6.2.1.Значення і частка однорічних трав у кормовиробництві

До однорічних трав, як і до багаторічних, належать трав’яні рос­лини здебільшого двох родин — бобових і злакових. У різних ґрун­тово-кліматичних зонах однорічні трави — важливе джерело висо­коякісних кормів і кормового протеїну. Значення їх у міру погір­шення умов зволоження збільшується. У північних і західних райо­нах Лісостепу, на Поліссі в системі кормовиробництва вони відігра­ють допоміжну роль, у центральному Лісостепу — займають 20 — 30 %, у південній частині Лісостепу і в Степу — 40 — 50 % кормової площі.

Суданська трава, пажитниця однорічна, соргосуданкові гібри­ди, могар, пайза, озима і яра вика, серадела, буркун однорічний, а також зернофуражні культури — жито, пшениця,овес, горох, чина та ін., які використовуються з цією метою, — надійне джерело зе­лених кормів, сіна, сінажу, трав’яного борошна. Їх також широко використовують як покривні культури при висіванні багаторічних трав і в зайнятих парах. У зайнятих парах трави вигідніше вико­ристовувати для заготівлі силосу, сіна, сінажу і менше — на зеле­ний корм. У кормовій сівозміні однорічні трави вирощують насам­перед для одержання свіжого зеленого корму, а також кормів штуч­ного сушіння.

Серед однорічних трав є види, що мають відмінну і добру отав- ність. Це однорічні конюшини (шабдар, олександрійська підземна), райграс однорічний, суданська трава, пайза. Погано або зовсім не відростають вика яра, паннонська, чина, горох, жито, пшениця, овес. Злакові і бобові однорічні трави з невилягаючим стеблом (су­данська трава, пайза, буркун та ін.) у поєднанні з рослинами, що мають полегле або витке стебло (вика озима і яра та ін.), утворюють укісні й пасовищні травостої.

Більшість однорічних трав і зернофуражних культур, які виро­щують на зелену масу, мають добре виражену кущистість (озиме жито, суданська трава, пажитниця та ін.) або здатність до інтенсив­ного утворення пагонів і гілкування (однорічні конюшини, вика яра і озима, горох, серадела та ін.).

Важливою господарською особливістю більшості однорічних зла­кових і бобових культур є високий коефіцієнт розмноження, що дає змогу організувати ефективне насінництво їх.

Кореневі і післяжнивні рештки однорічних трав містять значну кількість азоту (бобових — 1,5- 2,5 %, злакових — 1 - 1,5 % у сухій речовині). Як і багаторічні, однорічні бобові трави і зернобобові культури, які використовують для цього, збагачують ґрунт на азот завдяки фіксації його з атмосфери, особливо буркун, вика озима і яра, соя на корм, серадела. Вони також збагачують орний і підор­ний шари ґрунту на фосфор, кальцій, калій завдяки засвоєнню їх із глибших ґрунтових шарів і сприяють наступній мінералізації коре­невих і стерньових решток.

Основні однорічні кормові трави об’єднують у такі групи: озимі і зимуючі, ранні і пізні ярі. Використовують однорічні трави і як проміжні культури: пізні післяукісні, післяжнивні, підсівні, озимі. Однорічні трави і зернофуражні культури вирощують як на зелену масу, так і для випасання. Однорічні трави у поєднанні з багаторіч­ними, а також із іншими кормовими культурами дає змогу одержу­вати корми протягом 200 - 220 днів.