3.1.8. Кормові добавки

Мінеральні добавки. За нестачі мінеральних елементів у ра­ціонах тварин їх компенсують додаванням до суміші концентрова­них кормів і комбікормів солей макро- та мікроелементів.

У годівлі тварин найширше використовують кухонну сіль для поповнення нестачі натрію і хлору. Рослинні корми бідні на ці еле­менти, а потреба в них, особливо у жуйних, значна. Натрій викорис­товується на синтез бікарбонату натрію, який виділяється зі слиною й нейтралізує кислоти, що утворюються під час бродіння вуглеводів у передшлунках.

[р Свиням і птиці згодовують кухонну сіль подрібненою, ретельно нормуючи її кількість при введенні до комбікормів чи раціонів. Жуйним і коням, крім даванки солі з комбікормами за нормою, за­безпечують вільний доступ до солі-лизунця, яку розкладають на ви­гульних двориках. Кухонної солі згодовують молочним коровам 7 — 8 г на кормову одиницю, молодняку на відгодівлі — 5 — 7, вівцям — 6 — 10, свиням — 4 — 5, а коням — 6 — 9 г на 100 кг живої маси, птиці — 0,4 — 0,5 г на 100 г комбікорму.

Нестачу кальцію в раціонах поповнюють крейдою (37 % кальцію), вапняками (33 %), подрібненими черепашками (38 %). Останні да­ють переважно птиці, оскільки вона виділяє мало слини і важко ковтає крейду, яка гігроскопічна.

Дефіцит фосфору компенсують за рахунок солей фосфорної кис­лоти — монодинатрійфосфату (23 — 20 % фосфору) — йаШРО^ №2НРО4, моно-, діамонійфосфату (25 і 23 % фосфору) — МШШРО^ (МН4)2НРО4.

У значній частині мінеральних добавок містяться кальцій та фо­сфор. Це трикальційфосфат (32 % кальцію і 14,5 % фосфору), зне- фторений фосфат (36 % кальцію й 16 % фосфору), фосфорнокислий кальцій одно- і двозаміщені, що містять відповідно 16 % кальцію, 26 — фосфору і 23 — кальцію, 17 % фосфору, кісткове борошно (26 % кальцію і 14 % фосфору) та ін.

Джерелом поповнення мікроелементів у годівлі тварин є пере­важно солі сірчаної й соляної кислот. Нестачу заліза в раціонах компенсують за рахунок залізного купоросу (ЕеЯ04 • 7ШО), а мідь — за рахунок мідного купоросу (СиЯ04 • 5Ш)). Найширше за­стосовують залізовмісні препарати для профілактики анемії у поро­сят, рідше у телят і ягнят, а також у раціонах молодняку і дорослих тварин за нестачі заліза у кормах. Використовують також сірчано­кислий цинк, сірчанокислий марганець, йодистий калій, хлористий кобальт та ін.

Частково як мінеральну добавку використовують цеоліти. Це кристалічні пористі алюмосилікати, які є природними адсорбента­ми. Вони зв’язують і виводять з організму шкідливі речовини, пози­тивно впливають на перетравність та засвоєння поживних речовин, підвищують продуктивність тварин і відтворну здатність корів, знижують витрату корму на приріст живої маси у молодняку вели­кої рогатої худоби, свиней та птиці. До складу комбікормів вводять 3 — 5 % цеолітів, а коровам їх дають 50 г на 100 кг живої маси.

Вітамінні добавки та антибіотики. Тварини отримують віта­міни переважно з кормами, а жуйні, крім того, — ще й у результаті синтезу водорозчинних вітамінів мікроорганізмами в передшлун­ках. У тварин з однокамерним шлунком частково задовольняється потреба організму у вітамінах групи В за рахунок синтезу їх у товс­тій кишці.

За нестачі вітамінів у кормах, особливо взимку, а в умовах про­мислової технології й улітку, в раціон вводять відповідні вітамінні препарати, які випускає промисловість.

Вітамін А (ретинол). Потреба тварин у цьому вітаміні забезпе­чується завдяки синтезу його в організмі з каротину. А останній надходить в організм улітку в результаті споживання зелених кор­мів, а взимку — силосу, сіна, трав’яного борошна. За дефіциту ка­ротину в раціон вводять концентрати вітаміну А або каротину.

Кормовий препарат каротину одержують мікробіологічним шля­хом, використовуючи для його синтезу спеціальні раси мікроорга­нізмів. Це сухий порошок оранжево-червоного кольору з умістом 0,7 — 1 % каротиноїдів, із них 85 — 95 % р-каротину. Крім каротину, препарат містить низку вітамінів групи В.

Мікровіт А — мікрогранульована стабілізована форма ретинолу, яку вводять до складу преміксів і раціонів сільськогосподарських тварин. Вітаміну А у мікровіті 250, 325 або 400 тис. МО в 1 г. Розфа­совують по 10 — 20 кг у поліетиленові мішки і зберігають їх у папе­рових мішках чи картонних коробках.

Олійний розчин ретинолу-ацетату. До його складу входять 34,4; 68,6 і 86 г ретинолу-ацетату в 1 л рафінованої олії. В 1 мл пре­парату міститься 90 — 110 тис., 180 — 220 і 225 — 275 тис. МО вітамі­ну Б.

Відеїн-3 — сухий, стабілізований сантохіном препарат вітаміну Б3. Кількість останнього в препараті — 200 тис. МО в 1 г, строк при­датності під час зберігання — 6 міс із дня його виготовлення.

Дріжджі кормові, опромінені ультрафіолетовим промінням, містять 4 тис. МО вітаміну Б2 в 1 г, а також вітаміни групи В.

Концентрат вітаміну Е (токофероли). Використовують кор- мовіт Е-26. Він має світло-коричневий чи чорний колір. Строк збері­гання в упакованій коробці — 6 міс.

Тривітамін АОЕ — олійний розчин вітамінів А, Б3 і Е. В 1 мл розчину 10 тис. МО вітаміну А, 200 тис. МО вітаміну Б3 і 10 мг ві­таміну Е.

Із вітамінів групи В налагоджено виробництво вітамінів В1, В2, В3, В5, холіну, фолієвої кислоти, піридоксину, вітаміну Віг та ін. Вітамін В12 випускається у формі кормового концентрату КМБ-12 (концентрат метанового бродіння). В 1 кг його міститься 100 мг і більше вітаміну В12, а також 50 — рибофлавіну, 70 — фолієвої кис­лоти, 125 мг нікотинової й 5 г холіну.

Біовіт (біоміцино-вітамінний концентрат) — це висушена маса міцелію гриба актиноміцету. До його складу входять хлортет- рациклін (біоміцин) та вітамін В12. В 1 г препарату — 8 — 9 мкг ві­таміну В12 і 40 — 80 мг біоміцину.

Кормові антибіотики — це продукти життєдіяльності деяких груп мікроорганізмів, їх застосовують переважно у лікуванні ле­геневих та шлунково-кишкових захворювань, а також як стимуля­тор росту, особливо молодняку.

З кормовою метою використовують антибіотики, яких не застосо­вують у медичній практиці та ветеринарній медицині для лікуван­ня певних хвороб. Промисловість випускає спеціальні кормові анти­біотики: бацитрацин — бациліхін-10, -20 і -30; препарати гризину — кармогризин-5, -10; тетрацикліну — біовіт-20, -40, -80 та ін.

Кормові антибіотики пригнічують розвиток патогенних мікроор­ганізмів травного каналу у молодих тварин, у яких ще недостатньо розвинені власні захисні функції, стимулюють виділення травних соків і позитивно впливають на обмін речовин.

Препарати антибіотиків використовують при вирощуванні моло­дняку. У дорослих тварин стимулюючої дії на ріст вони не виявля­ють. Не рекомендується згодовувати їх дійним коровам, племінному молодняку, племінній птиці всіх вікових груп, куркам-несучкам і за

2 — 3 тижні перед реалізацією молодняку на відгодівлі. Вважають, що даванка антибіотиків племінному молодняку в майбутньому по­слаблює опірність організму дорослої тварини несприятливим чин­ником зовнішнього середовища. Антибіотики у тваринництві повин­ні застосовуватися під постійним контролем зооветфахівців.

Протеїнові та інші добавки. Для жуйних за нестачі протеїну в раціоні частина його може бути поповнена небілковими синтетич­ними речовинами за умови забезпечення тварин достатньою кількі­стю енергії, мінеральних речовин і деяких вітамінів. Встановлено, що мікрофлора передшлунків жуйних здатна синтезувати білки з небілкових синтетичних речовин у кількості 25 — 30 % потреби тва­рин у білках.

У раціонах жуйних використовують сечовину (карбамід), бікар­бонат амонію, сірчанокислий амоній, аміачну воду, моно- і діамо- нійфосфат та ін.

Сечовина (СО(МН2)2) — це білий кристалічний порошок із вміс­том 45 — 46 % азоту. Одиниця маси сечовини еквівалентна 2,6 оди­ницям протеїну. Давати її тваринам починають поступово — по

5 — 10 г на голову за добу, збільшуючи щодня кількість до встанов­леної норми приблизно впродовж 10 днів. Згодовують сечовину в суміші з сухими концентрованими кормами або у вигляді розчину з мелясою, здобрюючи грубі корми і силос. Не можна давати її твари­нам у водному розчині, оскільки вона швидко розщеплюється уреа­зою передшлунків до аміаку й спричинює отруєння. Не згодовують сечовину тільним сухостійним коровам, вівцематкам у другу поло­вину кітності та молодняку жуйних до 6-місячного віку.

(1 До раціону лактуючих корів рекомендується вводити сечовини 15 — 20 % потреби в перетравному протеїні, але не більше ніж 150 г на голову за добу, молодняку великої рогатої худоби — 20 — 25 %, тваринам на відгодівлі — 30 — 35, дорослим вівцям — 30 — 35 і мо­лодняку 20 — 25 %. Не можна згодовувати тваринам сечовину з кок­сохімічних заводів, яку використовують як добриво.

Для сповільнення швидкості розщеплення сечовини у перед­шлунках жуйних її у гранульованому вигляді покривають плівкою. З цією метою розроблено також технологію одержання карбамідного концентрату — амідоконцентрованої добавки (АКД). Подрібнене зерно кукурудзи або ячменю в кількості 70 — 80 % змішують із 15 — 20 % сечовини й 5 % бентоніту натрію. Суміш пропускають че­рез екструдер, де під впливом високого тиску (до 30 атм) і темпера­тури (до 150 °С і вище) відбувається сплавлення сечовини з крохма­лем. Отриману масу подрібнюють на часточки діаметром 3 — 5 мм, відсівають дрібніші й використовують у виробництві комбікормів.

На основі сухого жому виготовляють також гранульований амід- но-мінеральний жом. При цьому до сухого жому додають мелясу, сечовину, деякі мінеральні речовини, змішують і гранулюють.

Крім сечовини, у годівлі жуйних використовують бікарбонат амонію (МШНСО3) переважно з кислими кормами і в холодний період року, оскільки він швидко розщеплюється до аміаку.

(1 Норма згодовування — 250 — 300 г на одну голову для дійних ко­рів і до 150 г молодняку.

Для збагачення азотом силосу й жому використовують синтетич­ну аміачну воду, яка містить 25 % аміаку за масою, а 1 мл її екві­валентний 1 г протеїну. На обробку 1 т силосу чи жому витрачають

12 кг аміачної води. Органічні кислоти силосу або жому з’єднуються

з аміаком, утворюючи амонійні солі. Корм ретельно змішують з амі­ачною водою, залишають для вивітрювання решти аміаку, який не прореагував з кислотами, й згодовують, поступово привчаючи до нього тварин. Аміачною водою обробляють солому в скиртах, закри­тих поліетиленовою плівкою. Це збагачує її азотом і поліпшує пере­травлення.

Крім того, у годівлі жуйних використовують сірчанокислий амо­ній ((МН4)2804), який містить сірку і зумовлює підвищення рівня використання азоту для синтезу мікробного білка. Сульфат амонію рекомендується давати в суміші з сечовиною в співвідношенні

2 — 3 : 1. Жуйним згодовують також біурет, оцтовокислий і молоч­нокислий амоній, моно-, діамонійфосфат та інші азотисті сполуки.

Синтетичні амінокислоти випускає мікробіологічна промис­ловість. Вони є добавками до комбікормів для свиней, птиці, молод­няку великої рогатої худоби та овець. Найширше використовують кормові препарати лізину і метіоніну.

Кормовий лізин виробляють у рідкому та сухому стані. Рідкий кормовий лізин (РКЛ) містить 40 — 50 % сухої речовини і 2 — 4 % лізину, а сухий препарат — кормовий концентрат лізину (ККЛ) — 94 — 95 % сухої речовини і 9 — 18 % лізину. Промисловість випускає також технічний лізин із умістом 80 — 85 % монохлоргідрату лізину.

ВЬ-метіонін — сипкий, білий кристалічний порошок, у складі якого 98 % чистої речовини. Використовують для виробництва ком­бікормів.

У разі додавання до комбікормів препарати амінокислот попере­дньо змішують із сухим наповнювачем (висівки, дерть) у співвідно­шенні 1 : 4, а потім вносять у комбікорм. Зберігають їх у поліетиле­нових мішках по 20 — 25 кг, які вкладають у крафт-мішки або кар­тонні коробки.

Ферментні препарати. Для підвищення ефективності викори­стання поживних речовин кормів до них додають ферментні препа­рати. Ферменти — це специфічні білки, які діють як біологічні ка­талізатори. Вони не тільки істотно прискорюють хімічні реакції — синтез чи розщеплення, а й вибірково впливають лише на певний субстрат.

Мікробіологічна промисловість випускає два види ферментних препаратів — грибні й бактеріальні, які поділяють на технічні та очищені. До технічних належать нативні культури без поперед­нього очищення. Очищені й висушені ферменти мають цифру, яка показує, наскільки цей фермент активніший за неочищений (на- тивний). Залежно від способу вирощування культури (продуценти ферментів) класифікують на поверхневі та глибинні й у назву фер­ментів вносять літери П або Г. Назва ферментного препарату вклю­чає назву основного ферменту і його продуцента. Наприклад, аміло- субтилін Г3х означає, що основним ферментом є амілаза, одержана під час вирощування бактерій субтиліс. Індекс Г вказує, що препа­рат виготовлено за глибинного вирощування продуцента, а індекс 3х свідчить про те, що за ступенем очищення цей фермент у три ра­зи активніший від неочищеного.

У годівлі сільськогосподарських тварин використовують такі фе­рментні препарати, як амілоризин Пх (містить амілазу), протосубти- лін Г3х (містить комплекс пектиназ) та ін. їх уводять до складу ком­бікормів або преміксів.

Кормові дріжджі. У клітині дріжджів є всі поживні речовини — повноцінний білок, вуглеводи, жири, мінеральні речо­вини, комплекс вітамінів, ферменти та інші біологічно активні ре­човини. Протеїн дріжджів за біологічною цінністю переважає рос­линні білки і наближається до білків тваринного походження. Під час опромінення ультрафіолетовим промінням сухі дріжджі збага­чуються вітаміном Б2. Енергетична цінність їх близька до зернових кормів, а за вмістом протеїну вони значно переважають їх. Пожив­ність 1 кг сухих дріжджів становить 1,1 — 1,2 к. од. і 350 — 400 г пе­ретравного протеїну.

У годівлі тварин використовують дріжджі, отримані при викори­станні для їх вирощування як харчової, так і нехарчової сировини. Вирощують дріжджі на залишках спиртової промисловості (зернова, картопляна брага, меляса), відходах гідролізних і сульфітно-спирто­вих заводів, целюлозно-паперової промисловості, а також на очище­них вуглеводнях (Н-парафінах) нафти, метані тощо. Дріжджі, ви­рощені на вуглеводнях нафти, на відміну від інших, багатші на про­теїн (50 — 60 %), незамінні амінокислоти, особливо лізин (35 — 42 г/кг), вітаміни групи В, зокрема В12. Вони відзначаються високою біологі­чною цінністю і мають назву білково-вітамінного концентрату (БВК), товарна назва якого паприн.

Сухі кормові дріжджі використовують переважно в комбікормо­вій промисловості у виробництві комбікормів для птиці, свиней, те­лят і ягнят у кількості 3 — 10 % маси комбікорму.