13.4. Технологія вирощування

Обробіток ґрунту. Удобрення. Під післяукісні (в тому числі й ранні), післяжнивні та озимі проміжні посіви ґрунт готують пере­важно знаряддями поверхневого обробітку на глибину 6 - 8 см (агрегати РВК-5,4, РВК-7,2, АКР-3,6 та ін.). Сівбу проводять услід за обробітком або одночасно з ним. Під час сівби спеціальними агрега­тами — сівалками-культиваторами, наприклад СЗС-2,1, СКЛ-6, СКЛ-12, можна обійтись без попереднього обробітку ґрунту. Поверх­невий обробіток дає змогу зберегти і накопичити вологу в посівному шарі і забезпечити розвинені сходи, навіть якщо у період сівби не­має опадів.

Більш глибоке розпушування і оранка під післяукісні, після­жнивні і озимі проміжні посіви призводять до швидкого висушу­вання посівного шару, що різко погіршує польову схожість насіння.

Оранку на глибину 16 - 18 см в одному агрегаті з котками засто­совують переважно під ранні післяукісні посіви кукурудзи і корене­плодів після озимих проміжних (при одночасному коткуванні і сівбі), а також у районах достатнього зволоження і на зрошуваних площах.

Враховуючи, що післяукісні і післяжнивні культури дають мен­ше зеленої маси, ніж посіяні навесні, норми мінеральних добрив під них нижчі (45 - 60 до 80 - 100 кг/га д.р. азоту, фосфору, калію залеж­но від родючості ґрунту), їх можна збільшити на зрошуваних пло­щах із розрахунку на запланований врожай.

Способи сівби, норми висіву. Основні способи сівби — зви­чайний рядковий і широкорядний. На ранніх післяукісних посівах застосовують майже ті самі способи сівби, що й на весняних, на піз­ніх післяукісних і післяжнивних — звичайний рядковий не тільки при висіванні вівса з горохом, ріпаку, редьки олійної, а й культур, які звичайно сіють широкорядно (кукурудзи і соняшнику). Разом із тим за недостатнього зволоження застосовують і широкорядну сівбу кукурудзи, соняшнику з горохом, суданської трави тощо.

Норми висіву насіння практично такі самі, як і на основних посівах.

Догляд за посівами. Проводять післясходове коткування, до- і післясходове боронування легкими боронами, а на широкорядних посівах — і міжрядний обробіток. Досвід вирощування цукрових і кормових буряків у післяукісних посівах після озимих на корм у гос­подарствах Черкаської області (наприклад, у КСП «Дніпро», ім. Богдана Хмельницького та ін.) свідчить, що густоту посіву їх слід формувати післясходовим одно-дворазовим боронуванням. Здійс­нюють 2 - 3 міжрядних обробітки.

Трави і кукурудзу на зелений корм збирають самохідними косар­ками, кукурудзу на силос — силосними комбайнами, посіви на зер­но (післяукісне просо, гречку, сою) — зернозбиральними, ранні піс­ляукісні посіви ранньостиглих гібридів кукурудзи — кукурудзозби­ральними комбайнами. Стиглі, але вологі качани кукурудзи подріб­нюють і консервують.

Збирання врожаю коренеплодів механізоване, однак можливе застосування і ручної праці, зокрема на посівах моркви.

Післяукісні посіви цукрових і кормових буряків, брукви доцільно збирати і згодовувати великій рогатій худобі і свиням, чорну редь­ку — вівцям. Спостереження в навчальному господарстві Умансько­го державного аграрного університету показали, що через менший вміст цукру тварини дуже добре поїдають коренеплоди цукрових буряків разом із гичкою. Щоправда, при цьому важко механізувати обчищення коренів від залишків ґрунту. Тому потрібне звичайне комбайнове збирання буряків з попереднім зняттям бурячиння гич- козбиральною машиною.