8.9. Вибір режиму сушіння

На ефективність сушіння розпиленням крім перелічених фак­торів впливають концентрація і температура розчину, що подаєть­ся в сушарку, температура повітря на вході і виході з сушарки.

Витрата теплоти і коефіцієнт використання об’єму сушарки значною мірою залежать від початкової концентрації розчину. Тому на практиці висушують попередньо сконцентровану (упаре­ну) рідину.

При сушінні крові, плазми і сироватки рекомендується попе­реднє упарювання до вмісту вологи близько 50 %. Це дає змогу провести сушіння в помірних теплових режимах і збільшити еко­номічність процесу.

У двоступеневих сушарках, призначених для сушіння медпрепа­ратів у стерильних умовах, зневоднення відбувається за два етапи:

♦ випаровування розчину (крові) від початкової вологи до 250 — 300 % (1 кг вологи на 1 кг абсолютно сухих речовин);

♦ сушіння розчину від 250 — 300 % до потрібної вологості.

Двоступеневу випарну сушарку наведено на рис. 8.3. Підви­щення температур розчину, що подається на сушіння, зменшує його в’язкість. Таким чином поліпшується їх розпилення і збіль­шується об’єм сухого продукту.

Попереднє підігрівання підвищує економічність сушіння, хоча підвищення температури рідини при сушінні крові обмежується через можливу теплову коагуляцію.

Повітря температурою 15 — 25 °С перед використанням стери­лізується при 200 °С і надходить у камеру випаровування. На вхо­ді в сушильну камеру воно має температуру 165 — 170 °С, а від­працьоване — 102 — 106 °С. Через «сухий» циклон відпрацьоване повітря надходить у камеру випаровування і змішується зі свіжим підігрітим повітрям.

Із камери випаровування повітря, яке має температуру 46 — 48 °С і відносну вологість 95 — 98 %, через краплезбірник і «мок­рий» циклон викидається в атмосферу.

У камері випаровування концентрація розчину підвищується до 200 — 800 % і розчин надходить на розпилювальний диск су­шильної камери, де висушується до вмісту вологи 0,5 — 1,5 %.

Нижче наведено технічну характеристику двоступеневого ви­парно-сушильного агрегата.

Температура повітря, що подається в сушарку, впливає пере­важно на економічність сушіння: чим вона вища, тим менша ви­трата теплоти і більший коефіцієнт використання об’єму сушарки. Верхня межа температури визначається вибухонебезпечністю і чутливістю матеріалу до нагрівання.

Для матеріалів, що містять білок, верхня межа температури за вибухонебезпечністю становить 175 — 180 °С. При сушінні очище­ним топковим або інертними газами (азот, вуглекислота) вона не має значення.

Застосування інертних газів запобігає окисненню білкових ре­човин матеріалу під впливом кисню повітря.

На виході із сушарки температура повітря впливає насамперед на хід сушіння. Чим вища кінцева температура повітря, тим вища інтенсивність сушіння і коефіцієнт використання об’єму сушарки, а також більша витрата теплоти. Тому висока температура допус­кається лише у разі використання теплоти, призначеної для попе­реднього підігрівання розчину у «мокрому скрубері». Кінцева тем­пература повітря також впливає на продукт, тому вона має бути регламентована властивостями висушеного матеріалу. Для таких продуктів, як кров, яйце, желатин, беруть температуру 65 — 75 °С, а для клею вона може бути вищою. Встановлена для певних умов сушіння температура є показником, за яким регулюється процес сушіння. З підвищенням температури повітря на виході подаван­ня матеріалу збільшують, а зі зниженням — зменшують.