12.5.2. Отримання пилку

Кормова база України має значні запаси квіткового пилку, які використовуються не повною мірою. Цей продукт у зв’язку з цінни­ми лікувальними і дієтичними властивостями з кожним роком по­требує збільшення виробництва. Крім того, пилок широко застосо­вують у бджільництві для підгодівлі сімей з метою нарощування їхньої сили в ранньовесняний період. Бджолині сім’ї мають потен­ційні можливості щодо підвищення пилкової продуктивності. Інтен­сифікація використання їх на збиранні квіткового пилку дає мож­ливість підвищити прибуток галузі на 1/3, що особливо важливо для місцевостей з обмеженими нектарними ресурсами.

Вміле використання енергії бджіл дає змогу без збитків для них отримувати по 1,5 — 2 кг пилку за сезон від сім’ї. На деяких пасіках отримують до 8 кг цієї продукції від сім’ї, однак такий інтенсивний відбір негативно позначається на розвитку бджолиних сімей.

Квітковий пилок отримують за допомогою пилковловлювачів. Основна деталь будь-якого пилковловлювача — це пилковідби- ральна решітка з отворами, проходячи крізь які, бджола втрачає обніжжя.

Для збирання пилку рекомендують весняний і весняно-літній періоди, коли цвіте основна маса рослин-пилконосів. В Україні зби­рання пилку можна починати із середини травня, коли бджолині сім’ї наростять силу (не менш як 6 - 8 вуличок) і матимуть достатню кількість (не менше ніж 4 — 5 кг) корму. При цьому на льотки вули­ків закріплюють пилковловлювачі із вимкненими пилковідбірними решітками.

Частина принесеного бджолами обніжжя (в середньому 30 — 40 %) потрапляє в лоток пилковловлювача, звідти його щодня забирають. За один день у пилковловлювачі може накопичуватися від 100 до 300 г обніжжя. Зібране обніжжя очищають від сміття, висушують і зберігають до реалізації в герметичній тарі.