13.3. Якість кормів із проміжних посівів. Добір культур

У зеленій масі пізніх післяукісних, післяжнивних і отав підсів­них культур значно збільшується вміст протеїну (табл. 88) та віта­мінів. Так, за даними досліджень, у зеленій масі кукурудзи після­жнивного посіву міститься протеїну на 20 — 30 %, а вітаміну Е (то­коферолу) — в 3 — 4 рази більше, ніж у зеленій масі її весняних по­сівів. Цьому сприяють збирання післяукісних і післяжнивних куль­тур у більш ранні фази розвитку, умови фотосинтезу і зволоження в певний період, коли в зеленій масі накопичується більше азоту і вітамінів. Крім того, в літніх посівах і отавах підсівних культур збіль­шується облистненість рослин, листя містить більше азоту (а отже, і протеїну) та вітамінів.

За вегетаційний період при одержанні 2 — 3 урожаїв можна мати в 1,5 — 2 рази більше протеїну, ніж при вирощуванні однієї кормової культури, і в поєднанні з багаторічними травами значно підвищити виробництво кормового протеїну в польовому кормовиробництві.

Добір культур. Для вирощування в післяукісних, післяжнив­них, підсівних і озимих проміжних посівах у різних зонах України використовують різні кормові культури (табл. 89).

Ранні післяукісні (основні) посіви. В цих посівах після ози­мих проміжних культур можна висівати практично всі весняні культури — кукурудзу, суданську траву, суміші їх, кукурудзу з бо­бами, коренеплоди — кормовий буряк, брукву, турнепс, моркву, цук­рові буряки, кабачки, гарбузи, гречку і просо на зерно, а також мальву, кормову капусту, кормову квасолю та ін.

У післяукісних посівах після ранніх ярих і кукурудзи на зелений корм набір культур менший. Для кормових цілей це насамперед кукурудза, соняшник, їхні суміші і суміші з бобовими — горохом кормовим, бобами; суданська трава, горох у чистому посіві на зелену масу і горох з вівсом, редька олійна, кормова капуста тощо.

У післяжнивних посівах підвищується значення хрестоцвітих — редьки олійної, гірчиці білої, ріпаку, їх сіють з вівсом і в чистому посіві. В південних районах країни обов’язково слід сіяти кукурудзу, кукурудзу із соняшником, кукурудзу з редькою олійною Можна та­кож вирощувати коренеплоди з коротким періодом вегетації — чор­ну редьку (для відгодівлі овець) і ріпу-стернянку, зокрема в захід­них районах України.

Таблиця 89. Екологічно обґрунтоване районування кормових культур для використання в проміжних посівах різних ґрунтово-кліматичних зон України

Підсівні культури — суданська трава, соргосуданкові гібриди, однорічний (багатоукісний) райграс, однорічні конюшини (шабдар, багряна, олександрійська, підземна), озимий ріпак та ін. Можна також підсівати моркву, пастернак, ріпу.

За зарубіжними даними (Польща, ФРН та ін.) і за результатами досліджень, дуже цінними підсівними культурами під ранні ярі і кукурудзу є однорічна конюшина — шабдар і олександрійська. Проте селекційна робота з ними проводиться поки що не на належ­ному рівні.

Підсівні культури і їх суміші в Лісостепу, на Поліссі, в Степу на поливі дають змогу за 2 — 4 укоси мати 500 — 700 ц/га зеленої маси, збільшуючи загальний її вихід з 1 га в 1,5 — 2 рази. В Лісостепу і Степу в роки з достатнім зволоженням у травні — липні і на поли­ві збирання зеленої маси кукурудзо-суданково-соєвої (бобової, бур- кунової) суміші з 3 укосів сягає 1000 — 1150 ц/га. Після збирання першого урожаю можна одержати ще 2 укоси або використати тра­востій для випасання. Після першого скошування проводять боро­нування, міжрядні розпушування, підживлення, якщо можливо — зрошення.

Озимо-ярі суміші. В післяжнивних посівах доцільно поєд­нувати озимі і ярі культури, озиме жито, кормову пшеницю, ріпак, суміші вики і пшениці, вики і жита, жита й ріпаку з вів­сом, ячменем, горохом, вівсяно-гороховою сумішшю. Такі посіви дають змогу послідовно використати осінній і ранньовесняний періоди і більшою мірою гарантують одержання осіннього укосу, що не завжди можливий при посівах тільки озимих проміжних культур.

Післяукісні і післяжнивні посіви коренеплодів. У післяукі­сних посівах після озимих проміжних культур у європейській час­тині можна мати 250 — 300, а при зрошуванні — 500 ц/га кормових буряків, 150 — 200 ц/га цукрових буряків на корм, 250 — 300 ц/га ку- узику, до 200 ц/га моркви, 150 — 200 ц/га пастернаку (збирання рано навесні).

Після ранніх ярих і кукурудзи на зелений корм можна вирощу­вати по 120 — 150 ц/га чорної редьки, моркви й пастернаку, 150 — 170 ц/га турнепсу і брукви. Ці посіви є додатковими джерелами соковитих кормів в осінні місяці (жовтень — листопад). Зберігати такі коренеплоди краще у спеціальних сховищах, ніж у буртах і кагатах.