15.5. Ріпак

Ріпак – цінна кормова культура. За харчовими і кормовими якостями він переважає багато сільськогосподарських культур. Цінним кормом, що не поступається за вмістом білка бобовим культурам, є зелена маса ріпака. Зелений корм відзначається соковитістю, хорошою перетравністю, незначним вмістом клітковини.

Ріпак – рослина, що легко силосується, хороший консервант для інших кормів. З нього виробляють сінаж, кормові гранули, брикети. Сорти ріпака з низьким вмістом у насіння ерукової кислоти і глюкозинолатів дають прекрасну харчову олію, а також макуху і шрот для тваринництва.

Ріпак – хороший фітосанітарний попередник зернових культур, підвищення врожаю яких досягає 30%. Він залишає у ґрунті багато коріння, що еквівалентно 15‑20 т/га гною. Зелену масу ріпаку використовують і як сидеральне добриво.

При вирощуванні на корм він здатний швидко відростати і давати 2‑3 урожаї зеленої маси. Це хороший медонос, за 30 днів цвітіння збір меду з 1 га становить 100 кг.

Ріпак використовують і як покривну культуру.

Потенційні можливості формування врожаю зеленої маси у ріпака дуже великі. Урожай високорослого сорту ріпака Юмбо за три укоси на поливних землях досягав 1500‑1750 ц/га.

На поливних землях висівають озимий і ярий ріпак. Вирощують його у чистому вигляді і в сумішках з бобовими культурами, добре зарекомендував себе він і в смугових посівах із злаками.

Біологічні особливості. Ріпак ‑ однорічна трав'яниста рослина з родини капустяних У зонах з помірними кліматичними умовами, де температура ґрунту на глибині залягання кореневої шийки рослин у період перезимівлі не знижується нижче мінус 18°С, вирощують озимий ріпак, як більш продуктивний.

Достигає ярий ріпак за 92‑114, озимий – за 250‑265 днів.

Це холодостійка рослина, насіння проростає при 2‑4°С, нормальні сходи забезпечує при 7‑8°С. Молоді рослини переносять заморозки до 3‑5°С, а дорослі рослини – до 8°С.

Ріпак – вологолюбна рослина. Найбільшу потребу у волозі виявляє в період цвітіння і наливання насіння. Озимий ріпак більш вибагливий до вологи, ніж ярий.

У перші 30‑40 днів ріпак росте повільно, утворюючи могутню кореневу систему і розеточні листки. Після початку стеблування інтенсивно росте вегетативна маса.

Ріпак дуже вибагливий до ґрунту. Кращими для нього є ґрунти з великим запасом поживних речовин, з нейтральною або слаболужною реакцією Ґрунти з близьким заляганням підґрунтових вод непридатні, оскільки на них загниває коріння.

Сорти. На поливних землях вирощують такі сорти ярого ріпака: Шпат, Васильківський, Ковалевський, Львівський, Золотонивський, Еввін, Карат, Ханна, Юмбо, Салют; озимого: ВЕМ, Промінь, Квінта, Гарант, Юпітер, Глорія, Едіта, Снітинський, Вінницький 15/59, Іванна. Перевага в останні роки віддається безеруковим сортам – Кубанський, Агат, Юмбо, Снітинський, ВЕМ, Еввін, Едіта, Гарант, Ковалевський, Карат, Шпат, Ханна, Золотонивський, Промінь.

Попередники. На зрошенні ріпак розміщують після озимої пшениці, ячменю, кукурудзи, ранньої картоплі, однорічних кормових сумішок на зелений корм, багаторічних трав, гороху. Не можна його сіяти після інших капустяних культур або поблизу їх минулорічних посівів, оскільки це може призвести до пошкодження посівів шкідниками. Повертати ріпак на те саме поле можна тільки через 3‑4 роки, а після соняшника – через 6‑8 років. Попередники озимого ріпака треба збирати не пізніше першої декади серпня.

Обробіток ґрунту. Ріпак ‑ дрібнонасінна культура, тому він і вибагливий до основного і передпосівного обробітку ґрунту. Під його посіви ґрунт готують у стислі строки. Слідом за збиранням попередника проводять лущення стерні на 8‑10 см, оранку на 27‑ЗО см, планування і вологозарядковий полив у нормі від 800 до 1000 м³/га. В умовах дефіциту поливної води вологозарядку замінюють допосівним зволоженням у нормі 450‑500 м³/га. В сухі роки при недостатній кількості вологи в ґрунті перед оранкою застосовують полив у нормі 350‑450 м³/га.

На легких і засмічених ґрунтах основний обробіток може бути представлений мілким розпушенням дисковими знаряддями. На чистих від бур'янів полях озимий ріпак можна сіяти і по стерні, використовуючи для цього комбіновані агрегати.

Обробіток ґрунту під ярий ріпак такий самий, як і під озимий, але восени після планування проводять ще й чизелювання на 14‑16 см. Вологозарядковий полив не застосовують.

Перед сівбою культивацію бажано заміняти боронуванням боронами, обладнаними лапами на глибину, що не перевищує 4‑5 см.

Для боротьби з бур'янами в допосівний період вносять трефлан (4 кг/га) і лассо (6 кг/га), які викликають загибель злакових і багатьох видів двосім'ядольних бур'янів.

Добрива. Капустяні, як швидкоростучі й високоврожайні культури, добре реагують на внесення добрив, особливо азотних. Один кілограм азоту підвищує урожай зеленої маси на 140 кг, а протеїну на 4‑5 кг.

При нестачі азоту восени ріпак росте повільно, листки стають червонувато-фіолетовими, а рослини карликовими і погано перезимовують. Тому восени обов'язково треба вносити азот. Це не тільки усуває недостачу його в ґрунті, але і підвищує ефективність фосфорно-калійних добрив. Середня потреба ріпака в азоті, на думку вчених, становить 120‑130 кг, у фосфорі – 80‑90 і у калії‑ 120‑150 кг/га.

Норми внесення добрив у кожному господарстві і для кожного поля необхідно розраховувати окремо, виходячи із запланованої урожайності, винесення поживних речовин з урожаєм і наявності їх у ґрунті.

Азотні добрива рекомендується застосовувати роздрібнено: під оранку чи перед сівбою і в період вегетації культури. Під передпосівну культивацію вносять N_70-80, а по таломерзлому ґрунту – N₆₀. У Республіці Крим під оранку вносять N₃₀, а в підживлення – N₆₀. Фосфорні добрива вносять під оранку у нормі 60‑90 кг/га.

Необхідно пам'ятати, що насіння ріпака при зіткненні з мінеральними добривами погано проростає, тому кращим способом внесення їх у ґрунт треба вважати стрічковий, при якому туки розміщуються на деякій відстані від насіння і на більшій глибині.

Сівба. Озимий ріпак в основних зонах вирощування сіють на 10‑12 днів раніше строку сівби озимої пшениці, а ярий – одночасно з ранніми ярими зерновими культурами.

Основний спосіб сівби – звичайний рядковий, ширина міжрядь 15 см. Порівняно з широкорядною сівбою підвищення врожаю становить 18%.

Насіння перед сівбою обробляють 80%-м з. п. ТМТД (3 кг/т). Витрата робочої рідини 10‑15 л на 1 т насіння.

Норма висіву насіння ярого ріпака – 10‑12, озимого – 12‑14 кг/га; глибина його загортання відповідно 1‑2 і 3‑4 см. Збільшення глибини загортання насіння до 5‑6 см призводить до різкого зниження врожаю навіть на легких за механічним складом ґрунтах.

Сіють ріпак зернотрав'яними сівалками СЗТ-3,6 або пневматичними сівалками СПР-6, а також сівалками СКОН-4,2 і СОН-2,8.

Догляд за посівами. Якщо до з'явлення сходів ріпака поле не обробляли і воно дуже засмічене злаковими бур'янами, то у фазі 2‑4 пари листків проводять обприскування набу (2 л/га) чи фюзиладом (2 л/га). Для боротьби з осотом використовують лонтрел 300 (0,2‑0,3 л/га). Проти хрестоцветих блішок ефективне обприскування посівів 20%-м к.е. метафосу (1,5 кг/га) або 50%-м к.е. карбофосу (0,6‑0,8 кг/га). Витрата робочої рідини – 300‑400 л/га. Проти борошнистої роси посіви обробляють 1%-ю колоїдною сіркою (20 кг/га).

Зрошення озимого ріпака складається з вологозарядкового або передпосівного і вегетаційних поливів, кількість яких визначають залежно від погодних умов і від того для якої цілі вирощують культуру.

На посівах ярого ріпака в умовах посушливої весни проводять сходовикликаючий полив у нормі 350‑450 м³/га. При наступному відростанні ріпака поливи проводять з розрахунку 1‑2 під укіс.

За активний шар ґрунту прийнятий 0,6‑0,7 м. Оптимальний передполивний поріг вологості його 70‑80% НВ.

Способи поливу: дощування і напуском по смугах. Поливна норма при дощуванні становить від 350 до 500, а при поливі по смугах – 600‑700 м³/га.

Збирання врожаю. На зелений корм ріпак збирають на початку цвітіння рослин, збиральна техніка така сама, як при збиранні суданської трави.

На насінниках ріпака проводять десикацію, застосовуючи хлорат магнію (20 кг/га) або реглон (2‑3 л/га). Витрата робочої рідини – 100 л/га.

Через тиждень після десикації починають скошувати ріпак, вологість насіння при цьому повинна бути 21‑25%. При двофазному збиранні використовують начіпні жатки ЖВН-6А, ЖСК-4АМ, ЖРБ-4, 2А, ЖСБ-4,2 і комбайни СК-5 «Нива» або «Дон-1500», обладнані спеціальними пристроями.