3.2.3. Захист від шуму та вібрації
Зниженню шуму, який створюється на робочих місцях і проникає ззовні, досягається використанням таких методів:
v зменшення шуму в джерелі;
v зменшення шуму на шляху його розповсюдження;
v акустична обробка приміщень;
v раціональне планування підприємства;
v раціональна організація робіт.
Зменшення шуму в джерелі забезпечується, наприклад, застосуванням в машинах і механізмах неметалевих деталей, металів, які мало шумлять, звукоізолюючих кожухів. Зменшити шум на шляху його розповсюдження можна за допомогою акустичних екранів і різноманітних огороджень.
Для зменшення загального шуму в приміщеннях проводиться їх акустична обробка, яка полягає в облицюванні стін і стель звукопоглинальними матеріалами (деревиною, волокнистими плитами, мінеральною ватою, капроновим волокном та ін.).
Зменшення шуму в приміщеннях досягається використанням об’ємних (штучних) поглиначів звуку, які підвішуються до стелі. В торгових залах підприємств торгівлі та громадського харчування з метою зменшення шуму влаштовують підвісні стелі.
На підприємствах передбачаються архітектурно-планувальні методи захисту від шуму, які включають, наприклад, раціональне розміщення технологічного обладнання на робочих місцях. У зв’язку з цим вентиляційні камери, машинні відділення холодильних установок, місця проведення завантажувально-розвантажувальних робіт максимально віддаляють від приміщень з постійним перебуванням людей.
Організовуючи роботи, необхідно орієнтуватися на застосування малошумних машин і технологічних процесів. Під настільні апарати, машини і механізми, які шумлять, необхідно підкладати м’які килимки з синтетичних тканин, під ніжки столів – прокладки з м’якої гуми чи войлоку товщиною 6-8 мм.
Знижує шум своєчасне і правильне регулювання, змащування чи заміна металевих вузлів різних апаратів, машин і механізмів.
Захист від шуму регламентується такими документами:
- ГОСТ 12.1.003-83. «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки»;
- ГОСТ 12.1.029-80. «ССБП. Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація»;
- ГОСТ 12.1.036-81. «ССБП. Шум. Допустимі рівні в житлових і громадських будівлях».
Вібробезпечні умови праці забезпечуються:
v зменшення вібрації в джерелі виникнення;
v відходом від режиму резонансу;
v вібродемпфуванням;
v динамічним гасінням коливань віброізоляцією.
Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння та вібродемпфування. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюються на окремих фундаментах. Між фундаментами під устаткуванням і стінами будівель повинні бути розриви. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружинними чи комбінованими віброізоляторами. Вентилятори приєднують до повітроводів за допомогою гнучких вставок.
Обмеження часу дії вібрації на робітників забезпечується регламентованими перервами впродовж робочої зміни для активного відпочинку і лікувально-профілактичних заходів.
Вібробезпечні умови праці регламентуються такими документами:
- ГОСТ 12.1.012-90. «ССБП. Вібраційна безпека. Загальні вимоги»;
- ГОСТ 12.4.002-74. «ССБП. Засоби індивідуального захисту рук від вібрації. Загальні технічні вимоги»;
- ГОСТ 12.4.024-76. «ССБП. Взуття спеціальне віброзахисне. Загальні технічні вимоги».