18. Технологія вирощування двох-трьох урожаїв за рік

Успішне вирощування сільськогосподарських культур у проміжних посівах, що дає можливість одержувати два-три врожаї за рік на одній площі, насамперед залежить від тривалості безморозного вегетаційного періоду, умов зволоження, теплового і світлового режимів року. Тривалість теплого вегетаційного періоду і потік енергії сонячної радіації збільшуються з півночі на південь, аналогічно зростає і тривалість недовикористаного сприятливого вегетаційного часу основними культурами сівозмін, оскільки з переміщенням на південь більшість рослин прискорює вегетацію, тобто швидше досягає кормової чи повної стиглості. Це дає змогу вирощувати два і три врожаї за рік у південних регіонах.

Розглянемо на прикладі півдня України агрокліматичні умови післязбирального періоду різних культур зрошуваної сівозміни і потенційні можливості одержання врожаю зеленої маси в проміжних посівах (табл. 60).

60. Характеристика післязбирального періоду різних
культур зрошуваної сівозміни

Розрахунки показують, що за післяжнивний період при сумі активних температур 840‑1210°С на поливних землях півдня при використанні ФАР 1% можна одержати 300‑420 ц/га зеленої маси при 2% – 600‑840, при 3% – 900‑1260 ц/га; сума позитивних температур 1510‑1920°С забезпечує відповідно 600‑675, 1200‑1350 і 1800‑2025 ц/га зеленої маси.

Для вирощування пізніх післяжнивних посівів капустяних культур потрібно лише 60‑70 безморозних днів із сумою активних температур 700‑800°С.

Класифікація проміжних посівів. Загальноприйнята класифікація проміжних посівів ґрунтується на різних строках сівби і використання врожаю сільськогосподарських культур. У зв'язку з цим такі посіви поділяються на озимі (осінньої сівби), ранні ярі (ранньовесняної сівби) і літні (включаючи пізньовесняні посіви), які називаються також культурами проміжної сівби (післяукісні й післяжнивні). До проміжних належать і підсівні культури, які вирощують під покривом інших культур.

Озимі проміжні культури займають ріллю в осінній і ранньовесняний періоди до сівби основних культур сівозміни. Висівають їх восени, а врожай зеленої маси використовують весною наступного року.

За строками укісної стиглості і збирання озимі проміжні культури поділяються на ранні, середні й пізньостиглі. До ранньостиглих належать: озима суріпиця, озимий ріпак, перко; до середньостиглих ‑ озиме жито, озима вика, озимий ячмінь, до пізньостиглих – озима пшениця, тритикале, а також посіви люцерни і еспарцету, з яких навесні одержують один укіс кормової маси.

Ранні ярі проміжні культури висівають на початку веснянопольових робіт, урожай одержують у першій половині літа, до сівби пізніх культур. Вирощують горохо-вівсяні, вико-вівсяні сумішки і капустяні культури (ярий ріпак, редьку олійну, гірчицю білу, суріпицю та їх сумішки із злаками).

Післяукісні культури розміщують після однорічних, багаторічних трав на один укіс, озимих на зелений корм та інших культур, які збирають на зелену масу, силос і сінаж. Вони формують урожай влітку і восени, використовують їх для одержання зелених кормів, зерна, кормових коренеплодів і овочів. Післяукісно вирощують зернові й зернобобові – кукурудзу, сою, просо і гречку; технічні – соняшник, цукрові буряки; кормові – сорго, суданську траву, злаково-бобові й злакові багатокомпонентні сумішки, кормові буряки; гарбузові; овочеві – капусту пізню, огірки (літні посіви), моркву, столові буряки, помідори для осіннього використання, картоплю літнього строку садіння.

Післяжнивні культури розміщують після озимих і ярих, які збирають у фазі повної стиглості зерна. Після озимого ячменю, озимої пшениці, гороху, озимого і ярого ріпаку, ранньостиглих сортів кукурудзи у післяжнивних посівах на зерно висівають просо, гречку, ранньостиглі сорти кукурудзи, сою і соняшник. На зелений корм і силос використовують кукурудзу в чистому вигляді, в сумішці з суданською травою, сорго, соєю, багатокомпонентні кормові сумішки, які складаються з вівса, гороху, ярого ріпака, гірчиці білої, редьки олійної, соняшника. Післяжнивне вирощують і овочеві культури – огірки, кабачки, моркву, столові буряки.

Підсівні культури – люцерну, еспарцет, конюшину, райграс однорічний, суданську траву, буркун, редьку олійну – висівають під основні культури – озимі, ярі зернові та ін. Вони ростуть і розвиваються під покривом основних культур, після збирання яких формують урожай. Підсівають їх і в післяжнивні посіви проса, кукурудзи на зелений корм, сорго.

Умови формування високого врожаю культур у проміжних посівах.

Головні ланки інтенсивних технологій вирощування культур у проміжних посівах такі: мінімальний інтервал між зб'иранням основної і сівби проміжної культури; підбір найбільш продуктивних сортів і гібридів та розміщення їх у спеціалізованих сівозмінах з урахуванням біологічних особливостей культури; забезпечення оптимальної густоти рослин у посівах; створення оптимального рівня мінерального живлення рослин, який не повинен обмежувати їх реальну продуктивність; оптимальна вологозабезпеченість посівів, що дає можливість найбільш повно реалізувати позитивну дію всіх інших факторів життя рослин на величину врожаю.

При вирощуванні двох-трьох урожаїв за рік на одній площі необхідно: своєчасне збирання попередника; гранична оперативність виконання агротехнічних заходів по обробітку ґрунту, сівбі й забезпеченню дружних сходів; максимальне використання і якісна робота комбінованих агрегатів; рівномірний розподіл добрив і поливної води по полю, своєчасне і високоякісне збирання врожаю проміжної культури.

Технологія вирощування культур у проміжних посівах. Озиме жито – найбільш поширена проміжна культура, яку вирощують на зелений корм на поливних землях. Воно невибагливе до ґрунтів, температур, енергійно росте навесні, у нього порівняно рано настає укісна стиглість. Основні сорти – Кормове 51, Утро та ін.

Розміщують жито після культур, які збирають у кінці серпня – на початку вересня. Найбільш доцільний спосіб обробітку ґрунту ‑ оранка на глибину 20‑22 см з попереднім лущенням стерні й наступним коткуванням. Жито можна висівати і по поверхневому обробітку ґрунту на глибину 10‑12 см, який виконують дисковими боронами. Передпосівну культивацію проводять на глибину 6‑8 см. Під жито вносять 40‑60 т/га гною і N_60‑70P_40‑60.

Оптимальні строки сівби озимого жита передують строкам сівби озимої пшениці. Норма висіву ‑ 5,5‑6 млн/га схожих насінин при сівбі на зелений корм і 6‑7 млн/га на насіння. Глибина загортання насіння на солонцюватих ґрунтах – 4‑5, на більш легких – 5‑6 см.

В останні роки широко застосовують сумісні посіви озимого жита з озимим ріпаком. У зв'язку з тим, що в озимого ріпака оптимальні строки сівби настають раніше, ніж у озимого жита, для забезпечення доброї його перезимівлі сумішку необхідно висівати раніше, ніж жито – у третій декаді серпня. Норма висіву насіння жита – 160‑170, ріпака – 5‑7 кг/га. Оптимальна глибина загортання насіння цих культур різна, тому сіють його окремо: спочатку насіння жита на глибину 5‑6 см, потім у поперечному напрямку насіння ріпака на глибину 2‑4 см. Більш прогресивний спосіб одержання сумішки – смугові посіви.

Режим зрошення жита або його сумішки з ріпаком складається з допосівного або сходовикликаючого поливів у нормі 450‑ 550 м³/га і з одного-двох вегетаційних у нормі 400‑500 м³/га.

На зелений корм озиме жито та його сумішки починають збирати у фазі виходу в трубку.

Тритикале – нова зернова і кормова культура, утворена шляхом схрещування пшениці з житом, використовується на зелений корм, для приготування сіна, сінажу та силосу.

Кормовий сорт тритикале – Одеський кормовий – можна висівати в сумішці з озимою викою і зимуючим горохом, оскільки укісні фази цих культур за часом збігаються.

Розміщують тритикале після однорічних трав, зернобобових, зернових і овочевих культур, які збирають у кінці серпня – на початку вересня. Обробіток ґрунту такий самий, як і під озиме жито. Норма внесення гною – 40‑50 т/га, мінеральних добрив – N₆₀P₆₀.

Оптимальний строк сівби – друга половина оптимальних строків сівби озимої пшениці – кінець вересня. Норма висіву – 6‑6,5 млн/га схожих насінин, на насінницьких ділянках – 3,5‑ 4 млн/га. Глибина загортання насіння – 5‑8 см.

Режим зрощення такий самий, як і в озимого жита.

Укісна стиглість тритикале на зелену масу настає на 10‑15 днів пізніше, ніж у озимого жита.

Озима пшениця на 7‑10 днів дає пізніше корм, ніж озиме жито, а за кормовими якостями близька до нього. У проміжних посівах використовують сорт кормового напрямку: Кормова З0. Оскільки строки настання кормової стиглості збігаються з бобовими культурами, то її добре вирощувати в змішаних посівах з ними. Зелена маса грубіє не так швидко, як у жита, тому більш тривалий період її можна використовувати на корм.

Технологія вирощування озимої пшениці на зелений корм має незначні відмінності порівняно з вирощуванням на зерно: кількість вегетаційних поливів менша на один – два, не застосовують гербіциди для боротьби з бур'янами, врожай зеленої маси збирають значно раніше, ніж зерна.

Озимий ріпак має високі кормові якості і за вмістом енергії в одиниці сухої речовини майже рівноцінний зерну вівса, а за вмістом протеїну значно перевищує його. Озимий ріпак навесні інтенсивно формує урожай, період від початку вегетації до початку цвітіння становить 36‑40 днів. Дає корм на 7‑10 днів раніше, ніж озиме жито. На зелений корм і для виробництва штучно висушених кормів його збирають у фазі бутонізації – початку цвітіння, для заготівлі силосу – у фазі масового цвітіння. Добрі врожаї дає у сумісних посівах із злаковими та іншими культурами. Висівають такі сорти: Глонід, Квінта, Тисьменецький.

Озима вика – дає високий урожай кормової маси, багатої протеїном, її вирощують у змішаних посівах із злаковими та іншими культурами. Висіваються такі сорти: Дніпровська, Полтавська 25 і Чорноморська.

Оптимальна норма висіву – 2,5‑3 млн/га схожих насінин (110‑120 кг/га), глибина загортання – 6‑8 см. Сіють у кінці вересня, тобто в оптимальні строки сівби озимих зернових культур.

Під оранку на глибину 20‑22 см вносять 20‑30 т/га гною і N_35-50P_30-40.

До сівби проводять допосівний полив у нормі 450‑550 м³/га – при поливі дощуванням, і один – два – вегетаційні поливи.

Урожай зеленої маси озимих бобово-злакових сумішок збирають у фазі цвітіння бобового компонента.

Зимуючий горох – менш зимостійкий, ніж озима вика. Вирощують його в сумісних посівах із житом, тритикале, ячменем і зимуючим вівсом. Він забезпечує високий урожай зеленої маси (до 500 ц/га і більше) з високим вмістом протеїну та цукрів. Рекомендуються такі сорти: Спутник, Восток 55, Одеський 58.

Перко – нова кормова культура – гібрид між китайською капустою і тетраплоїдною суріпкою. Головні його якості: висока зимостійкість, невибагливість до температур і швидкий ріст. Перко дає найраніше зелений корм весною, на 10‑12 днів раніше озимого ріпака і найпізніше – восени.

Розміщують перко після озимих зернових, кормових і овочевих культур. Не можна вирощувати його після ріпаку і капустяних овочевих культур. Обробіток ґрунту такий самий, як і під озимі злакові культури. Перко вибагливий до родючості ґрунту, тому під оранку необхідно вносити 40‑60 т/га гною і N_40-60P_40-60.

Сіють перко в декілька строків, щоб продовжити період його використання. Перший посів для використання в пізньоосінній період проводять на початку серпня сівалками СУК‑24. Норма висіву – 12‑15 кг/га насіння. Глибина його загортання – 3‑4 см.

Режим зрошення включає допосівний полив, два осінніх вегетаційних поливів у нормі 300‑350 і 400‑500 м³/га та один весняний – у нормі 450‑500 м³/га.

Урожай зеленої маси збирають восени при висоті рослин 35‑40 і навесні – 50‑70 см.

Кукурудзу – вирощують у післяукісних і післяжнивних посівах, у чистому вигляді і в сумішках з сорго, суданською травою, соєю, соняшником і горохом, а також у проміжних посівах на зелений корм, силос і зерно.

Технологія вирощування на зерно в проміжних посівах мала чим відрізняється від вирощування в основних весняних посівах.

При виборі гібридів та сортів кукурудзи для післяукісних і післяжнивних посівів необхідно враховувати тривалість безморозного періоду і суму ефективних температур у цей період.

Кращими для проміжних посівів на зерно визнані такі сорти і гібриди: Колективний 101ТВ, 210ТВ, Піонер 3978, Молдавський 251, Краснодарський 440МВ.

Урожайність післяукісної та післяжнивної кукурудзи залежить від своєчасної сівби, норм добрив і режиму зрошення.

Найбільш поширений спосіб обробітку ґрунту під післяукісну кукурудзу – оранка на глибину 28‑30, а післяжнивну – на 20‑22 см.

Норми добрив треба встановлювати з врахуванням запланованої урожайності та наявності поживних речовин у ґрунті.

Спосіб сівби кукурудзи на зерно та силос ‑ пунктирний, густоту збільшують на 10‑20 тис./га рослин порівняно з весняними основними посівами.

На поливних землях півдня України рекомендовано такий агротехнічний комплекс, який забезпечує одержання 90‑100 ц/га зерна післяукісної кукурудзи: оранка на 28‑30 см, внесення N₂₄₀P₂₄₀ загущення посіву до 80 тис./га рослин, проведення вегетаційних поливів при зниженні вологості ґрунту в активному шарі (0,6 м) до 75‑80% НВ.

Післяукісні та післяжнивні посіви кукурудзи на зелений корм загущують до 400‑600 тис./га рослин. Хороші результати при її Вирощуванні забезпечує застосування протиерозійної сівалки СЗС-2,1, яка поєднує в одному проході сівбу по стерні без попереднього обробітку ґрунту, внесення добрив і коткування. У зв'язку із збереженням на поверхні ґрунту при стерньових посівах великої кількості післяжнивних решток виключаються до- і післясходові боронування.

Бур'яни в загущених посівах кукурудзи, яка має короткий вегетаційний період, дуже пригнічуються і не дають насіння.

Застосування стерньової сівалки СЗС-2,1 сприяє зниженню витрат по вирощування культури на 35‑40%, а собівартість 1 ц зеленої маси – на 45‑50%.

Догляд за післяукісною і післяжнивною кукурудзою аналогічний догляду за культурою при весняній сівбі.

Урожай кукурудзи значною мірою залежить від поливного режиму. Слідом за обробітком проводять передпосівний полив у нормі 500‑600, при стерньових посівах більш доцільний післяпосівний полив дощуванням у нормі 450‑500 м³/га. Вегетаційні поливи проводять при зниженні вологості активного шару ґрунту до 75‑80% НВ. На півдні України післяукісну кукурудзу поливають 4‑6, а післяжнивну – 2‑4 рази. Поливна норма – 400‑500 м³/га води.

Для одержання врожаю зеленої маси післяукісної кукурудзи 900‑1000, а післяжнивної – 600‑700 ц/га на зрошуваних каштанових ґрунтах півдня України рекомендується слідом за збиранням попередника вносити N₁₈₀P₆₀ під плоскорізний обробіток ґрунту на глибину 20‑22 см, сівбу проводити сівалкою СЗС-2,1 з висівом до 600 тис./га схожих насінин, потім дати післяпосівний полив у нормі 450 м³/га, а вегетаційні поливи – при зниженні вологості активного шару ґрунту до 75‑80% НВ.

Просо – найбільш скоростигла злакова рослина, достигає за 60‑70 днів, раціональне вирощування в проміжних посівах, урожай зерна становить 40‑50 ц/га і більше.

Кращі сорти в післяукісних і післяжнивних посівах такі: Миронівське 51, Старт і Веселоподолянське 632.

Основним способом обробітку ґрунту повинно бути лущення дисковими або лемішними знаряддями на глибину 10‑12 см без попереднього поливу і додаткового передпосівного обробітку ґрунту.

Добрива застосовують у нормі N_60-120P_60-90.

Сіють просо звичайним рядковим способом сівалками СУК-24 або СЗТ-3,6. Норма висіву насіння – 40‑50 кг/га, глибина його загортання – 4‑5 см.

Відразу ж після сівби проводять сходовикликаючий полив у нормі 250‑450 м³/га. В міру висихання ґрунту здійснюють боронування, яке сприяє зниженню засміченості поля.

Крім сходовикликаючого проводять ще й вегетаційні поливи, кількість яких за роками змінюється від 2 до 4. Поливна норма становить 400‑500 м³/га. Передполивний поріг вологості активного шару ґрунту (0,5 м) – 80% НВ.

Кращий спосіб збирання врожаю – роздільний.

Гречка – цінна круп'яна культура, з неї готують дієтичну крупу. Це цінний медонос і добрий попередник багатьох культур.

На поливних землях поширені такі сорти: Богатир, Сумчанка і Шатилівська 5.

Обробіток ґрунту під гречку такий самий, як і під просо. Мінеральні добрива вносять у нормі N_60-90Р_90-20. Фосфор краще вносити під попередню культуру, а азот – під передпосівну культивацію. На гречці, як і на просі, ефективне припосівне внесення фосфорних добрив.

Основний спосіб сівби гречки в проміжних посівах – звичайний рядковий, норма висіву насіння – 85‑90 кг/га, глибина його загортання в ґрунт 5‑6 см. Для сівби доцільно застосовувати сівалку СЗС-2,1.

Режим зрощення в значній мірі залежить від строків сівби. Передполивний поріг вологості активного шару ґрунту (0,5 м) повинен бути на рівні 75‑80% НВ. Кількість вегетаційних поливів 2‑4. Поливна норма становить 400‑500 м³/га води.

Своєчасні й дружні сходи гречки одержують за рахунок сходовикликаючого поливу в нормі 350‑450 м³/га.

Урожай починають збирати при побурінні 75% насіння, основний спосіб збирання – роздільний.

Соя – цінна проміжна культура багатоцільового використання. Кращими попередниками в післяукісних посівах є озимі на зелений корм і силос, у післяжнивних – озимий ячмінь і озимий ріпак.

У післяукісних посівах вирощують скоростиглі й середньоранні сорти – Букурія, Іскра, Херсонська 908, Білосніжка, Нива, Кіровоградська 4, у післяжнивних ‑ Терезинська 24, Юг‑40.

Основний обробіток ґрунту обмежується оранкою на глибину 20‑22 або поверхневим обробітком на 10‑12 см.

Норма внесення добрив N₆₀P₉₀ Сіють сою слідом за збиранням попередника широкорядним або звичайним рядковим способом, ширина міжрядь – 70 і 15 см. Ефективні стернові посіви сої, які виконують сівалкою СЗС-2,1. Середньостиглі сорти загущують до 300‑400, скоростиглі – до 600 тис./га рослин.

Для економії часу передпосівний полив доцільно замінювати сходовикликаючим – після сівби сої у нормі 350‑450 м³/га. Гербіциди вносять перед або одночасно з передпосівною культивацією (лассо – 7 л/га + зенкор – 0,7 кг/га).

Подальший режим зрошення сої у проміжних посівах такий самий як і в основних.

Соняшник – вигідна культура в проміжних посівах. Урожай насіння післяукісного посіву досягає 25‑ЗО, післяжнивного – 20‑25 ц/га.

Для проміжних посівів рекомендовані такі сорти: ВНІІМК 6540, а також гібриди – Харківський 49, Одеський 122.

Ґрунт готують дисковими боронами в 2‑3 сліди або корпусними лущильниками на глибину 14‑16 см. Гербіциди вносять під передпосівну культивацію. Норма нітрану чи трефлану – 1,5 кг/га. Фосфорні добрива бажано вносити під попередник, азотні – при підготовці ґрунту, під післяукісні – N_80-90, під післяжнивні – N_100-120.

Спосіб сівби – широкорядний з міжряддями 70 см, норма висіву повинна забезпечити оптимальну густоту: для сортів з вегетаційним періодом 85‑90 днів – 90 тис., для більш скоростиглих – 110‑130 тис./га рослин.

Режим зрошення складається із сходовикликаючого поливу в нормі 350‑450 м³/га і 3‑4 вегетаційних поливів. Поливна норма при дощуванні – 450‑550 м³/га. Передполивний поріг вологості ґрунту – 80% НВ.

Догляд за проміжними посівами аналогічний догляду в основних посівах.

Збирають соняшник у фазі господарської стиглості, коли не менше 90% рослин мають жовто-бурі, бурі й сухі кошики.

Суданську траву можна вирощувати як післяукісну, післяжнивну і підсівну культуру.

Обробіток ґрунту мінімальний, норми добрив встановлюють з врахуванням запланованих урожаїв та наявності поживних речовин у ґрунті.

Режим зрошення включає сходовикликаючий і 5‑7 вегетаційних поливів, які проводять при зниженні вологості активного шару ґрунту до 75‑80% НВ.

Для одержання високого врожаю суданської трави в післяукісних посівах важливо домогтися оптимального поєднання таких факторів: внесення мінеральних добрив (N₂₄₀P₁₂₀), поверхневий обробіток ґрунту агрегатом СЗС-2,1 на глибину 8‑10 см і сівба в середині травня, норма висіву – 3 млн/га схожих насінин.

Два врожаї на рік на одній площі. Агрокліматичні ресурси регіонів зрошення дають можливість одержати за рік два врожаї кормових, зернових, овочевих і змішаних культур. Зупинимося на конкретних прикладах і схемах одержання двох урожаїв за рік на одній площі.

На поливних землях після озимого жита на зелений корм вирощують кукурудзу на силос. Урожай зеленої маси першої культури – 300‑400, другої – 600‑700, сумарний урожай двох культур – 900‑1100 ц/га.

Вчені Інституту зрошуваного землеробства УААН рекомендують для першого врожаю сумішку, де замість редьки олійної вирощують ярий ріпак.

Заслуговує увагу і широкого впровадження у виробництві технологія вирощування двох урожаїв зерна за рік на одній площі.

Господарства Республіки Крим після озимого ячменю, вирощеного за зерно, висівають сою. Урожай першої культури становить 45‑60, а насіння другої культури – 15‑25 ц/га.

У дослідах Інституту кукурудзи УААН після озимої пшениці на зерно з урожайністю близько 60 ц/га вирощують гречку, урожай насіння якої становить 15‑20 ц/га.

Сумарний урожай зерна озимого ячменю і післяжнивного проса на поливних землях Республіки Крим перевищив 100 ц/га.

Хороші результати на півдні України одержують при поєднанні озимого ячменю і післяжнивної кукурудзи, сумарний урожай становить 87,5 ц/га зерна.

Агрокліматичні ресурси півдня України дають можливість одержувати на одній площі два врожаї олійних і овочевих культур.

У наших дослідах добре зарекомендувало себе поєднання озимого ріпака на насіння і соняшника, озимого ріпака і сої. Урожай озимого ріпака досягав 35, а соняшника – понад 25 ц/га; урожай сої – 20‑25 ц/га.

На овочевому полі можна одержати два врожаї при такому поєднанні культур: редиска – пізня капуста, зелений горошок – огірки, рання капуста – огірки, зелений горошок – пізня капуста, зелена цибуля ‑ столові буряки, салат – морква, зелений горошок – помідори тощо.

Три врожаї за рік на одній площі. У господарствах з хорошою організацією праці, високою забезпеченістю технікою і матеріальними ресурсами стало реальним вирощування трьох урожаїв за рік. У польових дослідах і передовиками виробництва відпрацьовано багато схем, технологій вирощування трьох урожаїв.

На півдні України вирощують озиме жито з озимою викою – культури першого врожаю; післяукісне кукурудзу – культура другого врожаю і післяжнивне кукурудзу – культура третього врожаю. Урожай зеленої маси при такому поєднанні культур перевищує 1600 ц/га.

Високий сумарний урожай зеленої маси забезпечує і таке поєднання культур: багатокомпонентні сумішки + післяукісна кукурудза + багатокомпонентні сумішки. Якість урожаю при такому поєднанні краща, а сумарний урожай нижчий на 150‑200 ц/га зеленої маси. Для підвищення якості післяукісну кукурудзу висівають разом з соєю. Підвищенню врожаю і поліпшенню його якості сприяє включення до триврожайної схеми виробництва кормів таких культур як редька олійна і перко.

Високий урожай кормових культур в умовах інтенсивного використання зрошуваної ріллі можливий при своєчасному і якісному обробітку ґрунту, оптимальному загущенні посівів, внесенні добрив відповідно до запланованого врожаю, рівномірному і своєчасному зволоженні ґрунту, своєчасному і якісному збиранні врожаю.

Ефективність вирощування проміжних культур у зрошуваних сівозмінах. Сівозміни з проміжними культурами мають велике агротехнічне значення. У післяукісних і післяжнивних посівах інтенсивно нагромаджуються органічні речовини. Дослідженнями встановлено, що після проміжних посівів у ґрунті залишається в 1,5‑3 рази більше органічних речовин, ніж при вирощуванні лише одного врожаю.

В інтенсивних, насичених проміжними посівами, сівозмінах відбувається прогресивне нагромадження гумусу.

Проміжні посіви сприяють окультурюванню ґрунту і поліпшенню його фільтраційних якостей. Підвищення вмісту водостійких агрегатів пов'язане із збагаченням ґрунту органічними речовинами, структуроутворюючою роллю кореневої системи, високим вмістом окису кальцію в рослинних рештках, який проявляє цементуючу дію.

Вирощування другого врожаю позитивно впливає на заглушення бур'янів, і засміченість на зайнятих проміжними посівами полях знижується на 25‑45%.

Додаткові обробітки ґрунту в літньо-осінній період під проміжні посіви порушують умови перезимівлі багатьох видів шкідників і хвороб, що значно знижує їх збереження і в кінцевому підсумку призводить до загибелі.

Проміжні культури виконують і протиерозійну роль, запобігаючи змиву ґрунту під час злив і при поливах. Агротехнічний вплив у цих посівах бобових культур пов'язаний також з нагромадженням у ґрунті азоту за рахунок фіксації його бульбочковими бактеріями.

На зрошуваних землях проміжні культури в значній мірі запобігають вторинному засоленню ґрунту.

Основна позитивна якість проміжних посівів полягає і в тому, що вони при оптимальний фонах живлення і зволоження ґрунту забезпечують високі врожаї сільськогосподарських культур. Важливо і те, що при внесенні добрив з розрахунку на винесення поживних речовин двома-трьома врожаями урожайність наступних культур не тільки не знижується, а, навпаки, значно підвищується.