13.1. Значення для кормовиробництва і рослинництва, коротка історія використання, класифікація

Проміжні культури — важлива складова не тільки сучасного кормовиробництва, а й рослинництва і землеробства взагалі. Площі посівів їх в Україні поки що незначні: близько 1,5 млн га, або 4,5 % площі орних земель. Тепер під проміжні культури можна і потрібно відводити, як мінімум, 8 — 10 % земель і збирати додатково 10 —

12 млн т. корм. од., що становитиме при розвиненому тваринництві 20 — 22 % всіх кормів у польовому кормовиробництві. В інтенсивно­му рослинництві й кормовиробництві за достатнього зволоження і на зрошуваних площах під проміжні культури слід використовува­ти не менш як 15 — 20 % ріллі. В інтенсивних польових сівозмінах вони можуть займати 15 — 30 %, у кормових — від 30 — 40 до 60 — 80 % площі (Ю.К. Новосьолов, А.М. Гаврилов, В.Х. Зубенко, С.В. Бегей,

М. Ф. Лупашку, В.Г. Лошаков, А.О. Бабич, Г.П.Квітко, О.І. Зінчен- ко, В.М. Шлапунов, Г.І. Демидась та ін.). Для південної частини Лісостепу України це експериментально доведено дослідами автора в ланках польових сівозмін і в стаціонарних дослідах з кормовими сівозмінами в 1965 — 1980 рр.

Загальний період можливої вегетації рослин у полях сівозмін використовується на 60 — 65 %. Решта часу земля не зайнята, на ній ростуть бур’яни, багато які визрівають за короткий проміжок часу (явище неотенії) і дуже засмічують ґрунт насінням. Проміжні куль­тури різко обмежують можливості для росту бур’янів у післязбира­льний період, пригнічуючи їх своїм щільним покривом.

Коротка історія використання проміжних культур. Ущіль­нене використання орних земель застосовувалось ще до н.е. в Китаї, Індії, країнах Сходу, Єгипті, Греції, Римі, Візантії, а також в горо­дищах Придніпров’я. В Росії і Україні проміжні посіви широко ви­користовували вже у XVIII ст. Ідею ущільненого використання ор­них земель відстоювали К.А. Тімірязєв, О.М. Енгельгардт, П.А. Буд- рін, Д.С. Косович та інші вчені. К.А. Тімірязєв писав, що кожний промінь сонця, що падає на чорну поверхню поля, яке парує, — це багатство, втрачене назавжди, і наші більш освічені нащадки не простять нам такого марнотратства.

Проте і нині проміжні культури в господарствах використовуються вкрай недостатньо, неграмотно. Інколи господарники взагалі відмов­ляються від джерела дешевих кормів, посилаючись на брак часу, на­сіння і добрив. Більш того, серед учених і досі немає єдиної думки про доцільність післяжнивних посівів у полях, де наступного року, на­приклад, вирощуватимуть цукрові буряки або кукурудзу на зерно.

У 30-ті, 40-ві, 50-ті роки ХХ ст. і досі проміжні посіви в кормови­робництві були і залишаються об’єктом пильної уваги і вивчення сільськогосподарськими науково-дослідними закладами і вузами.

Значно поширені проміжні посіви в європейських країнах. За даними Ю.К. Новосьолова і В.В. Рудоман (1986), у Франції, Німеч­чині, Австрії вони займають 10 — 35 % загальної посівної площі. Останнім часом більш як удвічі розширені посівні площі проміжних культур у Болгарії, Угорщині та інших країнах.

Класифікація. У польовій сівозміні легко відрізнити проміжну культуру від основної: за основними культурами планують сівозмі­ни, вони відіграють провідну роль у структурі посівних площ. А в кормових сівозмінах ферм, де одержують 2 — 3 урожаї кормових культур за рік, між основними і проміжними культурами відміннос­ті можуть бути нечіткими. Якщо одержують 2 — 3 практично рівно­цінні врожаї за рік, можна не виділяти основні і проміжні культури, а вважати весняну культуру першою, наступні за нею повторні посі­ви — другою, третьою і т.д.

М.П. Єлсуков, А.І. Тютюнников, О.М. Гаврилов та ін. запропону­вали розрізняти проміжні посіви культур у часі і на площі. В 20 — 50-х роках ХХ ст. проміжні культури часто називали вставними та ущільнювальними (В.А. Харченко, М.П. Єлсуков, В.І. Едельштейн та ін.). Перші вирощують у період між вирощуванням основних, другі — в рядках або міжряддях основних, тобто ущільнюють ними посіви.

У літературі і рекомендаціях останнього часу наведено класифі­кацію проміжних культур, згідно з якою серед них виділяють озимі проміжні, післяукісні, післяжнивні, підсівні. Посіви їх можуть бути одновидовими, складатись із двох або кількох культур, які нале­жать до однієї або різних родин, родів, видів. На практиці додержу­ють наведеної класифікації, хоч трапляються і різні її варіанти Так, за класифікацією Ю.К. Новосьолова і В.В. Рудоман (1986 р.) про­міжні посіви сільськогосподарських культур поділяють на осінні, літні й підсівні. В осінніх посівах виділяють озимі, зимуючі і підзимні проміжні посіви, в літніх — післяукісні і післяжнивні.

Практиків знову зацікавили ущільнені посіви на площі, зокрема гарбузів у посівах кукурудзи на силос і зерно. їх застосування іноді обмежується нестачею робочої сили для збирання вручну. Однак уже є господарства (у Христинівському і Драбівському районах Чер­каської області та в інших місцях), де цей процес механізовано.

В Уманському державному аграрному університеті (О.І. Зінчен- ко) і національному аграрному університеті (Г.І. Демидась) з ураху­ванням різних зональних умов застосовують і таку класифікацію проміжних культур:

Ця класифікація проміжних культур (у часі) здебільшого анало­гічна класифікації Інституту кормів УААН (А.О. Бабич, Г.П. Квіт­ко). Класифікацією введено групи ярих проміжних культур і після­жнивних озимо-ярих посівів подвійного (осінньо-весняного) викори­стання. Наприклад, на зрошуваних землях і в районах достатнього зволоження крім озимих можуть бути і ранні ярі проміжні культу­ри. Так, ранньовесняні посіви ячменю і вівса з раньостиглими сор­тами гороху, хрестоцвітими (ярий ріпак, суріпиця, гірчиця біла, ре-

дька олійна) можна вважати ранніми ярими проміжними культу­рами. Після них одержують більший, ніж попередній, урожай кор­мів.

Досліди автора в умовах південної частини правобережного Лісо­степу показали, що можна застосовувати також озимо-ярі суміші для осінньо-весняного використання, наприклад, післяжнивних по­сівів кукурудзи з озимим ріпаком, вівса з горохом у суміші з озимою пшеницею, житом, викожитом тощо. Такі поєднання найбільш до­цільні на зрошуваних землях і в районах достатнього осіннього зво­ложення.

Усі озимі на корм відносять до проміжних, але озимий ріпак на корм у Лісостепу не завжди можна вважати проміжною культурою хоча б тому, що для нього потрібні попередники не гірші, ніж для озимої пшениці на зерно. Сіють його рано, в ретельно підготовлений ґрунт. Жито, пшеницю, озиму свиріпу на корм можна сіяти пізніше і після будь-якого попередника, що звільняє поле в серпні — на по­чатку вересня.

Підсівні культури для одержання урожаю завдяки післязбира­льному відростанню або росту підсівають під кормові культури і су­міші. Так, озимі, ранні ярі суміші і горох на корм можна підсівати пажитницею однорічною (райграсом однорічним), однорічною ко­нюшиною, їхніми сумішами, буркуном дворічним, морквою, чорною редькою, ріпою; кукурудзу на зелений корм — суданською травою, соргосуданковими гібридами, однорічними конюшинами, буркуном дворічним тощо. Ущільнювальні культури (гарбузи, квасолю, сою та ін.) можна застосовувати в полях кукурудзи і сорго на силос і зерно, кукурудзу і сорго на посівах гарбуза і кавуна на корм.