7.3.2. Напівтонкорунні породи овець

У напівтонкорунних овець вовна складається з перехідного воло­су або перехідного й пуху, вирівняних за тониною; бувають довго- та короткововні (майже як тонкорунні); тонина вовни коливається від

25,1 до 40 мкм (58, 56, 50, 46, 46 і 44 якості); руно штапельної і косич- ної (якщо вовна дуже довга й рідка) будови; штапель не дуже щіль­ний (оскільки порівняно з тонкорунними тут вовна рідша і менше жиропітна); велика та середня добре виражена звивистість; люстро­вий (у довгововних) або нормальний блиск вовни; напівтонкорунні вівці безскладчасті з гіршою (порівняно з тонкорунними) оброслістю кінцівок, голови та черева; за настригом немитої і чистої вовни по­ступаються тільки перед тонкорунними; тварини великих розмірів, характеризуються високою якістю м’яса, скороспілі, багатоплідні і молочні; серед свійських овець мають найкраще поєднання високого розвитку м’ясної та вовнової продуктивностей. У світі налічується 218 напівтонкорунних порід овець, у тому числі в Україні — п’ять (найпоширеніша — одна). Основних виробничих напрямів напів­тонкорунного вівчарства три: вовново-м’ясне (цигайська порода, ар­гентинський ромні-марш, грузинська жирнохвоста тощо), м’ясо- вовнове довгововне (новозеландський корідель, лінкольн, ромні- марш, асканійські кросбреди, північнокавказька та ін.); м’ясо- вовнове короткововне (гемпшир, шропшир, суффольк, латвійські темноголові, німецькі чорноголові тощо).

Цигайська порода — створена в давні часи народами Балкан- ського півострова і Малої Азії. На південь України завезена в XIX ст. переселенцями-болгарами з Бессарабії та румунськими ко- чівниками-вівчарями з Трансільванії (рис. 7.4). На основі селекції з використанням для ввідного схрещування англійської породи ром- ні-марш створено приазовський тип цигайських овець. Зона пород­ного районування: Донецька, Автономна Республіка Крим, Одеська, частково Чернівецька, Херсонська, Запорізька області. Основні племзаводи: ім. Рози Люксембург Донецької області, «Чорноморсь­кий», «Славне» Автономної Республіки Крим. У провідних племза­водах настриг чистої вовни становить 2,8 — 3,3 кг. Жива маса бара-

нів-плідників — 110 — 120, вівцематок — 55 — 65 кг; настриг немитої вовни відповідно 9 — 10 та 4 — 5 кг, вихід чистого волокна — 60 — 65 і 55 — 60 %; настриг чистої вовни — 6 — 8 та 2,6 — 3 кг; довжина вов­ни — 10 — 11 і 8 — 9 см. Барани — рогаті, вівцематки — комолі. Жи­ва маса ягнят після відлучення у 4-місячному віці — 28 — 30 кг; мо­лодняк у однорічному віці досягає 70 — 75 % живої маси дорослих тварин. Особливістю вовни цигайських овець є значна пружність, тому хутро (цигейки) і тканини з цигайської вовни стійкі проти зминання. її використовують також для виготовлення технічних сукон (шліфувальних, для віджимних валів у целюлозно-паперовій промисловості тощо).

Асканійські кросбреди — український тип м’ясо-вовнових овець асканійської селекції. Створені відтворним схрещуванням асканійських тонкорунних та цигайських вівцематок з баранами англійської породи Лінкольн. На них припадає близько 1 % загаль­ної кількості овець в Україні. Як перспективний тип поширений у багатьох областях: Херсонській, Одеській, Чернівецькій, Рівнен­ській, Волинській, Житомирській та ін. Провідні племзаводи: «Ас- канія-Нова» і «Маркєєво» Херсонської області. У зазначених гос­подарствах настриг чистої вовни становить 3,5 — 4,5 кг. Жива маса баранів-плідників — 120 — 130, вівцематок — 65 — 75 кг; настриг чистої вовни відповідно 8 — 11 і 4 — 6 кг; довжина вовни — 18 — 20 та

14 — 16 см; вихід чистого волокна — 60 — 70 %. Барани і вівцемат­ки — комолі. Середньодобові прирости ягнят — 200 — 250, молодня­ку — 120 — 150 г. У однорічному віці молодняк досягає 85 — 90 % живої маси дорослих овець.