14.3.2. Основні прийоми вирощування

Обробіток ґрунту. Під озимі (ячмінь, пшеницю на корм, три­тикале), залежно від попередника, можна застосовувати як оран­ку, так і поверхневий обробіток дисковими знаряддями в поєд­нанні з обробітком культиваторами з плоскорізальними лапами чи фрезерний обробіток на глибину 8 см. Плоскорізний обробіток на глибину 10 — 12 см і більше не має особливих переваг перед поверхневим.

Під ярі культури проводять зяблевий обробіток. Виняток — за­плавні землі, які заливаються в осінньо-весняний період, на яких здійснюють весняну оранку або поверхневий обробіток. Весняний обробіток зябу переважно традиційний — ранньовесняне борону­вання в агрегаті зі шлейфами, для ранніх ярих — передпосівна культивація з одночасним внесенням азотних добрив. Якщо фосфо­рні і калійні добрива не застосовували восени, їх вносять навесні. Під кукурудзу, сорго, сою проводять 2 — 3 культивації (перші 1 — 2 глибокі, на 10 — 12 см). Передпосівну культивацію здійснюють на глибину 1 — 2 см більше від глибини загортання насіння.

Під кукурудзу і сорго інколи доцільно провести додаткове весня­не вирівнювання поверхні ґрунту перед передпосівною культива­цією. Це поліпшить рівномірність загортання насіння.

Перед весняним обробітком ґрунту слід ретельно підготувати техніку, сформувати агрегати, звернути увагу на заточування лап культиваторів, обов’язкову установку їх для забезпечення однакової глибини обробітку та ін.

Удобрення зернофуражних культур здійснюють з метою ство­рення оптимального рівня живлення рослин для одержання запла­нованого врожаю. Потребу в добривах визначають відповідно до аг­ротехнічного паспорта поля з урахуванням винесення рослинами елементів живлення з ґрунту. Так, для одержання 70 ц/га зерна ку­курудзи необхідно близько 240 кг азоту, 80 кг фосфору, 180 кг ка­лію. Враховують наявність рухомих форм цих елементів у ґрунті і різницю вносять з добривом, зважаючи на коефіцієнт його викорис­тання. Слід зазначити, що на чорноземних і темно-сірих лісових суглинкових ґрунтах різниця 10 кг/га при середніх і підвищених нормах добрив істотно не впливає на врожайність зернокормових культур.

Підготовка насіння до сівби. Посівний матеріал має бути здо­ровим, добре відкаліброваним, без насіння інших рослин, у тому числі бур’янів, у ньому не повинно бути насіннякарантинних бур’янів.

Одним із ефективних прийомів підготовки насіння особливо при ранніх строках сівби є інкрустування. Навіть без додавання про­труювачів воно захищає в перші дні насіння, яке бубнявіє і пророс­тає, від ураження грибними і бактеріальними хворобами, поліпшує тепловий режим і на цій основі польову схожість насіння. Слід за­значити, що протруювачі насіння, які додають до плівкоутворювача, шкідливі. Так, у 1990 р. було заборонено застосування тигаму-У. Об’єктивно це стосується всіх протруювачів. Ще небезпечніша пряма обробка ними насіння. Тому в період заправляння сівалок протрує­ним насінням слід користуватись респіраторами. Багато господарств (наприклад, у степових районах) протруювачі не використовують. Але для цього треба мати здорове кондиційне насіння. Потрібно за­стосовувати повітряно-теплове обігрівання насіння, яке підвищує схожість на 14 - 18 %, енергію проростання — на 24 - 30 %.

Способи сівби. Ранні ярі (ячмінь, овес, горох, чину) і озимі (яч­мінь, кормову пшеницю, тритикале) сіють з міжряддями 7,5 - 15 см. Краща безрядкова (розосереджена) сівба спеціальними сівалками. В роки з меншим зволоженням орного і посівного шарів можливе деяке запізнення з появою сходів за такої сівби, оскільки насіння розміщується на менш ущільненому ложі, ніж при звичайній ряд­ковій сівбі. Тому у міру потреби застосовують післяпосівне котку­вання площі.

Кукурудзу в більшості господарств сіють із міжряддями 70 см. У районах достатнього зволоження (центральна частина Лісостепу, Полісся, Західні райони України, зрошувані землі) можна звузити міжряддя до 60 і навіть до 45 см. Звуження міжрядь дає змогу збі­льшити густоту посівів і мати додатково 6 - 10 ц/га насіння. Щоправ­да, для таких посівів у господарстві слід мати комбайни, що збира­ють кукурудзу незалежно від ширини міжрядь. Спрощується і стає дешевшим догляд за посівом, на 10 - 15 % зменшується фізичне ви­паровування вологи з поверхні ґрунту, рослини краще пригнічують бур’яни. Сорго в південних районах сіють із міжряддями 60 - 70 см, а сою, боби і люпин можна сіяти як широкорядним, так і звичайним рядковим способами. Звичайну рядкову сівбу сої застосовують пере­важно в районах задовільного зволоження і на зрошуваних землях та на землях третьої технологічної групи.

Норми висіву насіння і густота стеблостою. При механічних прийомах догляду за рослинами треба збільшувати норми висіву насіння з урахуванням втрат сходів під час боронувань і міжрядних обробітків. Так, норми висіву насіння гороху, сої, бобів, люпину, чи­ни збільшують на 15 - 30 %, а кукурудзи навіть у разі стрічкового внесення гербіцидів — на 20 - 30, за екологічно чистого механічного догляду — на 30 — 40 %. Норми висіву озимих ячменю і пшениці, а також ярого ячменю і вівса — 4 — 5 млн схожих насінин на 1 га. Гус­тота стеблостою кукурудзи на Поліссі і в Лісостепу 70 — 100 тис. рос­лин на 1 га, в Степу — 45 — 60 тис., сорго високорослих сортів і гіб­ридів — 140 — 180, низькорослих — 200 — 240 тис. рослин на 1 га. Масова норма висіву насіння — 10 — 12 кг/га.

Норма висіву сої на широкорядних посівах із міжряддями 45 см у Степу 500 — 600, у Лісостепу — 750 — 800 тис., а на звичайних ряд­кових посівах з міжряддями 15 см — 800 — 900 тис. схожих насінин на 1 га.

Оскільки внесення гербіцидів під бобові небажане (спричинює пригнічення рослин і недобір зерна), гороху слід висівати 1,4 —

1,6 млн схожих насінин на 1 га, щоб після боронування сходів до збирання врожаю густота посівів становила 1,1 — 1,2 млн стебел на 1 га.

Догляд за посівами. Основними прийомами догляду за посіва­ми є підживлення, боротьба з бур’янами, шкідниками і хворобами. На посівах ярих (ячменю, гороху, сої, кукурудзи та інших культур) вирішальне значення має основне добриво, яке вносять під зяблеву оранку (фосфор і калій) та навесні під культивацію (азот). На посі­вах озимих фосфор і калій вносятьперед сівбою, азот роздрібно — восени, рано навесні і в період активного росту рослин у вигляді підживлень. Фосфор і калій звичайно вносять повною нормою під оранку чи передпосівну культивацію. Кукурудзу і сорго підживлю­ють азотом частіше тоді, коли при внесенні основного добрива нор­ма цього елемента живлення була недостатньою.

У період вегетації зернобобові більшою мірою, ніж злакові, ушко­джуються різними шкідниками, особливо бульбочковими довгоно­сиками (на початку вегетації), попелицями (горох і боби), а в період бутонізації — утворення бобів і гороховим комариком. Якщо кіль­кість бульбочкового довгоносика більша, ніж передбачено нормою, краї полів обробляють спеціальними препаратами — метафосом, БІ-58 (0,8 — 1 кг/га), «Карате» та ін. Останній застосовують також проти горохового комарика в період бутонізації — на початку цві­тіння рослин. В обох випадках його використовують по 200 г/га. Проти комарика застосовують також БІ-58 (0,5 — 1 л/га), додаючи в робочий розчин молібдат амонію і бормагнієве добриво з розрахунку 400 г/га. Проти попелиць використовують Пиримор 400 г/га (І.І. Ва­реник, В.І. Оненко) та інші препарати.

Догляд за посівами кукурудзи і сорго викладено в розділах про вирощування їх на силос.

Збирання врожаю. Кращим способом збирання є пряме ком­байнування як зернових і кукурудзи, так і зернобобових, у тому чис­лі й гороху. Пряме комбайнування дешевше, і втрати урожаю при цьому менші. Горох і чина часто вилягають, їх збирають комбайна­ми із спеціальними стеблопідіймачами. Треба вирощувати сорти гороху з укороченими стеблами, наприклад Богатир, які менше ви­лягають, і так звані штамбові сорти.

На посівах зернобобових не слід застосовувати десиканти (рег- лон, хлорат магнію, ДНОК та ін.). Солома бобових — добрий грубий корм, але після десикації її не можна ні згодовувати, ні використо­вувати як добавку до силосованої маси.

Треба почекати до збирання кілька днів, поки достигнуть нижні боби і побуріють верхні у гороху, повністю дозріють боби сої, люпи­ну, чини (вони, на відміну від гороху, не розтріскуються). Ці культу­ри збирають переважно прямим комбайнуванням. Роздільне зби­рання гороху і чини застосовують при сильній полеглості, сої з при­кріпленням нижніх бобів менш як 10 - 12 см та на забур’янених по­сівах. Його часто з цієї причини доводиться застосовувати також на посівах озимого і ярого ячменю, вівса, пшениці. Роздільно збирають ячмінь з підсівом трав.

При роздільному збиранні сою скошують косарками з утворен­ням валків, які підбирають і обмолочують комбайнами. При прямо­му комбайнуванні сої частоту обертів барабана знижують до 600 - 700 хв^-1. Це значно поліпшує якість обмолоту, до мінімуму зводить втрати зерна.

Для збирання зернового сорго комбайнами за потребою викорис­товують спеціальні пристрої, які складаються з лопатей, обтягнутих брезентом, і ланцюгового приводу, який забезпечує частоту обертів молотильного апарата 400 - 700 хв^-1. Для комбайна Дон 1500 і ком­байнів з молотаркою роторного типу застосовують пристрій із швид- кознімних еластичних лопатей. Додається також ланцюговий при­від молотильного барабана для забезпечення частоти обертів 517 хв^-1.

До посівних кондицій насіння зернових культур на корм дово­дять відразу після збирання, використовуючи зерноочисні агрегати ЗАВ-50, ЗАВ-25, ворохоочисні машини ОВП-20А або ОВС-25, зокре­ма для зернобобових. Використовують зерноочисні сушильні ком­плекси КЗС-50, КЗС-25Ш, КЗС-25Б, машини первинного очищення насіння ЗВС-20А, РВ БУС-25, МВО-20, СВУ-10, пневматичні сепа­ратори СП-56, очищувачі вороху самопересувні ОВС-25, пневмосу- шарки ОПС-2М, сушарки шахтного типу СЗШ-16А та їх аналоги.

Застосовують також активне вентилювання за допомогою повіт- ропідігрівачів і теплогенераторів.

Орієнтовні схеми енергозберігаючих екологічно доцільних тех­нологій вирощування окремих зернокормових культур подано в табл. 91 і 92. Основне завдання технологій — одержати високий урожай з мінімальними витратами, звести до мінімуму використан­ня хімічних препаратів у процесі вирощування культур. Треба ефек­тивно проводити загальнодоступні агротехнічні та біологічні заходи боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами на посівах. Поряд з цим можливі і деякі втрати врожайності, але вони компенсуються якістю і чистотою зернофуражу, відсутністю в зерні залишків гербі­цидів, фунгіцидів, інсектицидів, десикантів, дефоліантів тощо.

Важливо підкреслити необхідність оптимізації кожного прийому в системі агрокомплексу вирощування зернокормових культур. Для цього доцільно використовувати комп’ютер, який при введенні об’єктивних даних про сорт (гібрид), ґрунт, його водний і поживний режими, забур’яненість посіву, динаміку формування вегетативної маси, ураженість посіву шкідниками і хворобами та ін. видасть по­трібну інформацію щодо виконання прийому або корекції ходу веге­тації культури — додаткові підживлення, міжрядний обробіток, зрошення, застосування прийомів захисту рослин тощо. Важливо також чітко визначитись щодо агрегату (марка, потужність, відповід­ність розміру поля, наладка, установка робочих органів та ін.).