9.5.4. Вирощування бройлерів

Утримання бройлерів. Традиційною технологією є вирощуван­ня бройлерів на підлозі з глибокою підстилкою (рис. 9.9). Курчат розміщують у широкогабаритних пташниках великими одновікови- ми партіями.

Для вирощування бройлерів на підлозі використовують комплек­ти обладнання ЦБК-12А та ЦБК-18А, внаслідок чого всі виробничі процеси в пташниках механізовані (роздавання корму, напування,

прибирання посліду, обігрівання птиці), а освітлення приміщень автоматизовано. До складу обладнання входять брудери для місце­вого обігрівання курчат.

За добу до приймання м’ясних курчат брудери опускають, став­лять на ніжки, вмикають і прогрівають приміщення до 26 — 28 °С, а температуру під брудером доводять до 34 — 35 °С. На вирощування приймають тільки життєздатних, міцних курчат з м’яким животом, заживленим пупковим кільцем, чистим анальним отвором і живою масою не менш як 36 г. Для кращого збереження, особливо в перші дні житті, важливо напоїти й нагодувати їх не пізніше як через

8 — 10 год із моменту виведення. Добових бройлерів на спеціальній машині завозять прямо у приміщення пташника. Оператор при­ймає їх і розміщує на годівницях із кормом по 500 — 600 голів під кожний брудер, навколо якого на відстані 60 — 70 см ставлять ого­рожу. Температуру під брудером регулюють його підніманням та опусканням. Із 5 — 6-го дня огорожу навколо брудерів знімають, щоб курчата мали доступ до автогодівниць та автонапувалок. На 30-й день брудери відмикають і піднімають до стелі. Відносна вологість повітря у приміщенні на початку вирощування має становити 65 — 70, наприкінці — 60 — 75 %; швидкість руху повітря у холодну пору року — 0,1 — 0,5, теплу — 0,2 — 0,6 м/с.

Починаючи з перших днів вирощування, курчата повинні мати вільний доступ до корму і води. Спочатку їх годують з листків цуп­кого паперу, а потім із жолобкових годівниць, напувають з вакуум­них напувалок, які встановлюють навколо електробрудерів із роз­рахунку одна на 120 — 140 голів. На четвертий день папір забира­ють, а кількість жолобкових годівниць під кожним брудером збіль­шують до шести. Починаючи від 6 — 7-го дня, їх присувають ближче до кормороздавальних ліній або до бункерних годівниць. Курчат поступово привчають пити з жолобкових напувалок із проточною водою, а вакуумні на 10 — 12-й день приймають. На 15-й день, коли курчата звикнуть до кормороздавальних ліній, забирають жолобко­ві годівниці. До шуму кормороздавачів їх привчають з першого по п’ятий день вирощування, вмикаючи щодня на 5 — 10 хв під час ран­кової та вечірньої годівлі.

У разі утримання курчат на підстилці фронт годівлі забезпечу­ють 1 см, фронт напування — 0,5 см у перші три тижні вирощуван­ня, а з 4-го тижня — відповідно 2 і 1 см на одну голову.

Значною мірою на фізіологічний стан, конверсію корму та інтен­сивність росту й розвиток курчат впливає склад повітря. Оптималь­ний уміст шкідливих газів у повітрі для бройлерів такий: вуглекис­лий газ — 0,25 % за об’ємом, аміак — 15 мг/м³, сірководень —

5 мг/м³.

До чинників, які дають можливість спрямовано впливати на про­дуктивність птиці, відносять світловий режим. Найпоширенішим у вирощуванні бройлерів є цілодобове освітлення пташників. Слід за­значити, що оптимальна інтенсивність освітлення у перші два тиж­ні — 25 лк. Після 2-тижневого віку, коли курчата підростають і адап­туються, інтенсивність освітленості знижують до 4 - 6 лк. У разі виро­щування бройлерів у напівтемряві їх жива маса збільшується на 10 - 12 %, а витрати корму на одиницю приросту зменшуються на 9 %.

На деяких птахофабриках у період вирощування бройлерів від

7- тижневого віку до забою використовують червоне освітлення або освітлюють тільки годівниці. При цьому середньодобовий приріст підвищується на 11 %, а витрати корму на одиницю продукції змен­шуються на 9 %.

Крім цілодобового освітлення, у вирощуванні бройлерів значного поширення набуло використання режиму поперемінного освітлення курчат. Це сприяє збільшенню приросту на 4 %, виходу тушок І ка­тегорії на 4 %, збереженню курчат на 3 %, зниженню витрат корму на 1 кг приросту на 10 % і витрат електроенергії на 40,5 %.

Найкращі і найстабільніші результати у вирощуванні бройлерів отримують, коли в перші три тижні застосовують постійне освіт­лення (перший тиждень — 24 год, другий — 23, третій — до 18 - 20 год), а потім поперемінне: світло — темрява: тривалість од­нієї паузи — не менше ніж 15 хв. Останнім часом з метою економії електроенергії приміщення для вирощування бройлерів обладну­ють люмінесцентними лампами, а для плавного регулювання освіт­леності використовують тиристорні установки.

На цьому етапі у практику впроваджують прогресивну техноло­гію вирощування бройлерів на підлозі з підвищеною щільністю по­голів’я. При цьому у перші 2 - 3 тижні щільність посадки бройле­рів за оптимальних параметрів технології може бути 35 - 45 голів, а від 3-тижневого віку до реалізації (7 - 8 тижнів) — по 16 - 21 го­лови на 1 м². У деяких сільськогосподарських підприємствах засто­совують потокову технологію вирощування, коли в перші три тиж­ні бройлерів розміщують у пташниках за щільності 50 голів на 1 м², наступні три — 26 і в останні два-три тижні — 16,7 голови на 1 м² підлоги.

Один із інтенсивних способів вирощування молодняку сільсько­господарської птиці на м’ясо— це утримання на сітчастій підлозі. За такого способу підвищуються збереження поголів’я на 1,5 %, се­редньодобовий приріст — на 9,3 %, зменшуються витрати на одини­цю приросту порівняно з бройлерами, вирощеними на підлозі з гли­бокою підстилкою. Крім того, у приміщеннях із сітчастою підлогою ефективніше використовуються виробничі площі, знижуються за­трати праці з догляду за птицею, відпадає потреба у великій кіль­кості підстилкового матеріалу, створюються однакові мікроклімат і освітленість у всьому приміщенні, поліпшується ветеринарно-сані­тарний стан останніх.

У разі вирощування на сітчастій підлозі курчат добового віку за­возять у підготовлені до приймання нової партії птиці приміщення, які розподілені знімними перегородками на секції, розраховані на

2,5 тис. голів кожна, їх розміщують під брудерами, навколо яких встановлюють огорожу так, щоб 2 - 3 брудери були в кожній із сек­цій. На сітку підлоги всередині огорожі на 3 - 5 днів розкладають цупкий папір. Через 5 — 7 діб вирощування бройлерів огорожі навколо брудерів приймають, а на 20 - 30-й день піднімають під стелю. Під краєм зонта в перший тиждень вирощування температу­ру повітря підтримують на рівні 33 — 35 °С, а потім поступово дово­дять її до 22 — 25 °С. Вологість повітря у перші чотири тижні має бути 65 — 70 % із поступовим зниженням до 60 %. Оскільки за цієї технології вирощування бройлерів через високу щільність поголів’я не всі курчата розміщуються під брудерами, температуру повітря у приміщенні в перші дні підтримують на рівні 28 °С. Далі її знижу­ють на 2 — 3 °С щотижня і доводять до 18 °С. Для локального обігрі­вання бройлерів у разі вирощування на сітчастій підлозі можна ви­користовувати обігрівальні прилади типу ІКУФ і «Промінь» або у перші три тижні вирощування інфрачервоні лампи. При цьому жи­ва маса молодняку підвищується на 4,3 %, збереженість поголів’я — на 0,8, витрати кормів на одиницю продукції знижуються на 3,8 %.

У випадку, коли бройлерів утримують на сітчастій підлозі без локального обігрівання, температуру у приміщенні у перший тиж­день забезпечують на рівні 32 — 34 °С із поступовим зниженням до

16 — 19 °С.

Технологія вирощування бройлерів у кліткових батареях дає можливість скоротити на 8 — 10 днів строк відгодівлі, підвищити на

5 — 15 % середньодобовий приріст живої маси і на 4 — 10 % збережен­ня поголів’я, зменшити до 2,6 — 2,8 кг витрати корму на 1 кг при­росту живої маси. Застосовуючи утримання бройлерів у клітках, за шість тижнів можна одержати молодняк із середньою живою масою 2400 г, проте за умови використання сучасних високопродуктивних кросів.

Для вирощування бройлерів використовують кліткові батареї: Р-15, КБМ-2, КБУ-3, КБНУ, 2Б-3, БКМ-3Д із нормою щільності по­голів’я у клітковій батареї, голів на 1 м²: для курочок — 37,6, пів­нів — 31,3, за спільного утримання — 34,5. Приріст живої маси кон­тролюють зважуванням один раз на два тижні. Для цього відбира­ють не менше ніж 50 голів птиці з кожного ярусу на початку, посе­редині і в кінці однієї з середніх кліткових батарей. Добуті дані по­рівнюють із нормами для кросу, який використовують. У зв’язку з неоднаковою інтенсивністю росту різностатевого молодняку на бройлерних фабриках застосовують роздільне його утримання, що дає можливість збільшити живу масу бройлерів у кінці вирощуван­ня півнів на 6 — 7, курочок — на 10 — 11 %. Нині розроблено техно­логію циклічної годівлі, напування й освітлення приміщень, яка передбачає одночасне проведення цих процесів. Після закінчення годівлі подавання корму і води припиняють, а освітлення вимика­ють. У темряві курчата менше рухаються, корм краще перетравлю­ється й засвоюється. Проте слід зазначити, що в перші два тижні вирощування молодняку необхідний постійний доступ до корму, води та постійне освітлення. Доцільніше застосовувати циклічну годівлю з 3-тижневого віку, оскільки курчата раннього віку потре­бують частих і коротких періодів годівлі, напування й освітлення. З віком їх тривалість подовжують, але повторюють рідше, внаслідок чого курчата довше перебувають у темряві без корму і води, проте інтенсивність росту не знижується.

Для годівлі бройлерів рекомендують використовувати два види комбікормів: стартові та фінішні.

(1 Стартовий комбікорм згодовують курчатам від добового до

4- тижневого віку. Відповідно до рекомендацій, 100 г цього комбі­корму має містити: сирого протеїну — 22 г, обмінної енергії — 1298 кДж (310 ккал), клітковини — 4 г, кальцію — 1,0, фосфору — 0,8, натрію — 0,3 г, а також незамінні амінокислоти, добавки віта­мінів та інших мікроелементів.

Корми, які згодовують курчатам у цей період вирощування, ха­рактеризуються доброю поживністю, перетравністю (сухе збиране мо­локо, кукурудза, пшениця, рибне борошно, соєвий чи соняшниковий шрот). Проте, за можливістю, з раціону вилучають м’ясо-кісткове бо­рошно, хімічний склад якого не постійний. В комбікорм вводять кор­мові дріжджі, але не більше ніж 5 %. На рекомендується ви­користовувати корми, які мають плівки, волокна, нерозмелене зерно (ячмінь, овес), недоброякісне трав’яне борошно, а також технічний жир, оскільки його добавка знижує засвоюваність комбікорму, а в де­яких випадках спричинює розлади діяльності травного каналу.

(1 Фінішний комбікорм починають згодовувати від 4-тижневого ві­ку до забою. 100 г цього корму має містити обмінної енергії — 319 кДж, сирого протеїну — 19 г, сирої клітковини — 4,5, кальцію — 0,9, фосфору — 0,7, натрію — 0,3 г.

До складу комбікормів заключного періоду вирощування вводять корми, які є в господарстві. За відсутності кукурудзи використо­вують пшеницю або ячмінь у співвідношенні 1 : 1. Для збільшення енергетичної цінності додають 3 - 4 % кормового жиру. В процесі приготування комбікорм збагачують біологічно активними речови­нами (вітамінами, антибіотиками, ферментними препаратами, ан­тиоксидантами, синтетичними амінокислотами, мікроелементами). Зазначені речовини додають у кількості, яка передбачена нормами годівлі, а препаратами амінокислот доводять їх до норми.

Найраціональніше для годівлі бройлерів у ранній період виро­щування використовувати гранульовані комбікорми з розміром час­точок близько 2 мм. У пташники їх завозять у кількості, яка не пе­ревищує три-чотиридобову потребу, і згодовують досхочу. У 7 — 8- тижневому віці, а сучасних кросів — навіть у 6-тижневому, бройле­рів відправляють у забійний цех.