12.1. Соняшник

Насіння соняшника містить 50‑54% жиру. Соняшникова олія має високі смакові якості, по засвоюваності й калорійності переважає інші жири. Засвоюваність її організмом людини становить 86‑91%.

Соняшник має велике значення не тільки як технічна, але і як кормова культура. При переробці насіння на олію у вигляді побічної продукції одержують близько 35% шроту або 33% макухи, що є цінним концентрованим високобілковим кормом для тварин.

Зелена маса соняшника в чистому вигляді і в сумішці з бобовими чи іншими кормовими культурами використовується для годівлі тварин, а зібраний у фазі цвітіння він добре силосується.

Урожайність соняшника на поливних землях, за даними багаторічних досліджень Інституту зрошуваного землеробства УААН, Херсонського і Луганського СГІ, досягає 35‑45, а в дослідах ВНДЮК вона перевищила 50 ц/га.

Скорочений період вегетації і низькорослість гібридів зробили соняшник добрим попередником озимих культур у південних районах країни.

Біологічні особливості. Тривалість вегетаційного періоду соняшника – 90‑130 днів. Він значно змінюється залежно від сорту, ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки. Сходи його з'являються при температурі 8‑15°С. Оптимальна температура для сходів – 20‑22, для наступних фаз – 25‑27°С.

Ця культура належить до рослин короткого дня, але розвиток її при довгому дні затримується незначно.

При зрошенні вегетаційний період соняшника продовжується на 14‑27 днів, особливо збільшується тривалість періоду від цвітіння до достигання. У зв'язку з цим продовжується і період олієутворення, що сприяє підвищенню вмісту олії у насінні на 2‑5%.

Соняшник належить до групи посухостійких культур, але в той же час прекрасно використовує додаткове зволоження ґрунту у вигляді зрошення. Поливи підвищують вміст води в листках, їх тургор, ступінь відкривання продихів, посилюють асиміляцію, прискорюють нагромадження і пересування пластичних речовин у рослинах. Максимальні врожаї формуються при підвищеному зволоженні ґрунту в період росту сім'янок і помірному – під час їх наливання.

У період вегетації рослини соняшника витрачають воду нерівномірно: до утворення кошика – 22,4% загальної кількості води, від утворення кошика до цвітіння – 60, від цвітіння до збирання – 17,6%. Найбільшої шкоди врожаю завдає нестача води в період розкриття кошиків ‑ цвітіння.

Соняшник має могутню кореневу систему, що проникає на глибину до 2 м і в боки – до 1,5 м. Стрижневий корінь несе добре розвинене коріння першого порядку і відзначається високою вбирною здатністю. Соняшник реагує на полив сильним ростом коренів першого порядку, розміщених у шарі 0‑60 см. Після опадів у верхньому зволоженому шарі утворюються у великій кількості вторинні (дощові) корінці.

Нарівні з позитивною дією зрошення на соняшник необхідно враховувати також, що воно сприяє розвитку іржі, склеротинії сухої гнилі та інших хвороб. Тому необхідна активна боротьба з цими захворюваннями.

Маючи могутню кореневу систему і наземну масу, соняшник вибагливий до наявності в ґрунті засвоюваних форм поживних речовин. Винесення їх 1 ц насіння становить: азоту – 5‑6 кг, фосфору – 2‑2,5 і калію 10‑12 кг. Від сходів до цвітіння соняшник поглинає 60% азоту, 80 ‑ фосфорної кислоти і 90% калію від їх загального винесення з ґрунту за весь період вегетації. На ранніх фазах вегетації важливе значення має фосфорне живлення, тому внесення при сівбі суперфосфату обов'язкове.

Сорти. При інтенсивній технології вирощування соняшника на поливних землях використовують тільки сорти і гібриди, чутливі на зрошення, добрива, стійкі проти хвороб і обсипання при несвоєчасному збиранні: ранньостиглі й середньостиглі з вегетаційним періодом 80‑100 днів – Восход, ВНДІОК 8883 поліпшений, гібриди – Почин, Харківський 50; середньостиглі – 100‑110 днів вегетації – Армавірський 3497 поліпшений, ВНДІОК 6540 поліпшений, Первенець, Ювілейний 60, гібрид – Одеський 105.

У перспективі для вирощування високих і сталих урожаїв, зниження напруженості збиральних робіт у кожному господарстві необхідно висівати, крім середньостиглих сортів, гібриди на 50‑ 70% і більше посівної площі, в тому числі до 20‑З0% – ранньостиглі. Вирощування одного сорту і двох – трьох гібридів різних груп стиглості дасть можливість частково чи повністю відмовитися від десикації.

Попередники. Звичайно місце соняшника у зрошуваній сівозміні‑ просапне поле. Соняшник уражають понад 40 видів збудників хвороб грибного, бактеріального і вірусного походження. Дуже поширені несправжня борошниста роса, біла і сіра гнилі, іржа та інші хвороби. Спори грибних хвороб зберігаються в ґрунті протягом 5‑10 років. У зв'язку з цим соняшник треба повертати на попереднє місце не раніше ніж через 8‑10 років. При сівбі його через 5‑6 років урожайність знижується на 3‑4, через З‑4 роки – на 5‑7 ц/га. Не слід розміщувати його по пласту чи обороту пласта люцерни, після тютюну і помідорів, а також після сої, гороху і квасолі, які уражаються загальними з ним хворобами – білою і сірою гнилями.

Обробіток ґрунту повинен бути спрямований на створення умов максимального використання атмосферних опадів, знищення бур'янів і вирівнювання поверхні поля. Після збирання попередника проводять лущення. Глибина і кількість поверхневих обробітків у значній мірі зумовлені станом ґрунту і засміченістю поля. На чистих від бур'янів полях можна обмежуватися одноразовим лущенням на глибину 6‑8 см. На полях, засмічених коренепаростковими бур'янами, необхідно застосовувати пошаровий передорний обробіток ґрунту: лущення дисковими лущильниками на глибину 6‑8 см зразу ж після збирання попередника і повторне лущення на 10‑12 см після відростання розеток бур'янів.

У період з'явлення розеток бур'янів після першого лущення їх доцільно обробити гербіцидами групи 2,4-Д (5‑6 кг/га). При використанні гербіцидів повторне лущення треба проводити не раніше ніж через 10‑12 днів після їх внесення, щоб забезпечити ураження кореневої системи бур'янів на велику глибину.

Глибина зяблевої оранки визначається умовами конкретного поля і змінюється від 20‑22 до З0‑32 см. За даними Інституту кукурудзи УААН поглиблення оранки від 20 до З0 см підвищує урожайність насіння соняшника на 2,4‑3,8 ц/га.

Використання гербіцидів і застосування раціональних норм мінеральних добрив дає можливість зменшити глибину оранки до 12‑14 см, що знижує витрати на виконання цієї операції на 40%.

Добре зарекомендувало себе і поєднання оранки на З0‑32 з наступним щілюванням на глибину 55‑60 см, приріст урожаю насіння від такого обробітку становить 2,3 ц/га.

У районах, що зазнають вітрової ерозії, оранку рекомендують замінювати плоскорізним обробітком ґрунту. Застосовують систему плоскорізних обробітків із залишенням на поверхні поля стерні: два мілких обробітки ґрунту культиваторами-плоскорізами і безполицеве розпушування плоскорізами-глибокорозпушувачами.

Якщо під соняшник проводять вологозарядковий полив, причому здійснюють його поверхневим способом, то одночасно з оранкою нарізують поливні борозни або смуги, а слідом за оранкою – вивідні борозни і тимчасові зрошувачі. Після поливу закривають поливну мережу, поле культивують.

Навесні боронують і вирівнюють поверхню ґрунту волокушею в 1‑2 сліди по діагоналі поля та перед сівбою культивують.

Передпосівний обробіток на полі з вологозарядкою починають пізніше на 3‑5 днів і проводять у стислі строки. Поле вирівнюють, планують причепним вирівнювачем ВП-8, обприскують тре-фланом (1,5 кг/га на 200 л води) і культивують на 8‑10 см з одночасним боронуванням.

На полях, де не проводили вологозарядковий полив, більш ефективною визнана суміш: трефлан (2 кг/га) і прометрин (1 кг/га).

Добрива. Зрошення соняшника треба поєднувати з оптимальними умовами живлення рослин. Гній (20‑40 т/га) вносять під попередню культуру, мінеральні добрива – під зяблеву оранку, передпосівну культивацію, при сівбі і в підживлення.

Ефективним засобом, який добре зарекомендував себе на практиці, є післяпосівне внесення добрив за допомогою звичайних зернових сівалок упоперек рядків основного посіву. Такий спосіб на відміну від традиційного загортання добрив культиватором, при якому 90% туків залишається у верхньому шарі ґрунту, що швидко пересихає, забезпечує раціональне їх використання, норму застосування їх при цьому зменшують у 1,5‑2 рази.

Нині рекомендований і локально-стрічковий спосіб застосування добрив, одночасно з сівбою, на основі даних ґрунтово-рослинної діагностики. Це забезпечує найвищу окупність урожаєм вирощуваної культури, зменшує забруднення продукції і зовнішнього середовища нітратами.

Залежно від родючості ґрунту на зрошуваних землях півдня України під соняшник при оранці вносять N_60-90P_60-90K_30-60. При близькому рівні підґрунтових вод азотні добрива застосовують навесні або 2/з норми до сівби, а 1/з частину норми – в підживлення. Нестача азоту в цей час призводить до уповільнення росту рослин, всихання листків і зниження врожаю.

При сівбі соняшника вносять у рядки N₁₀P₁₅, гранули туків розміщують збоку і глибше насіння на 2‑3 см.

За вегетацію соняшника проводять два підживлення: при першому вносять N₁₀P₁₅K₁₅ – у фазі 6‑7 листків при міжрядному обробітку, другому Р₂₀К₁₅ – з поливною водою перед цвітінням культури. Ефективні при підживленнях соняшника рідкі комплексні добрива.

На врожай насіння соняшника позитивно впливають і мікроелементи. Так, застосування перед наливанням насіння сірчанокислої міді підвищує урожай соняшника на 2‑3 ц/га.

Сівбу соняшника проводять пунктирним способом, ширина міжрядь – 70 см. Відстань у ряду 18‑20 см, що дає можливість зберегти до збирання 50‑60 тис./га рослин. Гібридні посіви соняшника загущають до 65‑70 тис./га рослин. Строк сівби середній, при температурі ґрунту в поверхневому шарі – 8‑10°С.

Залежно від типу ґрунту, забезпеченості його вологою і біологічної особливості насіння загортають на глибину від 4 до 8 см. При різноглибинному розміщенні насіння від 4 до 12 см порівняно з постійною глибиною 6‑8 см, зниження врожаю насіння культури досягає 3‑4 ц/га.

Для захисту насіння і сходів соняшника від шкідників і хвороб за 3‑4 тижні до сівби їх обробляють препаратом ТМТД чи фентиурамом (3 кг/т), а перед сівбою – 90%-м гамма-ізомером ГХЦГ (2‑3 кг/т) або базудином (6 кг/т).

Великий інтерес представляє стрічкове (смугове) внесення ґрунтових гербіцидів одночасно з сівбою. Для цього з сівалками агрегатують обприскувачі. Доцільна ширина оброблюваної смуги – 35 см. Такий спосіб дає можливість удвоє знизити норму витрати гербіциду і без ризику пошкодження культурних рослин проводити міжрядний обробіток посівів.

Догляд за посівами. При інтенсивній технології вирощування соняшника із застосуванням ґрунтових гербіцидів боронування посівів і міжрядні обробітки виключаються. Лише в тому випадку, якщо після опадів утворюється щільна ґрунтова кірка, до сходів проводять боронування. Обов'язковим заходом при зрошенні є нарізування в міжряддях поливних борозен глибиною 15‑18 см і борозен із щілинами на глибину 55‑60см.

При вирощуванні соняшника на безгербіцидній основі застосовують комплекс агротехнічних заходів до догляду за посівами: одне – два досходових боронування, що знищують на 80‑90% сходи однорічних бур'янів; післясходові боронування у фазі 2‑3 пар справжніх листків; два різноглибинні міжрядні обробітки ґрунту на 6‑8 і 10‑12 см і нарізання поливних борозен. Культиватори обов'язково повинні бути обладнані полицевими загортачами для засипання бур'янів у рядках або боронами.

При масовому з'явленні листогризучих шкідників посіви обробляють 40%-м метафосом (0,25‑0,75 л/га на 400 л води). У випадку з'явлення епіфітної білої гнилі посіви соняшника на початку цвітіння необхідно обробляти роніланом (1,5 кг/га) або фундазолом (2 кг/га).

Зрошення. Результати досліджень, проведених науковими установами, свідчать про високу ефективність зрошення соняшника (табл. 51).

51. Урожай насіння соняшника залежно від зволоження ґрунту

Соняшник реагує на проведення вологозарядки, яка особливо необхідна, коли промочування ґрунту опадами не досягає глибини 1,5‑2 м. Вологозарядковий полив проводять восени. Поливна норма – 800‑1200 м3/га. Способи поливу при цьому можуть бути різними: по борознах, затопленням і багаторазовим дощуванням. Підвищення врожаю насіння соняшника від вологозарядки досягає 4‑6,2 ц/га.

Незважаючи на позитивний вплив вологозарядкових подивів на врожай соняшника, за ефективністю вони значно поступаються вегетаційним. Так, у дослідах Інституту зрошуваного землеробства УААН, збільшення врожаю від вологозарядки в середньому за три роки становило 3,9, а від одного вегетаційного поливу в кінці цвітіння – 13,7 ц/га.

Маючи могутню кореневу систему, соняшник слабо реагує на глибину зволоження ґрунту вегетаційними поливами, короткочасне висушування верхніх шарів, не впливає на врожай. Так, у дослідах Інституту зрошуваного землеробства УААН при зволоженні ґрунту до 0,7 м урожай насіння становив 34,4‑40,4, а на 1 м – 33,9‑40,4 ц/га. При зрошенні соняшника дощуванням кращим е зволоження ґрунту на глибину 0,7, а при поливі по борознах ‑ 1 м.

На відміну від інших польових культур соняшник менш вимогливий до вологості ґрунту протягом вегетації. На темно-каштановому середньосуглинковому ґрунті півдня України високий урожай соняшника – 37,7 ц/га і найбільшу окупність поливної води урожаєм одержано при проведенні двох вегетаційних подивів при зниженні вологості активного шару ґрунту до 60% НВ. Максимальний (41,6 ц/га) урожай вирощуваної культури в цих самих дослідах одержано при диференційованому передполивному порозі вологості активного шару ґрунту 70‑80% НВ.

Для підтримання оптимального зволоження ґрунту в середні за вологозабезпеченістю роки необхідно проводити 2‑3, в посушливі – 3‑4, а іноді і 5 вегетаційних поливів. Перший вегетаційний полив проводять перед утворенням зачатків суцвіття, у фазі 2‑3 пар листків, другий – на початку утворення кошиків, третій‑ на початку цвітіння, четвертий і п'ятий – у період наливання насіння.

В умовах дефіциту зрошувальної води при скороченій кількості поливів найбільш виправдано поливати соняшник на початку цвітіння.

Поливна норма при дощуванні становить 400‑600, а при поливі по борознах – 700‑800 м3/га. Високу ефективність забезпечує проведення вегетаційних поливів по попередньо нарізаних бо-рознах-щілинах.

Збирання врожаю. При зниженні вологості сім'янок проводять десикацію посівів соняшника сумішшю препаратів хлорату магнію (10 кг/га) і реглону (1,5 л/га), розчинених у 100 л води, при середньодобовій температурі повітря вище 13‑14°С. Десикація на 8‑10 днів наближає початок збирання, зменшує втрати і підвищує якість насіння.

Урожай починають збирати комбайном з пристроєм ПСП-1,5 при вологості насіння 12‑14%. Тривалість збирання не повинна перевищувати 7‑8 днів. Несвоєчасне збирання збільшує втрати насіння від обсипання.