1.1.1. Корпоративні права в системі управління

Поняття “корпоративне управління” широко використовується в західній економічній літературі і досить швидко запроваджуєть­ся в Україні. Це пояснюється поширеною формою корпоративного господарювання і власності, необхідністю управління нею і стрімким розвитком такої власності в Україні.

Природа корпоративної власності не є простою, і відповідно кор­поративне управління як категорія також являє собою складну сис­тему економічних відносин, яка включає багато внутрішніх і зовнішніх елементів. Проте треба мати на увазі те, що таке поняття, як “корпоративна власність”, не використовується в законодавчо- правовій базі України, хоча знайшло застосування таке поняття, як “корпоративні права”. Водночас термін “корпоративне управління” застосовується досить часто. На сьогодні не існує єдиного визначен­ня корпоративного управління ні у зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі. Часто під корпоративним управлінням розу­міють загальний менеджмент, що не точно визначає його сутність. Іноді корпоративне управління подають як систему органів управлін­ня або сукупність організаційно-правових норм. Усі визначення мають право на існування, але складність проблеми потребує більш глибокого підходу. Тому слід вивчати корпоративне управління в кількох його вимірах.

Насамперед корпоративне управління можна розглядати як уп­равління корпоративними правами. Таке визначення є найбільш загальним, оскільки управління корпоративними правами стосуєть­ся усіх їх власників, а ними є значна частина людей у світі, у тому числі громадяни України. Що таке “корпоративні права”? У широ­кому розумінні корпоративні права являють собою право влас­ності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної осо­би, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Світовий досвід вказує на велику кількість власників тих чи інших видів корпоративних прав. Наприклад, у США власниками акцій є значна кількість громадян (більш як 25 млн чол.), у цілому більш як 50 млн американців володіють цінними паперами корпорацій, банків, муніципальних і державних органів. За даними вітчизняної “Економічної енциклопедії”, тільки акціями в Швеції володіє кож­ний другий громадянин, у США та Англії — більше ніж кожний п’ятий, в Японії держателем акцій є кожний сьомий.

Унаслідок приватизації в Україні і у зв’язку зі створенням нових господарських товариств власниками корпоративних прав стали мільйони громадян. Так, на 1999 р. було отримано більш як 90% емісії приватизаційних майнових сертифікатів загальною кількістю 46 млн шт. і близько 30% емісії компенсаційних сертифікатів. Навіть знаючи, що частина отриманих сертифікатів не була використана, загальна кількість громадян України, які мають корпоративні права, дуже велика і становить більш як 20 млн чол. Крім того, власниками корпоративних прав виступають також юридичні особи і держава.

Отже, якщо брати корпоративні права як найбільш загальний об’єкт корпоративного управління, то його можна охарактеризува­ти так: корпоративне управління являє собою процеси регулю­вання власником руху його корпоративних прав із метою отриман­ня прибутку, управління корпоративним підприємством, відшкоду­вання витрат через отримання частки майна при його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Головною метою корпоративного управління є отримання частини прибутку, яку називають дивідендом. Дивіденд — це частина при­бутку (платіж), що проводиться на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою вна­слідок розподілу частини її прибутку. Суть корпоративного управ­ління може бути більш конкретизована в разі визначення його суб’єктів і об’єктів.