Хлібний жук кузька

Хлібний жук кузька (жук кузька) Anisoplia austriaca Hrb. належить до родини пластинчатовусих Scarabaeidae ряду твердокрилих Coleoptera.

Жук 11-15мм завдовжки з світло-коричневим забарвленням надкрил, у основі яких біля щитка квадратна чорна пляма; вусики пластинчасто- булавоподібні. Черевце і ноги зеленувато-чорного кольору.

Яйце біле, овальне. Тіло личинки видовжене, струнке, жовтувате-біле, довжиною до 35мм, дугоподібно вигнуте. Лялечка вільна, біла, довжиною 15­17мм (табл. 14).

Жук кузька розповсюджений виключно в межах степової зони. Шкодять пшениці, ячменю, житу.

Генерація дворічна (див. фенокалендар). У зв’язку з цим масово з’ являються через рік, переважно у парні роки.

Зимують личинки у ґрунті двічі; їх розвиток завершується приблизно протягом 22 місяців. Перший рік личинки живляться перегноєм і невеличкими корінцями. Після першої перезимівлі, личинки виростають і нерідко спричиняють значні пошкодження злакам - перегризають сходи у ґрунті, шкодять кореням цукрових буряків і іншим рослинам, викликаючи при великій щільності розрідження сходів а інколи і пересіви.

Після завершення живлення, у другій половині травня личинки заляльковуються в залежності від вологи ґрунту на глибині 5-15см у спеціальних комірках. Стадія лялечки триває до двох тижнів.

Жуки зустрічаються з кінця травня до початку серпня, але у окремі роки ці строки коливають в межах двох тижнів. Перші жуки з’являються на пирії, після чого вони перелітають на озимі злаки, а в міру того як твердіють зерна переселяються на пізніше достигаючі ярі злаки.

Жуки з’являються на посівах під час наливу зерна у зв’язку з чим недосвідчені селяни називали їх наливничками, вважаючи, що вони сприяють наливу зерна, тоді як насправді, вони шкодять. Живляться жуки м’якими зернами пшениці жита, ячменю, деяких дикорослих злаків. Один жук протягом життя з’їдає 7-8г зерна. Але ще більша шкода від жука кузьки у тому, що розшукуючи м’які зерна, він вибиває уже затверділі; таким чином він здатний знищити 9-10 колосків, або 50-90 зерен. Підраховано, що при масовому з’явленні жуків втрати становлять більше 1ц/га зерна.

Жуки найбільш рухливі у гарячі сонячні години дня, коли вони літають у пошуках корма, сидять на колосках і живляться. Увечері значна частина їх спускається вниз і ховається під комами або у шпарках ґрунту.

Яйця самки починають відкладати через 10-12 днів після з’явлення, розміщуючи їх невеликими купками у вологому шарі ґрунту на глибині 8-20см. Кожна самка може відкласти до 50 яєць. Частіше за все вони відкладаються на ярій пшениці (у північних районах), а також на парах і просапних культурах.

У масовій кількості жук кузька зустрічається не дуже часто. Крім інших причин чисельність кузьки у значному ступені регулюється природними ворогами. Жуків винищують муха-ктир (волочниця, вовчок) Asilidae, жужелиці Carabus scabriusculus Ol., понад 30 видів птахів. Паразитами личинок є Typhia femorata F., T. morio F., Scolia guadripunktata F., Microphthalma disjuncta Wied., нематода Leptodera dentata. Захворювання личинок викликають Bacillus suturalis (фляшерія) та гриб Entomophthora anisopliae.

З а х о д и б о р о т ь б и.

1. Обробіток ґрунту сприяє знищенню значної кількості яєць, лялечок, а частково й личинок. Для цього проводиться лущення стерні відразу після збирання врожаю та рання глибока зяблева оранка, а також міжрядний обробіток просапних культур та обробіток пару у червні на глибину 10-12см.

2. Личинки гинуть також внаслідок внесення аміачної води.

3. Знищення жуків у період льоту Штефесином, Децисом, Карате, Парашутом, Ф’юрі.

Таблиця 14. Хлібні жуки: 1 - жук кузька, 2 - жук-хрестоносець, 3 - жук красун, 4 - яйце, 5 - личинка жука кузьки, 6 - лялечка, 7 - личинка, пошкоджуюча злак.