Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.2.4. Освітлення виробничих приміщень

Можливість людини орієнтуватися у просторі, здійснювати фізіологічні функції, виконувати різні види робіт залежить від виду і якості освітлення навколишнього середовища.

До освітлення ставляться певні гігієнічні вимоги. Освітлення повинно бути рівномірним і достатнім для швидкого й легкого розрізнення об’єктів, забезпечувати деяку контрастність між об’єктом і фоном. Джерело світла не повинно засліплювати людину і створювати бліків на об’єкті, що розглядається.

Раціональне освітлення робочих місць і приміщень створює у працівників певний психологічний тонус, попереджує зорову і загальну втому, сприяє високопродуктивній праці. Недостатня освітленість робочих місць може бути непрямою причиною нещасних випадків на виробництві.

Освітлення буває природне, штучне і суміщене (одночасно використовується природне і штучне світло). Найсприятливіше для людини природнеосвітлення.

Природне та штучне освітлення виробничих приміщень і робочих місць має відповідати СНіП ІІ-4-79 «Природне та штучне освітлення. Норми проектування».

Природне освітлення може бути боковим, верхнім і комбінованим.

Бокове природне освітлення (однобічне і двобічне) – це освітлення приміщення світлом, яке проникає через вікна в стінах будівлі або через прозорі частини стін.

Верхнє освітлення – це освітлення приміщення світлом, яке проникає через ліхтарі та прозору покрівлю будівлі.

Комбіноване природне освітлення – це поєднання бокового і верхнього освітлення.

Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природної освітленості (е), який являє собою відношення у відсотках природної освітленості (Ев), яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім чи після відбиття), до значення зовнішньої горизонтальної освітленості (Ез), яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу.

У загальному вигляді:

.

Величини Ев та Ен вимірюються в люксах (лк). У разі бокового природного освітлення нормується мінімальне значення коефіцієнта природної освітленості (еmin):

Ø у разі однобічного – в точці, яка розташована на віддалі 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів,

Ø а у разі двобічного – в точці посередині приміщення на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні або підлоги. Умовна робоча поверхня – це умовно прийнята горизонтальнa поверхня, розташована на віддалі 0,8 м від підлоги.

У разі верхнього і комбінованого освітлення нормується середнє значення коефіцієнта природної освітленості:

де е1, е2 … еп-1, еп – значення коефіцієнтів природної освітленості в окремих точках приміщення;

п – кількість точок визначення (перша і остання точки беруться на віддалі 1 м від поверхні стін чи перегородок).

У СНіП ІІ-4-79 наведені нормовані значення коефіцієнтів природної освітленості для будівель, розташованих у ІІІ поясі світлового клімату.

Для будівель, розташованих в I, II, IV i V поясах, ці значення коефіцієнтів визначаються за формулою:

де еНІІІ – значення коефіцієнтів природної освітленості для будівель у ІІІ поясі світлового клімату;

m – коефіцієнт світлового клімату;

c – коефіцієнт сонячності клімату.

Залежно від характеру зорової роботи еНІІІ має значення в межах від 0,1 до 10 %.

Значення m i c приймаються для вказаних поясів за таблицею СНіП ІІ-4-79. Територія України знаходиться в IV i V поясах світлового клімату.

Пояси світлового клімату для деяких міст України:

ü IV – міста Київ, Харків;

ü V – міста Симферополь, Севастополь.

Для IV i V поясів світлового клімату коефіцієнт світлового клімату m приймається відповідно 0,9 і 0,8.

Значення коефіцієнта сонячності клімату с залежить від орієнтації світлових прорізів щодо сторін горизонту (від азимута в градусах). За розташування світлових прорізів в зовнішніх стінах будівель цей коефіцієнт береться для трьох інтервалів азимута:

ü у IV поясі світлового клімату 0,75; 0,8; 1,0 (північніше 50° північної широти) і 0,7; 0,75; 0,9 (50° північної широти та південніше),

ü у V поясі світлового клімату – 0,65; 0,7; 0,9 (північніше 40° північної широти).

Для освітлення приміщень в темний час доби, а за відсутності в них природного освітлення – у будь-який час - використовуються джерела штучного світла.

Штучне освітлення поділяється:

§ за конструктивним виконанням – на загальне, місцеве і комбіноване;

§ за функціональним призначенням – на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

Загальне освітлення забезпечує розподіл світла у всьому об’ємі приміщення. Воно поділяється на загальне рівномірне і загальне локалізованеосвітлення. На підприємствах торгівлі передбачається, здебільшого, загальне рівномірне освітлення приміщень.

Комбіноване освітлення – це поєднання загального і місцевого освітлення. При цьому досягається концентрація світлового потоку на окремих робочих місцях. Комбіноване освітлення передбачається, наприклад, на робочих місцях контролерів-касирів. Застосування тільки місцевого освітлення не допускається.

Згідно СНіП ІІ-4-79, для штучного освітлення нормується абсолютне значення освітленості в люксах залежно від характеру зорової роботи, яскравості фону, контрасту об’єкта і фону, типу джерела світла і конструктивного виконання системи освітлення. Норми освітленості знаходяться в межах від 30 до 5000 лк.

За комбінованого освітлення освітленість робочої поверхні світильниками загального освітлення має складати 10 % від нормованої для комбінованого освітлення. При цьому найбільша і найменша освітленість має складати відповідно 500 і 150 лк у разі газорозрядних ламп розжарювання.

Норми освітленості природним і штучним світлом наведені в табл. 4.

Штучне освітлення, яке забезпечує виконання робіт в звичайному режимі, називають робочим освітленням. На підприємствах в сфері торгівліосвітлення передбачається для всіх приміщень будівель, а також дільниць відкритого простору, що призначені для роботи, проходів людей та руху транспорту.

Таблиця 4

Норми освітленості за природного і штучного

освітлення (СНіП ІІ-4-79)

Вид

приміщення

Площина нормування освіт-леності

Освітле-ність робочих поверхонь (лк)

Коефіцієнт природної освіт-леності еІІІН, %

За боко-вого освіт-лення, еmin

За верхнього комбінованого освітлення, есер

1

2

3

4

5

Зали для обідів, буфети.

Роздавальні

Г-0,8*

-«-

200

300

0,5

1,0

2

3

Гарячі цехи, холодні цехи, доготівельні і заготівельні цехи

-«-

200

1,0

3

Приміщення для миття кухонного та столового посуду, приміщення для різання хліба

-«-

200

0,5

2

Кондитерські цехи і приміщення для мучних виробів

-«-

300

1,0

3

Торгові зали магазинів: книжкових, готового одягу, білизни, взуття, тканин, хутряних виробів, головних уборів, парфумерних, галантерейних, ювелірних, електро- і радіотоварів, продовольчих без самообслуговування

-«-

300

0,5

2

Торгові зали продовольчих магазинів з самообслугову-ванням

-«-

400

0,5

2

Торгові зали магазинів: посуду, меблевих, спортивних товарів, будматеріалів, електро-побутових товарів, іграшок і канцелярських товарів

-«-

200

0,5

2

Комори продовольчих товарів

Підлога

50

-

-

Комори непродовольчих товарів

-«-

75

-

-

Машинні відділення ліфтів і приміщення для холоди-льних установок

Г-0,8

30

-

-

Вестибюлі

Підлога

75

-

-

Коридори і проходи :

- головні

- інші

-«-

-«-

75

50

0,1

0,1

-

-

Примітки : *) – горизонтальна площина на висоті 0,8 м над підлогою.

Аварійне освітлення передбачається для продовження роботи у випадку відключення робочого освітлення. Найменша освітленість робочих поверхонь і території підприємства, які вимагають обслуговування при аварійному режимі, повинна складати 5 % від нормованої освітленості для загального робочого освітлення, але не менше 2 лк всередині будівлі і не менше 1 лк – на території підприємства. Світильники аварійного освітлення повинні мати розпізнавальні ознаки: особливі розміри, тип чи знаки.

Евакуаційне освітлення призначене для безпечної евакуації людей з приміщень і будівель у випадку аварійного відключення робочого освітлення. Воно передбачається в приміщеннях, де можуть одночасно знаходитися 100 чоловік, в проходах і на сходах за числа евакуйованих понад 50 чоловік. Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати освітленість в приміщеннях на підлозі основних проходів і на сходах не менше 0,5 лк та на відкритій території – не менше 0,2 лк. Під час евакуації людей можна використовувати світильники аварійного освітлення.

B приміщеннях, де можуть одночасно знаходитися 100 чоловік (торгові зали), у виробничих приміщеннях без природного освітлення з кількістю працівників більше 50 чоловік чи площею понад 150 м2 (охолоджувальні камери) евакуаційний вихід позначають світловим вказівником «Вихід» білого кольору на зеленому фоні, який підключений до мережі евакуаційного (аварійного) освітлення.

Охоронне освітлення призначене для освітлення в темний час доби об’єктів, які спеціально охороняються.

Як світильники штучного світла використовуються лампи розжарювання і газорозрядні лампи, які живляться від мережі напругою не вище 220 В.

Для освітлення приміщень і робочих місць не допускається використовувати відкриті лампи. Застосовуються з цією метою світильники – прилади, які складаються з джерела світла (лампи) і арматури.

Залежно від особливостей розподілення світлового потоку в просторі світильники поділяються на класи: прямого світла, переважно прямого світла, розсіяного світла, переважно розсіяного світла, відбитого світла.

Для обмеження засліплюючої дії світла на органи зору людини світильники повинні мати певний за величиною захисний кут, який утворюється перерізом горизонталі та лінії, що з’єднує крайню точку тіла, яке світиться, з протилежним краєм відбивача (непрозорого екрана). Захисний кут світильників залежно від їх конструкції знаходиться звичайно в межах 15 … ≥ 30°.

Від величини захисного кута, потужності ламп, які використовуються, залежить висота розміщення світильників над підлогою. Для місцевого освітлення використовують світильники з непросвітними відбивачами, які мають захисний кут не менше 30°. Допускається використовувати світильники з захисним кутом від 10 до 30° за розташування відбивачів на рівні очей працівників.

Залежно від конструкції світильники бувають: відкриті, захищені, закриті, пило- і вологонепроникні, вибухозахищені. Світильники в складських приміщеннях, в яких зберігаються відкрито (без упаковки) харчові продукти чи тара для їх упаковки, повинні мати захисні пристрої (грати, сітки, розсіювачі, спеціальні патрони тощо), які виключають можливість випадання колб ламп чи їх друзок у разі руйнування.

Висота підвішування світильників з лампами розжарювання:

· потужністю 200 Вт – від 2,5 до 4 м;

· для потужності понад 200 Вт – від 3 до 6 м.

Висота підвішування світильників з 4-ма люмінесцентними лампами – від 2,6 до 4 м, а за більшої кількості ламп – від 3,2 до 4,5.

Світильники з лампами ДРЛ та ін. підвішують на висоті не менше 4 м за потужності до 400 Вт і не менше 6 м за більшої потужності.

Віддаль від світильників до товару, виробів і тари, які знаходяться в складських приміщеннях, має бути не менше 0,5 м.

Залежно від умов виробничого середовища, чистку ламп та освітлювальної арматури проводять з періодичністю від одного разу на шість місяців до двох разів на місяць.

На підприємствах не рідше одного разу на рік перевіряють освітленість в контрольних точках і рівень загальної освітленості приміщень штучним світлом.

Для гігієнічної оцінки освітленості приміщень природним і штучним світлом використовують об’єктивні люксметри типу Ю-16.