3.2. Організація заготівлі сінажу

Скошування трав часто проводять одночасно із плющенням, але за вологої погоди цього не роблять, оскільки сплющена маса швидко псується. Плющать люцерну, злакові трави, які мають грубе стебло. Для цього використовують косарки-плющилки, наприклад КПС-5Г, Е-302; СКП-02, «Інгулець» — самохідну косарку-плющилку; без плющення — КРР-1,8; КРН-2,1, КРМ-1,8; КРМ-2,1, КРС-20 та ін. Згрібають і перетрушують масу граблями-перетрушувачами ВЦН-ФЗ, ГВ-3,4 та іншими, підбирають із подрібненням на частин­ки до 3 см завдовжки косарками Е-281, Е-282, КПКУ-7,5, Ягуар-840 та ін., агрегатують начіпні машини з відповідними тракторами. Транспортують масу як тракторними причепами різної місткості, так і автомобілями-самоскидами з нарощеними бортами.

Для трамбування маси в траншеях використовують важкі трак­тори. Якщо трава погано ущільнюється (злакові і надмірно пров’ялені бобові), слід закладати її окремими шарами (0,4 - 0,5 м) із свіжою травою. Але це небажано.

Кращий сінаж готують у баштах, проте завантаження і виванта­ження його — більш трудомісткі, ніж у траншеях. Крім того, під час вивантаження внаслідок надходження повітря зовнішній шар кор­му псується. В траншеї більше можливостей ізолювати сінаж від безпосереднього контакту з повітрям поліетиленовою плівкою.

Сінаж за якістю більш близький до свіжої трави, ніж силос, сіно і корми штучного сушіння. Крім того, заготівля сінажу дає змогу зна­чно збільшити вихід корму з одиниці площі (на 30 - 40 %) порівняно із заготівлею сіна. Сінажем можна замінити і силос, і сіно, тому в кормовиробництві багатьох країн останнім часом значно збільши­лось його виробництво призменшенні заготівлі силосу і сіна. Виве­дення частини земель (третьої технологічної групи) із польових сі­возмін під задерніння дає змогу значно збільшити виробництво ви­сокоякісного сінажу із бобово-злакових сумішей багаторічних трав.

Технологія приготування сінажу включає такі операції: 1) ско­шування з плющенням (у разі потреби); 2) пров’ялювання; 3) згрі­бання; 4) підбирання трав із подрібненням рослин на відрізки від 10 - 15 до 30 мм і вантаженням у транспортні засоби; 5) перевезен­ня до місця заготівлі; 6) завантаження у сховища, розрівнювання, ущільнення; 7) укриття.

Основним типом сінажних споруд є наземні траншеї з бетонова­ною основою.

Вихід сінажу з 1 га за урожайністю зеленої маси можна визначи­ти з рівняння

де К — вихід сінажу, т/га; В_зм — вологість зеленої маси, %; В_см — вологість сінажної маси, %; У — урожайність зеленої маси, т/га.

Площу, потрібну для заготівлі певного обсягу сінажу (сіна, кор­мів штучного сушіння), визначають за формулою

де П — необхідна площа, га; О_заг — обсяг заготівлі корму, т; В_п — вологість продукції, %; В_зм — вологість зеленої маси, %; У — уро­жайність зеленої маси, т/га.

Для зменшення втрат і приготування якісного корму сінаж у траншеї слід закласти протягом 2 — 3 днів і вкрити бурт свіжоско- шеною непров’яленою зеленою масою шаром 60 — 80 см. Вуглекис­лота, що при цьому виділяється, поліпшить умови консервації і збе­рігання корму.

Слід також визначити правильне співвідношення між збираль­ними машинами і транспортними засобами, запобігати зупинкам агрегатів або транспортних засобів.

Продуктивність Р_к косарки-плющилки за зміну визначають за формулою

де й — ширина захвату агрегату, м; V — швидкість його руху, км/год; Н — урожайність зеленої маси, ц/га; Ь — коефіцієнт викорис­тання робочого часу; Н — час роботи, год.

Усі роботи із заготівлі сінажу мають бути механізовані. Слід ре­тельно підібрати машини і транспортні засоби, скласти загальний план заготівлі корму (за наведеною нижче формою), сформувати збирально-транспортні загони, відповідні допоміжні ланки (табл. 99).