи­ру. Білок картоплі — туберин — відзначається високою біологічною цінністю. Поживність 1 кг картоплі — 0,30 к. од. і 14 г перетравного протеїну.

У картоплі міститься отруйний глікозид — соланін. Його багато у паростках та позеленілих бульбах. Перед згодовуванням картоплю необхідно очищати від паростків. Під час варіння соланін розчиня­ється, переходить у воду, яку потрібно зливати. З організму тварин цей глюкозид погано виводиться і, накопичуючись (кумулятивна дія), призводить до отруєння тварин.

[р Дійним коровам картоплю згодовують сирою — 15 — 20 кг на добу, сухостійним — 5 — 10 кг. Свиням і птиці її краще запарювати або заварювати. Свиням дають 4 — 6 кг на 100 кг маси, вівцям — 1 — 2 кг, куркам-несучкам — 30 — 40 г, індикам — 50 — 60, качкам — 100, гу­сям — 300 г на голову.

Топінамбур (земляна груша) має поживність 0,24 к. од. Безазо- тисті екстрактивні речовини представлені інуліном. Це полісаха­рид, подібний до крохмалю (від дії йоду червоніє). Бульби добре зберігаються в землі протягом зими і на посівах весною можна ви­пасати свиней. Стебла й листя використовують для силосування.

До баштанних культур належать гарбузи, кормові кавуни і ка­бачки. Вони характеризуються високим умістом води — 85 — 90 %, суха речовина багата на вуглеводи, вітамін С. Це молокогінні кор­ми. Поживність їх становить 0,07 — 0,12 к. од. на 1 кг корму. Дають їх тваринам у свіжому вигляді в осінній період. Подрібнені баштан­ні плоди можна силосувати з сухими кормами або отавою бобових.

У разі згодовування коренебульбоплодів у свіжому вигляді, особ­ливо жуйним, їх потрібно мити. Використання ж немитими через пев­ний час призводить до порушення травлення, зниження молочної продуктивності внаслідок нагромадження в передшлунках землі та піску. Від забруднених коренеплодів у тварин швидко стираються зуби. Запаси цих кормів обліковують зважуванням під час заготівлі.