6.1.1. Місце у системі кормової площі

Основне місце вирощування багаторічних трав — кормові і ґрун­тозахисні сівозміни. У польових сівозмінах для них по суті місця немає. Враховуючи дорожнечу насіння, однорічне вирощування ба­гаторічних трав як культур зайнятого пару не зовсім виправдане економічно й агротехнічно, оскільки маса коріння в перший рік ко­ристування фактично не переважає таку в однорічних культур.

У зайнятих паром польових сівозмінах можна використовувати конюшину лучну й еспарцет посівний (виколистий) Проте буркун переважає їх як за продуктивністю, так і за масою органічної речо­вини і азоту, що залишаються. Насіння його дешевше, урожайність вища, ніж еспарцету і конюшини.

Широко використовують багаторічні трави на полях в інших кра­їнах. У США, наприклад, великі площі відводять під люцерну. Ос­новними багаторічними бобовими культурами в європейських краї­нах є люцерна і конюшина лучна.

Багаторічні трави в польовому травосіянні — це переважно тра­ви верхового типу — люцерна, еспарцет, конюшина лучна, останнім часом і галега (козлятник), грястиця збірна, костриця лучна, тимо­фіївка лучна, стоколос безостий, пирій безкореневищний, райграс високий і багатоукісний, а також напівверхові — люцерна жовта, лядвенець рогатий, житняк широко- і вузькоколосий та ін. Можна використовувати пирій повзучий і багаторічне жито.

Районовані і перспективні сорти основних видів бобових і злако­вих трав щороку переглядають і рекомендують спеціальні комісії із сортовипробування кормових та інших культур.

Слід зазначити, що для реалізації потенційної продуктивності нового або перспективного сорту, необхідно ретельно вивчити біоло­гічні й екологічні особливості і суворо враховувати їх при розробці прийомів вирощування, тобто забезпечувати не тільки видову, а й сортову технологію вирощування. Так, для нових сортів бобових трав слід добирати відповідні штами бульбочкових бактерій, для всіх нових сортів бобових і злакових трав враховувати їх реакцію на густоту посіву, удобрення, зрошення, строки настання технічної і укісної стиглості, особливості покривної культури, зимостійкість, час весняного відновлення вегетації та ін. Все це, крім загальних відо­мостей, які є в опису сорту, слід уточнювати на місці.