7.2.2. Смушки

Ознаки оцінювання. Смушок — це шкурка ягняти у віці 1 — 3 дні з волосяним покривом у вигляді завитків. Такі шкурки отриму­ють від ягнят спеціалізованих порід: каракульської, сокільської, решетилів-ської, малич, чушка. Оскільки за чисельністю поголів’я та якістю завитків каракульські вівці значно переважають над реш­тою порід, усі смушки часто називають каракулем. Численні ознаки смушка можна об’єднати в чотири групи: загальні товарні властиво­сті, якість волосу, колір смушка, якість (типи) завитків. Ознаки ко­жної із зазначених груп можуть мати вади, які визначають за нор­мативними характеристиками. Комплексна оцінка сировини вияв­ляється в різноманітності груп та сортів смушка (каракулю).

Загальні товарні властивості характеризують три ознаки: розмір, товщина шкурки (міздря) і маса одиниці площі її. Бажана велика за площею, тонка й легка шкурка. Досягти цього складно, зважаючи на біологічні кореляції. Дуже тонку шкуру часто спосте­рігають у тварин ніжного типу. Це призводить до зменшення» живої маси, а на 1 кг живої маси ягнят припадає орієнтовно 350 — 450 см² площі шкури. Якщо врахувати, що жива маса ягня після народжен­ня коливається від 1,5 до 5 кг, то звичайно така шкурка буде неве­ликого розміру. Проте великі ягнята можуть бути грубого типу. Ве­лика за площею шкурка в такому випадку товста, важка, з низь­кими смушковими якостями. Оптимального поєднання властивос­тей каракулю досягають селекцією.

Якість волосу визначають такі ознаки: довжина, товщина, гус­тота, шовковистість, інтенсивність пігментації та блиск. Згідно із стандартом, довжина волосу на шиї чорного ягняти повинна бути не більшою за 35, а сірого — не перевищувати 40 мм. Переростання волосу небажане для якості смушка. Селекцію ведуть на коротко- вовновість новонароджених ягнят, що сприяє збільшенню густоти вовни. Проте з посиленням густоти вовна стає тоншою і завитки втрачають пружність. Із збільшенням товщини волосу зменшується густота вовни й виникає рихлість завитків, а також зростає еліптич­ність ості (завитки утворює практично тільки ость), що зменшує шо­вковистість волосу (він стає сухим, жорстким, небажаним). Дуже тонке, як і дуже товсте волокно, не створює глибокого («благородно­го») блиску волосу. Комплексна цінність смушка становить основу селекційного компромісу.

Колір волосяного покриву смушка може бути: однотонним (чор­ний — арабі, коричневий — комбар, димчастий, бурий, білий), сур — однотонно пігментований волос із світлою верхівкою, плямис­тим (підпалий, зворотнопідпалий, сідлоподібний), складеним (рів­номірно змішані пігментовані й непігментовані волокна). До остан­нього типу належать сірий колір — ширазі (змішування білих і чо­рних волокон) та рожевий — гулігаз (змішування білого й коричне­вого волосу). Це під­розділи шкурок за меха­нізмом утворення кольо­ру волосяного покриву смушка. У виробничій і торговельній практиці смушки та ягнят смуш­кових порід овець по­діляють на такі групи: чорні, сірі, сур, кольо­рові.

Типи завитків. За­виток — це група волосу, зігнутого у певній формі, або розміщеного в пев­ному порядку. Існують такі типи завитків: ва­льок (рис. 7.1), біб (цін­ні), гривки (менш цінні), кільце, напівкільце (ма­лоцінні), горошок, што­пороподібний, завитка, ласи, деформовані (по­рочні). Цінність завитків визначається їх загаль­ною будовою та структурними особливостями.

Вальок — це однодуговий лінійний (трубчастий) завиток закри­того типу. Вісь завитості у нього спрямована паралельно до поверх­ні шкіри. Ступінь завитості покривного волосу не перевищує форми замкненого кола. Це найцінніший завиток.

Біб має орієнтовно таку саму структуру, як і вальок, але він ко­ротший (до 12 мм).

Гривки — це збіжні у формі гребеня або розбіжні у формі ялинки лінійні потоки майже не завитого, але паралельно розміщеного во­лосу.

Кільце — дводуговий завиток: одна дуга розміщується пара­лельно до поверхні шкіри, а друга — вертикально.

Напівкільце — однодуговий завиток, незамкнене кільце розмі­щується вертикально до поверхні шкіри.

Горошок — багатодуговий завиток (дві-чотири дуги), вісь завито- сті спрямована вертикально до поверхні шкіри, кінчики пучка воло­су утворюють закритий вузол (горошину).

Штопороподібний — багатодуговий (понад чотири дуги), більш рихлий і кінці волосу виходять на поверхню завитка.

Завитка — для неї характерні дві-три дуги, дуже розширена ос­нова пучка волосу і звужена верхівка, нагадує завитки черепашки.

Ласи — ділянки смушка з паралельним розміщенням волосу.

Деформовані — сухий («палений») волос, повстяність («кошма»), вихрястість і ласоподібність (переростання й втрата паралельного розміщення волосу).

Формування смушка. Смушкова продуктивність овець фор­мується в період внутрішньоутробного розвитку плода й досягає апогею до моменту народження ягняти. Причини утворення завит- ків каракулю повністю ще не з’ясовані. Одна з найперспективніших теорій ґрунтується на явищі групової переорієнтації волосяних фо­лікулів у шкірі, зумовленому об’єктивними закономірностями нері­вномірного росту органів та тканин овець в онтогенезі. Загалом ві­дома лише загальна специфіка формування смушка в зв’язку з пе­ріодом внутрішньоутробного розвитку плода.

Шкурку плода овець у ранньому віці (110 — 125 днів) називають голяк (короткий паралельно розміщений волос), у пізньому (125 — 145 днів) — каракульча (муаровий малюнок), за кілька днів до на­родження (у 145 — 150-денному віці) — каракуль-каракульча (муа­ровий малюнок і окремі сформовані завитки), новонароджених яг­нят — каракуль чи смушок (усі завитки сформовані).

Високо цінують каракульчу, яку можна одержувати з передчасно народжених ягнят або від попередньо спарованих і забитих вівце­маток, яких щороку вибраковують (20 %) для реалізації на м’ясо. Хоча каракулівники світу прагнуть за допомогою селекції так змі­нити спадковість овець, щоб каракульчу отримувати з ново­народжених ягнят і створити новий смушковий тип — «муаровий шовк».