Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

При високій агротехніці, оптимальних режимах зрошення і живлення кукурудза забезпечує 100‑120 ц/га зерна. Високих урожаїв зерна на зрошуваних землях півдня України – 125‑131 ц/га досягають кукурудзоводи Херсонщини. Рекордний урожай (232 ц/га) кукурудзи одержаний у 1985 р. в штаті Іллінойс (США) на фермі Хермана Ворсова.

Теоретичний потенціал продуктивності кукурудзи на поливних землях розрахований за величиною надходження ФАР, ефективного фотосинтезу та інших лімітуючих факторів становить 270 ц/га.

Кукурудзу вирощують в основних, післяукісних і післяжнивних, у чистих, змішаних і смугових посівах.

Біологічні особливості. Кукурудза – теплолюбна культура. Насіння проростає, коли температура ґрунту на глибині загортання становить 10‑12°С. Створено біотипи, насіння яких здатне проростати при температурі 5‑6°С. При температурі 22‑25°С утворюються умови оптимального росту і розвитку рослин. При зниженні температури до 14‑15°С кількість вільної води в рослинах кукурудзи знижується, дихання слабшає, обмін речовин порушується, а ріст уповільнюється. Приріст біологічної маси припиняється при середньодобовій температурі нижче 10°С. Погано переносить кукурудза осінні заморозки, при температурі З°С нижче нуля рослини гинуть. Припиняється ріст рослин і при високих температурах – 45‑47°С і більше.

У початковий період (25‑З0 днів після сходів) кукурудза росте повільно. Фаза виходу в трубку і наступного швидкого росту стебел у кукурудзи триває 40‑50 днів. За цей час формується до 80% сухих речовин, утворюються волоть і качани. Споживання води рослинами в цей період значно зростає і, якщо ґрунтові запаси недостатні, необхідно проводити поливи.

Під час цвітіння кукурудза чутлива до зовнішніх умов. При суховіях пилок висихає, інтервал між появою волоті й качанів збільшується до 10‑15 днів, що погіршує запліднення і різко знижує урожай зерна. У цей період слід застосовувати зволожуючі та освіжні поливи дощуванням.

Кукурудза відзначається економною витратою ґрунтової вологи на утворення одиниці сухої речовини врожаю вона витрачає 250‑300 одиниць води, що значно менше інших зернових і кормових культур. Проте, загальна витрата води посівами значно перевищує водоспоживання інших культур. Це пояснюється тим, що при хорошій забезпеченості вологою кукурудза формує могутню вегетативну масу й високі врожаї зерна.

Підвищені вимоги до ґрунтової вологи у кукурудзи спостерігаються за 7‑8 днів до викидання волотей і зберігаються до початку достигання зерна. Цей період є критичним щодо ґрунтової вологи. В цей час вода потрібна для підтримання тургору, високого темпу асиміляції, безперервного надходження пластичних речовин до качана і зерна.

Під час проходження критичного періоду дуже небезпечна ґрунтова посуха, наприклад, 2‑3-денна її дія знижує урожай зерна кукурудзи на 20, а тижнева – до 50%. Дослідженнями також встановлено, що під час посухи різко уповільнюються надходження азоту з ґрунту і переміщення його в стеблах рослин.

Кукурудза добре реагує на внесення добрив. Потреба в поживних речовинах дуже зростає у фазі виходу в трубку і викидання волотей, цвітіння і частково під час наливання зерна. Максимальну кількість азоту вона засвоює у період посиленого росту, фосфору‑ під час формування насіння, а калію – від появи суцвіть до кінця молочної стиглості. Проте внесення фосфору сумісно з азотом корисне і молодим рослинам, бо сприяє їх нормальному розвитку.

Важливу роль у забезпеченні рослин водою і поживними речовинами відіграє коренева система. Особливо важливі в цьому відношенні вузлові корені, які утворені з підземних стебел і заглиблюються майже вертикально в ґрунт до 200 см. Запізнення у формуванні цих коренів, викликане нестачею вологи в ґрунті, супроводжується затриманням розвитку і достиганням качанів. Повітряні корені, які формуються з надземних вузлів нижньої частини стебла, надають стійкості рослинам і в той же час служать для транспортування елементів живлення і води. Оптимальні умови для рослин забезпечуються при одночасному функціонуванні зародкових і вузлових коренів.

Кукурудза – світлолюбна рослина короткого дня. Рослини нормально ростуть і розвиваються при тривалості дня 12‑14 год. При довшому дні вегетаційний період збільшується. Навіть невелике затінення значно знижує продуктивність, затягує вегетацію культури.

Високі врожаї зерна й зеленої маси кукурудза забезпечує на чистих, розпушених, повітропроникних, гумосованих ґрунтах, добре забезпечених поживними речовинами, рН 6,5‑7,5. Вона дуже реагує і на меліоративний стан ґрунту. Слабке засолення знижує урожай зерна на 40%, середнє – на 85, а сильне – на 99%. Граничний вміст токсичних солей у зоні кореневої системи не повинен перевищувати 0,1%. У зв'язку з низькою солестійкістю кукурудзи коріння слабо використовує мінералізовані підґрунтові води. Непридатні для неї землі, схильні до заболочування.

Гібриди і сорти. Збільшення виробництва зерна і зеленої маси кукурудзи в умовах зрошення можливе тільки при впровадженні високоврожайних гібридів і сортів, які повинні добре реагувати на внесення добрив, полив; мати підвищену продуктивність, стійкість проти грибних захворювань, вилягання і повітряної посухи. Найбільш повно цим вимогам відповідають такі гібриди і сорти: Піонер 3978 і 3978СВ, Краснодарський 229ТВ, 303ТВ, 303ВЛ, 440МВ, Дніпровський 126ТВ, 310МВ, Росс 207МВ, 347МВ, Перекоп ТВ, Геркулес ВЛ, Молдавський 257СВ, 291АМВ, Акцент М., Клепинінський 1ТВ, Одеська 10, Колективний 101ТВ, Колективний 244МВ та ін.

У конкретних ґрунтово-кліматичних умовах господарств необхідно висівати кращі гібриди, сорти і займати ними основні площі посіву кукурудзи. Для центрального Степу України рекомендовано таке співвідношення сортів і гібридів за скоростиглістю: ранньостиглі – 10‑20%, середньопізні – 40‑50, середньостиглі й середньоранні – 30‑40%; для півдня – ранні й середньоранні – 30‑40, середні та середньопізні – 40‑55, пізні – 15‑20%. Таке поєднання у використанні гібридів дає можливість збільшити період достигання кукурудзи, зменшити напруженість при збиранні, підвищити врожай зерна і поліпшити його якість.

Попередники. Кукурудза на зрошуваних землях порівняно вибаглива до попередників. У сівозмінах її розміщують після озимої пшениці, цукрових і кормових буряків, зернобобових. Добрим попередником кукурудзи є післяжнивні культури, які вирощують після озимої пшениці.

При використанні добрив, гербіцидів і ретельному догляді на поливних землях України кукурудзу можна вирощувати беззмінно протягом двох-трьох років. Тривале беззмінне вирощування призводить до значного зниження її урожаю внаслідок ураження посівів пухирчастою сажкою.

Обробіток ґрунту під кукурудзу залежить від попередника, строку його збирання, засміченості поля, видів і норм добрив, механічного складу ґрунту, його вологості, товщини гумусового шару і режиму зрошення.

Ділянки з попередниками, які рано збирають, обробляють за системою, яка включає лущення стерні дисковими лущильниками, оранку на глибину 28‑30 см і декілька культивацій у міру появи бур'янів. На полях, що пізно звільняються з-під основних чи проміжних культур, проводять оранку без попереднього лущення. Після цукрових буряків, збирання яких пов'язане з розпушуванням ґрунту, навіть при ранніх строках вивільнення ділянки лущення також не проводять.

Якщо попередником кукурудзи є люцерна, то лущення стерні, яке сприяє розрізанню її кореневої шийки, обов'язкове. Дослідами, проведеними на чорноземах південних і темно-каштанових ґрунтах півдня України, встановлено, що оранка на глибину 28‑30 см підвищує урожай зерна кукурудзи на 8,2‑12,7 ц/га, а зеленої маси – на 50 ц/га порівняно з оранкою на глибину 20‑22 см.

На цих типах ґрунту добре зарекомендував себе і обробіток чизельними знаряддями на глибину 28‑30 см. Збільшення врожаю зерна порівняно з плоскорізним обробітком ґрунту на таку саму глибину становить 4‑6 ц/га.

При беззмінному вирощуванні кукурудзи слід проводити оранку на 28‑30 або 18‑20 см; чизелювання, дискування та нульовий обробіток у таких умовах себе не виправдовують.

Заміна оранки під кукурудзу плоскорізним обробітком ґрунту навіть при застосуванні гербіцидів призводить до підвищеної засміченості посівів і зниження врожаю.

Оранка з глибоким чизельним розпушуванням або ґрунтопоглибленням доцільна на змитих схилових землях і ґрунтах з неглибоким гумусовим горизонтом.

При беззмінному вирощуванні кукурудзи важливо при обробітку ретельно загорнути в ґрунт післяжнивні й кореневі рештки. Це досягається під час оранки плугами, обладнаними спеціальними ножами, які кріплять до стояків передплужників, а також розширювачами дна плужної борозни, які встановлюють на всі корпуси плуга.

Дослідженнями багатьох учених доведена доцільність застосування фрезерного обробітку ґрунту під кукурудзу, яку висівають після кукурудзи.

На поливних землях з добрими фізичними властивостями ґрунту і рівноважною об'ємною масою, близькою до оптимальної для кукурудзи, її можна вирощувати і без оранки. Бур'яни в цьому випадку знищують гербіцидами.

У США мінімальний обробіток ґрунту на фоні N150 забезпечив урожай зерна кукурудзи 78,8, а по звичайній оранці – 69,8 ц/га. Витрата пального при мінімальному обробітку ґрунту зменшується на 20, а затрати праці знижуються на 52%.

Важлива роль у системі підготовки ґрунту під кукурудзу належить поточному плануванню. Поля, по яких проведено вирівнювання й вологозарядку, восени необхідно глибоко чизелювати.

Весняний обробіток зябу складається з боронування і двох культивацій з одночасним боронуванням – першим на глибину 12‑14 см і другим – передпосівним – на глибину загортання насіння. На полях, де зяб сильно ущільнений, першу культивацію проводять на глибину 14‑16 см.

При внесенні гербіцидів, що знищують однорічні однодольні бур'яни, рекомендується допосівну культивацію зябу замінювати боронуванням, а при вирощуванні кукурудзи на схилових землях звичайну передпосівну культивацію - глибоким чизелюванням на 18‑20 см з одночасним коткуванням.

При застосуванні інтенсивної технології вирощування кукурудзи високу ефективність забезпечує нарізування в допосівний період щілин глибиною 55‑60 см, які сприяють кращому розподілу вологи під час поливів в активному шарі ґрунту.

Рано навесні згідно з інтенсивною технологією ґрунт вирівнюють, вносять азотні добрива, а на засмічених злаковими однолітниками полях застосовують гербіцид ерадикан 6Е (7 кг/га). Слідом за його внесенням проводять передпосівну культивацію на глибину загортання насіння кукурудзи.

Добрива. Кукурудза в умовах зрошення добре реагує на внесення добрив, ефективність яких в 4‑5 і більше разів вища, ніж. на суходолі. Прирости врожаю зерна кукурудзи від добрив, внесених в оптимальних нормах, на зрошуваних землях становить від 37,5 до 56,5 ц/га.

Різниця ґрунтово-кліматичних умов у районах зрошення потребує диференційованого підходу до визначення виду і норм добрив. При їх встановленні враховують, для яких цілей вирощується культура, величину запланованої урожайності і винесення поживних речовин, попередник, ефективну родючість ґрунту і ступінь його вологозабезпеченості.

Розрахункові норми мінеральних добрив під зернову кукурудзу на поливних землях Степу України наведено в таблиці 43.

43. Розрахункові норми добрив під зернову кукурудзу

Забезпече-

ність ґрунту поживними

речовинами

Норми добрив для врожайності зерна, ц/га

60-70

90-100

N

Р205

К2О

N

Р205

К2О

Низька

150-180

90-120

90-120

280-300

140-160

150-180

Середня

90-120

60-90

60

180-200

90-120

90-120

Висока

30-60

30

30

90-120

60-90

60

На чорноземах звичайних півдня України приблизна норма добрив під зернову кукурудзу становить N90-180Р60-120К30-60, на чорноземах південних – 120‑150, а на темно-каштанових ґрунтах – 150‑180 кг/га. На чорноземах південних і на темно-каштанових солонцюватих ґрунтах півдня України калійні добрива не застосовують.

Середня врожайність кукурудзи в США (66,9 ц/га) забезпечується внесенням N149P63K76. Рекордний урожай зерна (232,2 ц/га) одержано при внесенні такої кількості добрив: під оранку – 10 т/га гною + 2 т/га доломітового борошна; під культивацію – Р129К168; перед сівбою – N70S74; при підживленнях – N336. Ефективність застосування мінеральних добрив під кукурудзу в значній мірі залежить від строків і техніки внесення їх у ґрунт.

Основну частину фосфорних добрив і всі калійні, де їх застосовують, необхідно вносити під зяблеву оранку, 40‑50 кг/га гранульованого суперфосфату – при сівбі, а азотні – під ранньовесняну глибоку культивацію і при підживленнях.

Ефективним способом, який добре зарекомендував себе на практиці, є післяпосівне внесення добрив зерновими сівалками впоперек посіву культури. Такий локальний спосіб на відміну від традиційного загортання культиватором дає можливість зменшити норму добрив у 1,5‑2 рази. Крім того, виконання даного прийому сприяє доброму вирівнюванню поверхні поля і замінює досходове боронування.

В останні роки в системі інтенсивної технології вирощування кукурудзи починають застосовувати прогресивний спосіб внесення мінеральних добрив разом з поливною водою, який дістав назву фертигація. Внесення під кукурудзу добрив з поливною водою збільшує урожай зерна на 14,3‑38,2%.

Азотні добрива краще вносити так: 20% – під основний обробіток ґрунту, а 80% – з поливною водою. Урожай кукурудзи при такому застосуванні добрив перевищує 115 ц/га, приріст урожаю від фертигації становив 10%.

Абсолютна більшість дослідників рекомендує роздрібнене внесення азотних добрив при підживленнях – у два-три заходи. За даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, таке внесення азотних добрив порівняно з одноразовим підвищує урожай зерна кукурудзи на 9,2 ц/га.

Роздрібнене внесення азотних добрив, як свідчать дані американських учених, ефективне при нормі 112 кг/га. При більш високих нормах ефект від такого застосування різко знижується.

Кукурудза на поливних землях добре реагує на внесення аміачної води і безводного аміаку. Аміачну воду вносять восени під оранку або навесні під першу культивацію. Ефективне і перше підживлення кукурудзи аміачною водою з розрахунку 1,5‑2 ц/га. Безводний аміак ефективніший при внесенні його під передпосівну культивацію у нормі 90‑120 кг/га.

Одержання високого врожаю зерна кукурудзи неможливе без. застосування мікроелементів. Обробка насіння цинком і марганцем, а також внесення мікроелементів з добривами в ґрунт підвищують урожай зерна кукурудзи на 3,5‑7,1 ц/га.

Бережливе ставлення до природи потребує від вчених вивчення і активного впровадження в технологію вирощування кукурудзи та інших сільськогосподарських культур біогумусу, застосування якого в нормі 3‑5 т/га забезпечує збільшення врожаю зерна на 60%. Крім того вирощена продукція не містить нітратів і важких металів.

Сівбу кукурудзи на поливних землях проводять, коли середньодобова температура ґрунту на глибині загортання насіння становить 10‑12°С і спостерігається дальше її підвищення. При сівбі в непрогрітий ґрунт насіння повільно проростає, пліснявіє і загниває, що негативно впливає на повноту сходів і подальший їх розвиток.

Ранній строк сівби насіння в непрогрітий ґрунт можливий при використанні гідрофобізованого насіння. Гідрофобізація ‑ рівномірний розподіл отрутохімікату – фензиураму по поверхні насіння і надійне закріплення його плівковим покриттям. Таке насіння краще захищене в ґрунті від патогенної мікрофлори, дротяників та інших шкідників. При сівбі в ранні строки гідрофобізованим насінням на 10‑14 днів раніше достигає кукурудза, ніж при оптимальних строках сівби, урожайність зерна на такому фоні дорівнює урожайності, одержаній при оптимальних строках сівби.

На 8‑15 днів раніше звичайного строку сіють кукурудзу на гребенях, нарізаних восени або рано навесні.

Спосіб сівби – пунктирний, ширина міжрядь 70 см, самий високий урожай зерна кукурудзи в колишній ЧСФР одержаний при ширині міжрядь 40 см. Збільшення врожаю за рахунок зменшення ширини міжрядь від 70 до 40 см коливається від 13 до 23,7 ц/га. Зменшення ширини міжрядь від 70 до 45 см на поливних землях півдня України не забезпечує підвищення врожаю кукурудзи, а іноді навіть знижує.

Глибина загортання насіння залежить від вологості і механічних властивостей ґрунту. На середніх суглинках в нормальних умовах зволоження глибина загортання повинна бути 8‑10 см, на важких ґрунтах і при близькому заляганні підґрунтових вод вона зменшується до 5‑6, а на легких, схильних до швидкого висушування, збільшується до 10‑12 см.

Неглибоке загортання насіння при хорошому зволоженні шару ґрунту дає можливість у більш ранні строки закінчити сівбу, забезпечує рівномірні й дружні сходи, підвищує урожайність кукурудзи.

В умовах сухої весни, особливо при неглибокому загортанні насіння, після сівби необхідно проводити коткування кільчасто-шпоровими котками.

На зрошуваних землях, у зв'язку з кращою вологозабезпеченістю ґрунту, посіви кукурудзи загущують більше, ніж на суходолі. Ступінь загущення треба визначати з урахуванням сортових особливостей, ґрунтово-кліматичних умов, поливного і поживного режимів ґрунту, а також господарського призначення посівів.

Оптимальна передзбиральна густота рослин гібридів кукурудзи повинна бути такою: середньоранні – 75‑80, середньостиглі – 70‑75, середньопізні й середньостиглі – 55‑60 тис./га. Окремі ; гібриди кукурудзи потребують підвищеного загущення посіву. Так, гібрид Молдавський 215СВ максимальний урожай зерна забезпечує при загущенні 90‑100, а гібрид Дніпровський 179ТВ – 100‑110 тис./га рослин. До 90 тис./га рекомендується загущувати посіви гібриду Краснодарський 303ТВ.

Кукурудзу сіють пневматичними сівалками: восьмирядна СУПН-8, шестирядна СПЧ-6, а також дванадцятирядний агрегат на базі двох СПЧ-6. Найближчим часом на поля господарств почне надходити нова дванадцятирядна сівалка СКПП-12.

Догляд за посівами. З метою максимального зниження засміченості посівів поле боронують до появи сходів: боронування проводять ще й при появі 2‑3 і 4‑5 листочків. Своєчасне боронування посівів знищує до 90‑92% однорічних бур'янів. Боронування виконують у другій половині дня, при зниженні тургору рослин.

При утворенні ґрунтової кірки або мілкому загортанні насіння борони пошкоджують рослини або присипають їх землею. В таких випадках посіви обробляють вздовж рядків ротаційними мотиками.

Питання міжрядних обробітків ґрунту на посівах кукурудзи треба розглядати творчо, стосовно до кожного конкретного поля. Інтенсивна технологія вирощування кукурудзи і розвиток її кореневої системи на поливних землях не потребують міжрядних обробітків ґрунту, що неможливо на полях із сильною засміченістю посівів, а також на важких слабоводопроникних ґрунтах.

У північному Степу при вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією застосування похідних тіокарбамідів (радикан, алірокс, сурпас та ін.) не забезпечує пригнічення бур'янів. Для їх знищення необхідно додатково обробляти міжряддя на глибину 5‑6 см.

В.Ф. Ківер, В.С. Рибка та ін. (1987) рекомендують замість міжрядних обробітків у фазі 10‑11 листків нарізувати поливні борозни на глибину 18‑20 см, на такому варіанті урожай зерна кукурудзи становив 103,5, при міжрядних обробітках – 98,8 ц/га. Поєднання міжрядного обробітку на 10‑12 см з нарізуванням поливних борозен забезпечило врожай зерна навіть нижчий, ніж у. першому варіанті – 102,9 ц/га.

Ефективним елементом інтенсивної технології вирощування кукурудзи є передполивне нарізування борозен-щілин, що забезпечує збільшення врожаю зерна на 7,2‑7,6 ц/га.

Щілювання кукурудзи на 35‑40 см через одне міжряддя в 1,6‑2 рази збільшує вбирну здатність ґрунту і підвищує врожайність на 30‑38%.

Боротьбу з бур'янами при інтенсивній технології вирощування кукурудзи проводять за допомогою гербіцидів, які застосовують з поливною водою. Гербізація підвищує урожай зерна кукурудзи від 5 до 17 ц/га, при цьому в 4‑5 разів зменшуються затрати праці, на 5‑9 кг/га знижується витрата пального, в 10 разів зменшується забруднення повітря, значно скорочується кількість робітників, що працюють з гербіцидами. Ефективність гербізації посилюється при сумісному застосуванні гербіцидів з рідкими комбінованими добривами.

Для боротьби з бур'янами використовують переважно ацетинилідові гербіциди: лассо (7 л/га) і примекстра (5‑6 л/га). На посівах кукурудзи високоефективні гербіциди діален і змінна сіль 2,4-Д, які застосовують у фазі 3‑5 листків. Зволікання із строками обробки посівів призводить до сильного пошкодження культурних рослин і значного – на 25% і більше – зниження врожаю кукурудзи.

При дощуванні посівів на легких за механічним складом ґрунтах гербіциди з водою треба вносити при поливних нормах 150‑200 м3/га, на середніх – 200‑240 і на важких – 250 м3/га. Такі поливні норми забезпечують створення гербіцидного екрану в шарі ґрунту 0‑15 см, концентрують гербіциди в зоні активного проростання насіння бур'янів, запобігають міграції їх із зрошуваних ділянок.

Зрошення. Дослідженнями встановлено, що для формування врожаю зерна 90‑100 ц/га кукурудза витрачає 5000‑6600 м3 води, значну частину якої – 55‑73% і більше становить зрошувальна норма.

Ефективність зрошення культури залежить від правильного розподілу води в допосівний період і при вегетації культури. Кукурудза не належить до культур, у яких вологозарядковий полив – обов'язкова частина режиму зрошення. Застосовують його для збільшення запасів вологи в 1,5‑2-метровому шарі ґрунту до сівби, що забезпечує дружні сходи культури і хороший розвиток рослин у початковий період.

Залежно від меліоративного стану і механічного складу ґрунту норми вологозарядкових поливів змінюються від 1000 до 1500 м3/га. Такі поливи доцільно проводити на ділянках з рівнем підґрунтових вод не менше 5 м і в роки, коли запаси продуктивної вологи в ґрунті в осінньо-зимовий період значно нижчі середньо-багаторічної норми. Якщо підґрунтові води знаходяться на глибині 3 м, норму поливу зменшують до 800‑1000 м3/га.

На темно-каштанових ґрунтах півдня України, а також на ґрунтах з близьким заляганням від поверхні підґрунтових вод і галькового шару вологозарядкові поливи недоцільні. В посушливий осінньо-зимовий період необхідно проводити передпосівний полив у нормі 350‑400 м3/га, що забезпечує своєчасні й дружні сходи рослин.

Кукурудза має тривалий вегетаційний період, тому провідна роль у формуванні високих урожаїв її належить вегетаційним поливам. При визначенні строків поливу необхідно враховувати закономірності витрати води на її посівах за періодами вегетації (табл. 44).

44. Середньодобове водоспоживання гібридів кукурудзи
при вирощуванні врожаю зерна 100 ц/га, м3/га води

Міжфазні періоди

Гібриди

середнь-опізні

середньо-стиглі

середньо-ранні

Сівба – сходи

10–12

11–13

10–12

Сходи – 13-14 листків

20–25

31–35

26–28

13-14 листків – викидання волотей

35–38

32–36

30–35

Викидання волотей – молочна стиглість

55–60

58–64

56–60

Молочна – повна стиглість

30–32

35–40

32–35

Аналіз наведених даних свідчить про незначну середньодобову витрату води полем кукурудзи в період від сівби до появи сходів. У подальшому витрата її збільшується, що становить у період від появи сходів до утворення 13‑14 листків 20‑35 м3/га. Поливи в цей період вегетації кукурудзи неефективні, потреба рослин у воді забезпечується за рахунок осінньо-зимових запасів вологи в ґрунті.

У міру росту й формування органів плодоношення середньодобове водоспоживання різко зростає і до критичного періоду, який починається за 7‑12 днів до викидання волотей і продовжується до ЗО днів, досягає 60‑64 м3. Цей період характеризується максимальним розвитком листкового апарату, найбільшим приростом зеленої маси і нагромадження сухих речовин. У період від молочної до повної стиглості зерна витрата води значно зменшується.

При розробці поливних режимів необхідно враховувати періоди найбільшого водоспоживання культури, межі допустимого зниження вологості ґрунту перед поливами і величину активного шару. За активний треба приймати шар 0,7 м.

Останні роботи вчених Інституту зрошуваного землеробства УААН показують, що зволоження протягом вегетації постійного шару 0,7 м, а також перемінного 0,5‑0,7‑1 м не має переваг порівняно з постійним зволоженням півметрового шару ґрунту.

Оптимальний передполивний поріг вологості ґрунту в критичний період росту і розвитку кукурудзи на супіщаних ґрунтах повинен становити 50‑60, середньо – і лекосуглинкових – 65‑70 і на важкосуглинкових – 75‑80% НВ.

З метою економії поливної води передполивний поріг вологості ґрунту за періодами росту і розвитку рослин необхідно диференціювати. Урожай зерна кукурудзи при постійному передполивному порозі 80 % НВ становив 89,8 ц/га, а при диференційованому – 60‑80% НВ – 88,5 ц/га. Зниження врожаю незначне, а економія поливної води‑ 15‑20%.

У таблиці 45 показано зразковий режим зрощення кукурудзи для різних зон вирощування культури.

45. Зразковий режим зрошення кукурудзи, вирощуваної
за інтенсивною технологією

Зона, ґрунти

Середня поливна норма, м3/га

Кількість поливів і зрошувальні норми, м3/га, залежно від зволоженості року

середньо-вологий

середньо-сухий

сухий

Лісостеп

500-550

Степ:

чорноземи

500-600

каштанові ґрунти

500-600

Кількість вегетаційних поливів кукурудзи в особливо посушливі роки становить 10‑12. Нині помітна тенденція переходу від поливів великими поливними нормами – 600‑700 м3/га до поливів нормою 400‑500 м3/га і менше.

Вчені Інституту кукурудзи УААН рекомендують протягом вегетації культури чергувати поливи в нормі 600‑700 і 250‑300 м3/га. Заслуговує уваги і пропозиція про застосування поливної норми 600‑700 у два прийоми нормою 300‑350 м3/га, міжполивний період 3‑4 дні. При такій техніці подачі поливної води і високому фоні живлення кукурудза дає 100‑120 ц/га зерна.

Високу ефективність на посівах кукурудзи, як і зазначено вище, забезпечує новий спосіб зрошення – дрібнодисперсне дощування, яке доповнює основне зволоження ґрунту, підвищує на 15‑20% урожайність культури і на 25‑30% знижує поливну норму.

Значно більше (в 6,8 рази) економить поливну воду на посівах кукурудзи моноаерозольне зрошення (зрошувальна норма при звичайному зрошенні 1700, а при цьому зрошенні – 250 м3/га). Підвищення врожаю культури таке саме, як і при дрібнодисперсному зрошенні – 15‑20%.

Урожайність кукурудзи при крапельному зрошенні підвищується до 30%, а величина поливної норми зменшується майже в 2 рази (330 проти 600 м3/га).

Безгербіцидна технологія вирощування кукурудзи. Суть її полягає у повному виключенні гербіцидів, а боротьбу з бур'янами ведуть механічним способом з раціональним поєднанням технологічних операцій.

Вирощування кукурудзи на зерно з елементами «Астраханської технології» включає такі операції, які відрізняють її від інтенсивної технології:

ü нарізування спрямовуючих щілин перед сівбою для орієнтованого руху агрегатів при сівбі, досходовий обробіток ґрунту, культивація міжрядь після сходів з мінімальною захисною зоною 5‑ 6 см;

ü обробіток ґрунту до і після сходів для боротьби з ниткоподібними бур'янами і розпушення ґрунту після поливів.

Зазначені роботи виконують машинами серійного виробництва: культиватор КРН-5,6 із щілинорізами з комплекта ППР-5,6; сівалка СУПН-8 (СПЧ-6); мотика ротаційна МРН-6.

Щілини нарізують на глибину до 38 см, відстань між ними – 1620 мм. Продуктивність агрегатів при міжрядному обробітку під час руху по щілинах на 5‑9% вища, ніж при звичайному способі обробітку.

Відповідно до технології не рекомендується поєднувати операції по нарізуванню щілин і сівбі.

До появи сходів проводять дво-триразове боронування середніми або легкими боронами з інтервалом у три дні чи ротаційною мотикою. Після сходів обробіток треба проводити ротаційною мотикою вздовж посівів. Пошкодженість культурних рослин при цьому незначна і становить лише 0,2‑0,4%.

Наявність щілин для сівби і міжрядного обробітку дає можливість поліпшити якість підгортання та водно-повітряний режим ґрунту.

Міжрядні обробітки ґрунту виконують у визначеній послідовності, використовуючи при цьому набір робочих органів: мотикові диски, стрілчасті і односторонні лапи, борінки вичісувальні регульовані, борони полільні, райборінки, лапи-полиці, підживлювальні ножі, туковисівні апарати.

Смугова сівба кукурудзи і сої. Цей спосіб розробили болгарські вчені. Суть його в чергуванні смугами декількох рядків кукурудзи і сої. Якщо сіють шестирядними сівалками – чергують шість рядків кукурудзи і шість сої, можливе чергування і восьми рядків. В основу смугових посівів покладений позитивний крайовий ефект чергування високо- і низькорослих культур.

В 1985 р. у держгоспі «Каховський» Херсонської області в смугових посівах урожайність зерна кукурудзи становила 106,7 ц/га, сої – 31,1, що відповідно на 20,8 і 3,2 ц/га більше, ніж у звичайних посівах.

Позитивні результати цього способу одержані і на зрошуваних землях Дніпропетровської області (табл. 46).

46. Ефективність смугових посівів кукурудзи і сої на зрошуваних
землях у колгоспі «Прогрес» Солонянського районуДніпропетровської області

Спосіб сівби

Кукурудза

соя

Урожайність,

ц/га

приріст

Урожайність,

ц/га

приріст

ц/га

%

ц/га

%

Традиційний

93,6

22,4

Смуговий (6 рядків кукурудзи і 6 рядків сої)

111,7

16,1

16,9

26,3

3,9

17,4

Смуговий (8 рядків кукурудзи і 6 рядків сої)

98,3

2,3

2,4

23,1

0,7

3,1

Для смугових посівів необхідно підбирати гібриди кукурудзи і сорти сої одного і того самого строку достигання. Густота посівів сої становить 400‑500 і 50‑80 тис./га рослин кукурудзи. Ширина міжрядь кукурудзи – 70, а сої може бути 70 або 45 см. Кукурудзу сіють сівалками СПЧ-6 чи СУПН-8, а сою – переобладненими сівалками СКОН-4,2 і СО-4,2. З базових гербіцидів вносять такі, які в однаковій мірі придатні для кукурудзи і сої (лассо – 6‑7 кг/га).

У період вегетації гербіциди краще не застосовувати, а боротьбу з бур'янами вести механічними способами.

Вегетаційні поливи за строками і нормами цих культур близькі або збігаються. За вегетацію необхідно проводити 4‑8 поливів. Поливна норма – 500‑600 м3/га.

Збирання врожаю зернової кукурудзи в умовах зрошення має багато спільного із збиранням на суходолі, але й має деяку особливість.

На зрошуваних землях, де є відкрита зрошувальна мережа, своєчасно і якісно зарівнюють тимчасові зрошувачі. Для цього використовують канавокопачі-вирівнювачі або шляхові грейдери і тракторні плуги.

Передзбиральна густота рослин на поливних землях майже в 2 рази вища, ніж на незрошуваних, що утруднює роботу збиральної техніки і потребує більш ретельного її регулювання і підготовки до роботи.

Збирають кукурудзу двома способами: в качанах і в зерні. Листостеблу масу в обох випадках збирають одночасно із збиранням зернової частини врожаю, подрібнюють і використовують для приготування силосу.

Збирання в качанах починають при вологості зерна 40, а збирання в зерні – при вологості його 32%. Тривалість збирання не повинна перевищувати 15 днів, бо різко зростають втрати. Так, на 25-й день вони становлять 12‑13, а на 30-й – 17% і більше.

Для збирання в качанах використовують шестирядний самохідний комбайн КСКУ-6 «Херсонець-200» і трирядний причіпний ККП-3 «Херсонець-9», а з обмолотом качанів на зерно – приставку до зернозбиральних комбайнів «Нива» ППК-4. Сою в смугових посівах збирають прямим комбайнуванням комбайнами СК-5 «Нива».