1.4. Породи коней

В Україні розводять понад 45 порід коней. За характером про­дуктивності коней поділяють на швидкоалюрних (верхові і рисис­ті) та крокових (ваговозні та місцеві).

Верхові породи коней (чистокровна верхова, українська верхо­ва, арабська чистокровна, ахалтекінська) мають суху будову тіла, легку голову, довгу шию, високі й сухі ноги.

Рисисті породи коней (орловська, російська) мають широку спи­ну, м’язистий поперек, широкий сильний круп, довгі, м’язисті ноги.

Ваговозні породи коней масивні, мають міцний скелет і добре розвинену мускулатуру. Голова середніх розмірів з добре розвиненою муску­латурою, шия коротка, поперек широкий, рівний, круп роздвоєний. Середня жива маса кобил становить 650кг, жеребців—780кг. Коні скороспілі.

Місцеві породи коней (гуцульська та ін.) пристосовані до міс­цевих ландшафтів та кліматичних умов.

М’ясна продуктивність і якість м’яса, жиру і субпродуктів зале­жать від породи, статі, вгодованості, умов утримання і годівлі коней.

У рисистих, місцевих та ваговозних коней жир рівномірно роз­поділяється в м’язових і міжм’язових тканинах, у швидкоалюр- них — переважно на внутрішніх органах.

Конину отримують від дорослих коней, старших за 3 роки, та від молодняку віком від 1 до 3 років. Вихід м’яса залежно від вго­дованості для вищої вгодованості становить 58 — 60 %, середньої — 48 - 52, нижчої за середню — до 48 %.