Хвороби томатів

Томати є однією з головних овочевих культур в Україні, що дає третину валового збору овочів. Плоди томатів займають важливе місце у харчуванні людини завдяки смаковим якостям та корисним властивостям зумовленим вмістом цукрів, органічних кислот, вітамінів, мікроелементів, мінеральних солей та ароматичних речовин.

Томати уражує значна кількість хвороб, найшкодочинішими

захворюваннями є фітофтороз, альтернаріоз.

Із вірусних і мікоплазмових хвороб значної шкоди завдають мозаїка та стовбур, із бактеріальних - бактеріальний рак, верхівкова гниль та інші.

фітофтороз або бура гниль. Збудник - ооміцетний гриб Phytophthora infestans Mont. de Bary.

Це найпоширеніша хвороба, яка крім томатів уражує картоплю, перець та інші пасльонові культури.

У роки епіфітотій фітофтороз може знищити рослини і урожай за кілька

днів.

Уражуються листки, стебла й особливо плоди. На листках з’являються бурі плями переважно з країв пластинки, спочатку з нижнього боку, а потім і з верхнього утворюється білий борошнистий наліт. На стеблах, черешках плями бурі видовжені без нальоту. Плями швидко збільшуються, чорніють, листки всихають а за достатнього зволоження загнивають.

На плодах з’являються коричнево-бурі, темно-зелені, маслянисті тверді часто заглиблені у плід плями з нерівною поверхнею. Розвиток хвороби на плодах відбувається не тільки у період вегетації але й під час дозрівання та зберігання плодів і транспортування. Шкодочинність фітофторозу залежить від гідротермічних умов, агресивності збудника, стійкості сорту. Оптимальними екологічними факторами для розвитку фітофторозу є вологість повітря більше 75 % і температура 18-22⁰С. При температурі нижче 10⁰С і вище 30⁰С хвороба не поширюється.

Найбільш інтенсивно фітофтороз розвивається після тривалих опадів, а також за погоди з теплими днями та прохолодними ночами, туманами і рясними росами.

За сприятливих погодних умов фітофтороз може призвести до загнивання 90-100% плодів. Найбільш уражуються пізні строки посіву томатів та пізньостиглі сорти.

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, насіння, а також бульби картоплі. Гриб зимує у формі міцелію.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Помідори повинні повертатися на попереднє місце не раніше як через три - чотири роки. Найкращими попередниками є озима пшениця, зернобобові, цибуля, багаторічні трави. Просторова ізоляція між посадками помідорів та картоплі (не менше 500 м).

Заготівля насіння із здорових рослин і плодів. Вирощування сортів з підвищеною стійкістю. Поливати рослини необхідно по борознах або під корінь, дощування постачає краплинну вологу необхідну для розвитку збудника.

Внесення мінеральних добрив, особливо калійних, які підвищують стійкість томатів до хвороби, видалення з поля і знищення уражених плодів, рослинних решток.

Проти фітофторозу застосовують фунгіциди контактної дії: Дітан М-45 80 %, з.п. (1,6 кг/га), Купроксат 34,5 %, к.е. (3,0-5,0л/га), Пенкоцеб 80 %, з.п. (1,6 кг/га), Хлорокис міді 90 %, з.п. (2,4 - 3,2 кг/га) та системно-контактної дії: Акробат МЦ 69 %, з.п. (2 кг/га), Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г. (2,5 кг/га), Татту 55 %, к.с. (3,0 л/га), Тайтл 50 %, в.г. (0,6 кг/га) та інші. Обприскування рослин необхідно проводити за появи перших ознак фітофторозу, повторні - через 7-14 днів після попереднього.

У контактних препаратів тривалість захисної дії 7-8 днів, а в системно- контактних - 10-14 днів. Системні препарати протягом 1-2 годин поглинаються надземними органами і тому обробка ними майже не залежить від погоди.

При застосуванні контактних фунгіцидів, якщо пройшли дощі, обробки необхідно повторювати.

Альтернаріоз або суха плямистість. Збудник - недосконалий гриб Ліґегпагіа 80Іапі Богаавг ($уп. Масго8рогіиш 80Іапі Ell.et.Mart).

Уражуються томати, баклажани, перець, картопля і інші пасльонові культури. Найбільшої шкоди хвороба завдає у нашій зоні та у західних областях країни. Альтернаріозом уражуються рослини помідорів у відкритому та закритому грунті.

Втрати врожаю у відкритому грунті можуть сягати 35-45 %, в теплицях- 50-60 %.

Виявляється хвороба на сім’ядольних та справжніх листках, черешках, стеблах і плодах. На сім’ядолях утворюються темні концентричні плями, що призводить їх до загибелі.

На нижніх, а потім і верхніх листках утворюються темно-бурі округлі або кутасті плями з концентричними колами.

При сильному ураженні плями покривають значну частину поверхні листків, внаслідок чого вони відмирають. На стеблах і черешках з’являються видовжені темно-коричневі сухі плями з чіткою концентричністю. На плодах плями крупні чорні у вигляді заглиблень біля черешків. У вологу погоду плями на листках, стеблах і плодах покриваються темно-зеленим або чорним оксамитовим нальотом з конідієносців і конідій, якими і розповсюджується гриб в період вегетації.

З’являється альтернаріоз раніше фітофторозу тому його називають ранньою плямистістю. Перші ознаки помітні уже через 10-15 днів після висадження розсади у грунт. У період вегетації конідії гриба поширюються вітром, з дощем та поливною водою. Розвитку хвороби сприяє спекотна погода з нічними росами або невеликими дощами, які змочують лишеповерхню листків і трохи зволожують грунт.

Інфекція зберігається у формі грибниці і конідій на післязбиральних рештках і може розповсюджуватись насінням.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни, а також просторова ізоляція від посівів інших пасльонових культур, глибока зяблева оранка. У період вегетації томати обприскують тими ж фунгіцидами, що і проти фітофторозу.

Септоріоз або біла плямистість. Збудник - недосконалий гриб Septoria Іусоре^ісі Speg.

Хвороба розвивається у відкритому грунті і парниках, значно рідше в теплицях. Уражуються переважно помідори, менше - інші пасльонові культури. Уражуються хворобою в основному листки, зрідка - стебла і зелені плоди. Перші ознаки хвороби з’являються на нижніх листках, а іноді і на сім’ядолях у вигляді поодиноких дрібних бруднувато-білих плям з темно-бурою облямівкою, які пізніше збільшуються і з чисельними темними крапками - пікнідами, які містять спори гриба. При сильному ураженні плями зливаються і вкривають всю листкову пластинку. Згодом плямистість з’являється на середніх і верхніх листках. Уражене листя буріє, засихає і опадає, врожай значно знижується. В період вегетації гриб поширюється пікноспорами.

Розвитку септоріозу сприяє тепла волога погода. Інкубаційний період хвороби триває 8-14 днів.

Основним джерелом інфекції є рослинні рештки, на яких зберігаються пікніди з пікноспорами. Септоріоз може знижувати врожай на 30 - 40 % і більше.

Заходи захисту. Застосування комплексу організаційно-господарських і агротехнічних засобів і обробка рослин в період вегетації фунгіцидами.

Кладоспоріоз або бура плямистість. Збудник - недосконалий гриб Cladosporium fulvum Cooke.

Одне з самих розповсюджених і шкодочинних захворювань томатів у теплицях, яке уражує тільки листки і дуже рідко квітки і плоди. Перші ознаки з'являються на нижніх більш старих листках у період цвітіння - начала утворення плодів. На верхньому боці листків з’являються світло-зелені а потім бурі плями різного розміру і форми, з нижнього боку - жовті плями з зеленувато-бурим згодом темно-бурим нальотом. Хворі листки засихають.

Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря 90-95 % і вище і температура 22-25⁰С. При вологості повітря 70-75% розвиток кладоспоріозу призупиняється, а при 60 % зараження рослин не відбувається.

Збудник хвороби зберігається на уражених рослинних рештках, стелажах, грунті. Конідії добре переносять сухість, проморожування і залишаються життєздатними протягом 10 місяців.

Заходи захисту. Ретельне знищення рослинних решток і дезінфекція теплиць. Дотримання у період вегетації рослин вологості повітря на рівні 60­70 %. Обприскування рослин фунгіцидами у період вегетації: Акробатом МЦ 69 %, з.п. (2 кг/га), Квадрісом 250 SC, к.с. (0,6 л/га).

Чорна гниль плодів. Збудник - незавершений пікнідіальний гриб Diplodina destructive Petr.

Поширена хвороба повсюди, великої шкоди завдає у вологі роки при пізньому збиранні плодів та їх зберіганні.

На плодах біля плодоніжки, або в місцях поранення з’являються невеликі сіруваті вдавлені плями. Згодом вони покриваються чорними крапками - пікнідами, внаслідок чого пляма стає чорною і шорсткою. Тканина під плямами розм’якшується і загниває, а навколо зберігається світла зона. Посилюють ураження плодів пошкодження шкідниками і тріщини.

Можуть уражуватися листки і стебла, на яких утворюються темно- коричневі плями. Хвороба поширюється за допомогою пікноспор.

Джерелом інфекції є рослинні рештки, і рештки уражених плодів, на яких зберігаються пікніди.

Заходи захисту. Під час збирання, укладки на дозрівання і транспортування плоди слід оберігати від механічних пошкоджень. Уражені плоди та післязбиральні рештки необхідно видаляти з поля і знищувати.

Бактеріальний рак. Збудник - Corynebacterium michiganense Jensen - паличковидна бактерія без джгутиків.

Дуже небезпечна хвороба помідорів. Уражуються рослини на протязі усього періоду вегетації.

Розвиток хвороби відбувається у двох формах: дифузній і місцевій.

При дифузній формі уражується судинна система. Перші ознаки хвороби з’являються неділі через дві після висадки розсади у грунт. Пагони або листки розсади в’януть і засихають. Через 1,5-2 місяця після початку розвитку хвороби гине й вся рослина. На стеблах утворюються чорні виразки й тріщини, через які вивільнюються бактерії. Вони розповсюджуються поливною та дощовою водою, вітром, при пасинкуванні рослин, потрапляючи у тканину через пошкодження механічні та різними комахами.

При надрізуванні ураженого стебла або черешка видно потемніння судин. Бактерії по судинах можуть проникати у плоди. Уражені плоди мають нормальний зовнішній вигляд але втрачають смакові якості. Уражені бактеріями судини, які ведуть до насіннєвих камер мають жовтий колір, насіння в таких плодах заражене.

При місцевому ураженні - друга форма захворювання, виявляють хворобу на всіх органах і особливо на плодах. На зелених плодах утворюються білі, а на стиглих - жовті плями з темним центром і нагадують око птаха, тому плямистість називають «пташине око». Недобір урожаю при значному ураженні може досягати 90 %, а при слабкому - 20 %.

Джерелом інфекції є насіння й уражені рослинні рештки. В насінні бактерії залишаються життєздатними до 3 років.

Розвитку бактеріального раку сприяють помірні температури і відносна вологість повітря вище 80 %.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Видалення з поля і знищення хворих рослин. Використовувати для сівби тільки здорове насіння.

Прогрівання насіння в гарячій воді при температурі 48 - 50⁰С на протязі 20 хвилин з послідуючим їх охолодженням і просушуванням або знезараження 1 %-ним розчином марганцевокислого калію (20 хвилин).

Сортів помідорів стійких до бактеріального раку поки ще не існує.

Чорна бактеріальна плямистість. Збудник - Xanthomonas vesica^ria Dowson- паличковидна бактерія з одним полярним джгутиком.

Хвороба розвивається у відкритому та закритому грунті і має широке розповсюдження. Уражуються молоді і дорослі рослини. Уражуються стебла, листки, черешки, плоди. На листках молодих рослин з’являються численні дрібні водянисті плями, які згодом збільшуються до 1-2мм і чорніють. Навколо плям тканина жовтіє. На стеблах і черешках утворюються поздовжні чорні плями. На плодах з’являються випуклі чорні блискучі крапки - плями у вигляді бородавок, оточені водянистим обідком. Зрілі плоди чорною бактеріальною плямистістю не уражуються.

Бактерії проникають у рослину через продихи та механічні пошкодження. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря і температура 25 - 30⁰С. Розповсюджуються бактерії з дощовою водою, вітром, а також в період догляду за рослинами.

Джерелом інфекції є насіння і уражені рослинні рештки.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни, знищення уражених рослинних решток, термічна обробка насіння в гарячій воді при температурі 48-50⁰С на протязі 20 хв. з послідуючим обов’язковим їх охолоджуванням і просушуванням.

Верхівкова гниль. Плоди томатів уражуються гниллю двох типів. Перший тип захворювання - неінфекційний, він проявляється на молодих плодах на самому початку плодоутворення. На верхівці плода утворюється невелика водяниста пляма, яка розростається, темніє та вдавлюється.

Уражений плід стає твердим і сухим.

Причина цього типа верхівкої гнилі є несприятливі умови для розвитку рослин, головним чином висока температура, низька вологість повітря та грунту.

Надмірне або однобічне азотне добриво сприяє наростанню вегетативної маси рослини і як наслідок надмірну потрібність рослин у волозі. Дефіцит кальцію також сприяє розвитку верхівкої гнилі помідорів.

Друга форма верхівкої гнилі - бактеріальна і характеризується утворенням на верхівці плода бурих плоских, мокнущих плям. Плід перетворюється на буру безструктурну масу із специфічним запахом. Уражуються немолоді а достигаючі плоди, які дотикаються до грунту або довго лежать верхівковою частиною плода, куди й потрапляють з грунту бактерії (Pseudomonas lycopersicum) і викликають їх загнивання.

Збудник зберігається на післязбиральних рештках.

Заходи захисту. Оптимальне збалансоване внесення добрив, не можна допускати надмірного внесення азотних добрив та достатня забезпеченість грунту і рослин кальцієм. Поливи слід проводити в оптимальні строки, не допускати різких коливань вологості грунту.

Слід зазначити, що препаратів проти бактеріальних хвороб у «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», немає.

За даними Є.П.Черненко та інших (2006) фунгіциди, до складу яких входять манкоцеб, гідроокис міді активно пригнічують ріст і розвиток збудників бактеріального раку і чорної бактеріальної плямистості.

Це фунгіциди Пенкоцеб, Ридоміл Голд МЦ 68WG, Татту, що застосовують проти грибних хвороб на овочевих культурах. Вважаємо, що ці фунгіциди можуть одночасно бути використані і проти бактеріозів.

Стовбур. Збудник хвороби - мікоплазма, яка уражує томати, перець, баклажани, картоплю. Це одна з найбільш поширених і шкідливих хвороб помідорів на півдні України. При сильному ураженні рослин урожай може знижуватись на 50 - 60 % і більше.

Розповсюдженість хвороби та інтенсивність її розвитку залежить від інтенсивності розмноження цикадок роду Hyalesthes- перенощиків мікоплазми.

Симптоми проявлення стовбура бувають різними й залежать від штама збудника, сортових особливостей та інше. Хвороба виявляється на листках, стеблах, квітках і плодах. Найбільш характерні ознаки хвороби проявляються на квітках і плодах. Уражені квітки деформуються, збільшуються в розмірах, часто зростаються і набувають дзвоникоподібної форми. Тичинки і маточки недорозвинені, пелюстки дрібні, часто знезабарвлюються або стають зеленими. Такі квітки стерильні і не плодоносять.

Уражені плоди жовтувато-оранжеві з характерною світлою сіточкою, яка просвічується крізь шкірку. Плоди жорсткі, мають поганий смак і непригодні до використання. Цю форму хвороби називають здерев’яніння плодів.

Листки хворих рослин дрібні, мають антоціановий відтінок, частки листків закручуються вгору у вигляді човника. Листки і стебла стають грубими, ламкими.

Джерелом інфекції є багаторічні бур’яни - березка, молочай, цикорій, подорожник та інші бур’яни, в коренях яких і зберігається збудник хвороби. На коренях цих бур’янів зимують личинки цикадок, які під час живлення соком хворих рослин уражуються збудником.

Імаго цикадок в середині червня розселяються і заражають помідори та інші пасльонові культури й бур’яни. Інкубаційний період хвороби триває 30 діб.

Заходи захисту. Систематичне знищення бур’янів-резерваторів мікоплазми. Проти цикадок необхідно проводити обприскування рослин інсектицидами. Слід дотримуватися просторової ізоляції між посівами помідорів та інших пасльонових культур.

Вирощування стійких сортів до стовбуру. Штамбові сорти томату, а також ранні строки висіву та висадки й загущені посіви значно менше уражуються стовбуром.

Тютюнова мозаїка. Збудник - ТаЬассо mosaic virus.

Дуже розповсюджена вірусна хвороба, яка уражує томати та інші пасльонові культури (особливо в теплицях).

В залежності від штаму вірусу, умов вирощування та періоду зараження симптоми хвороби можуть бути різними.

Найбільш розповсюджена форма - мозаїчність листків, яка характерна чергуванням світло-зелених ділянок неправильної форми з нормальною тканиною.

Особливо чітко мозаїчність проявляється на молодих верхівкових листках. Мозаїчне листя деформовано, зморщене, рослини мають пригнічений вигляд.

У теплицях при високій вологості та низькій температурі повітря, недостатньому освітленні крім мозаїчності може проявлятися папоротеподібність листя або ниткоподібність.

Вірус тютюнової мозаїки може потрапляти в грунт через кореневу систему ураженої рослини а потім з ґрунтовим розчином через кореневу систему потрапляти у здорові рослини.

Вірус відноситься до групи з контактно-механічної передачі. Легко розповсюджується механічно з соком хворої рослини, який потрапляє на рослину при пасинкуванні, прищипуванні, пікіруванні.

Шкідливість мозаїки полягає в погіршенні транспірації в рослинах, зниження їх росту й інтенсивності цвітіння.

Недобір урожаю томату у відкритому ґрунті становить 10-15%, у теплицях при ранньому розвитку хвороби може досягати 50 %.

Вірус тютюнової мозаїки дуже стійкий і може довгий час зберігати інфекційні властивості не залежно від зв’язку з живою рослиною. Джерелом інфекції є рослинні рештки, насіння, а також грунт.

Заходи захисту. Дотримання чергування культур у сівозміні. Використання для сівби тільки здорового насіння або дезінфікованого в 1%- ному розчині КМпО₄ (20 хв.) або у 20%-ному розчині соляної кислоти (30 хв.) з послідуючою ретельною промивкою у проточній воді і просушуванням.

Насіння можна знезаражувати також і 10%-ним тринатрійфосфатом. Для цього 100 г препарату розчиняють у 900 мл води.

Воду підігрівають до 20-25⁰С, заливають насіння приготовленим розчином, що перевищує у 3 - 4 рази об’єм насіння і витримують протягом години, періодично перемішуючи. Потім насіння добре промивають у воді одну годину та висушують.

Розсаду поливають 0,05%-ним розчином перманганату калію (2 - 3 рази з перервою 3 дні). В період вегетації рослини обробляють мікроелементами: 0,05% борної кислоти, 0,01% азотнокислим кобальтом, 0,04 % сірчанокислою міддю.

Можна також проводити профілактичне обприскування рослин збираним молоком розведеним водою у співвідношенні 1:10.

Ретельне очищення теплиць від рослинних решток, в яких зберігається вірус. Дезінфекція тепличного і парникового інвентаря 5%-ним розчином КМпО₄ або 10%-ним розчином К₃РО₄.

Дотримуватись обережності при пасинкуванні, слід спочатку пропасинкувати здорові рослини, а потім уражені.

Бронзовість листків. Збудник - ^mato bronzed virus.

Хвороба розповсюджена у всіх областях півдня України, у Криму, а також на заході країни. Уражує помідори, перець, баклажани, махорку та тютюн. Проявляється у вигляді бронзового (жовто-коричневого) або брудно- фіолетового відтінку на молодих листках, верхівках рослин, або бічних пагонах. Згодом утворюються коричневі плями різної форми у вигляді кілець, зигзагоподібних і переривчастих смуг вздовж головної жилки листка. Листки часто відмирають дуже швидко, не встигають потемніти і набувають вигляду свіжого сіна.

Зелені плоди покриваються блідо-жовтими або коричневими кільцями, на стиглих плодах з'являються коричневі смуги, що перетинають одне одного і тоді плоди мають строкате забарвлення. На стеблах з'являються коричневі або чорні некротичні смуги. При сильному ураженні верхівки стебел відмирають, такі рослини не утворюють плодів.

Перенощиком вірусу бронзовості є тютюновий трипс. За вегетаційний період він може дати 5-6 поколінь. Розповсюджують вірус дорослі трипси, але уражуються вірусом тільки його личинки, коли живляться на хворих рослинах. Зимують трипси останнього осіннього покоління на різних бур'янах. Весною вони спочатку живляться на бур'янах, а потім перелітають на пасльонові культури й заражають їх. Зберігається вірус у зимуючих трипсах. Резерватором вірусу можуть бути ураженні хризантеми, жоржини.

Заходи захисту. Необхідно дотримуватися просторової ізоляції помідорів від посівів інших пасльонових культур, знищення багаторічних бур'янів. В боротьбі з трипсами слід проводити обприскування посівів інсектицидами.

НЕПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ ТОМАТІВ

Дефіцит калію. По краям листків утворюються жовті плями або облямівки, пізніше утворюються бурі плями, схожі на опіки. Під час достигання на плодах спостерігається чергування розпливчастих зеленувато-жовтих плям з нормальним забарвленням.

Дефіцит фосфору. На нижньому боці листків з'являється червоне або лілове забарвлення, що спостерігається на рослинах у період похолодання. Затримується розвиток репродуктивних органів рослин.

Дефіцит кальцію. Листки у верхній частині рослини жовтіють, нижні залишаються зеленими. При тривалій нестачі кальцію верхівкові бруньки відмирають, корені стають коричневими, рослини відстають у рості і в’януть.

Дефіцит марганцю. На молодих листках спостерігається міжжилковий хлороз, згодом листки стають жовтими, але середня жилка залишається зеленою.

Дефіцит магнію. На нижніх листках тканина між жилками стає жовтою, потім буріє, а жилки залишаються зеленими. Листки закручуються догори, стають ламкими.

Дефіцит бору. Старі листки жовтіють і стають ламкими, точка росту відмирає. Краї старих і кінчики молодих листків також відмирають. На плодах з'являються пробкоподібні ділянки.

Дефіцит цинку. Листки стають товстими і скручуються донизу, скручуватися можуть і черешки. На старих листках з'являється оранжево- коричневий хлороз.

Дефіцит міді. Молоді листки в’януть, згодом стають блакитнувато- зеленого кольору і скручуються догори. При сильній нестачі міді рослини відстають у рості і стають хлоротичними.

Дефіцит молібдену. Старі листки жовтіють, краї листків стають некротичними. Згодом ці ознаки з'являються і на молодих листках.