1.3. Об'єкти та суб'єкти інвестиційної діяльності (ІД) підприємств

Об'єктами ІД можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах економіки, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.

Суб'єктами (інвесторами та учасниками) ІД можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти ІД, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, замовників і виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками ІД можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій, як виконавці замовлень, або на підставі доручення інвестора. Здійснюючи ІД, підприємство виступає інвестором. Інвестори класифікуються наступним чином:

1. За спрямованістю основної господарської діяльності:

- індивідуальні;

- інституціональні;

2. За метою інвестування

- стратегічній;

- портфельні;

3. За належністю до резидентів країни:

- вітчизняні;

- іноземні.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає основні принципи і ІД:

1. Добровільність інвестування;

2. Рівноправність інвесторів;

3. Захищеність інвестицій;

4. Свобода вибору критеріїв ІД;

5. Невтручання органів державної влади і управління в ІД, яка не суперечить законодавству.

В свою чергу інвестори зобов'язані:

1. Дотримуватись державних норм і стандартів;

2. Недопускати недобросовісної конкуренції;

3. Мати ліцензію на виконання окремих видів робіт;

4. Подавати у визначений термін бухгалтерську та статистичну звітність.

Суб'єктами ІД можуть бути виробничо-господарські утворення, держава через свої інституції, фінансові установи, а також інші функціональні учасники.

До виробничо-господарських утворень відносять:

1. Акціонерні товариства(АТ) – статутний фонд формується шляхом випуску і розміщення акцій. АТ несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть відповідальність пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Статут АТ складається з не менше ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Воно може бути відкритим або закритим. У свою чергу, закрите може бути реорганізоване у відкрите шляхом перереєстрації акцій.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) – статутний фонд яких формується окремими засновниками і повинен становити не менше 625 мінімальних заробітних плат. Статутний фонд поділяється на частки, розмір яких визначено установчими документами. Учасники ТзОВ несуть відповідальність у межах своїх внесків або пропорційно до них. Зміна вартості майна, а також додаткові внески учасників не впливає на розмір їх частки у статутному фонді.

3. Товариства з додатковою відповідальністю – статутний фонд яких поділяється на частки, що належать учасникам. Учасники відповідають за боргами товариства пропорційно до своїх внесків, а в разі нестачі коштів – додатковим майном, що належить всім учасникам товариства. Граничний розмір відповідальності визначено установчими документами.

4. Повне товариство – учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть колективну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, причому відповідальність учасники несуть незалежно від часу виникнення боргів;

5. Командитне товариство – включають поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежується сумою внесків у майні товариства. Перші несуть солідарну відповідальність за боргами товариства і здійснюють управління справами командитного товариства Сукупний розмір внесків інших учасників у майні товариства обмежується 50% статутного фонду і в разі ліквідації товариства їхні внески повертають у першу чергу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути і виробничо-господарські утворення, які створюються у вигляді холдингових компаній, промислово-фінансових груп, концернів тощо з метою поєднання своїх капіталів для спільної інвестиційної діяльності. Зокрема:

Холдингова компанія – утворюється шляхом придбання юридичною особою (материнською компанією) контрольних пакетів акцій інших юридичних осіб (дочірніх компаній) та здійснення єдиного управління і контролю за останніми. У світовій практиці існує два типи холдингів:

- чистий холдинг: компанія виконує тільки функції управління й контролю за діяльністю дочірніх підприємств;

- холдинг, при якому головна компанія займається спільно з дочірніми компаніями підприємницькою діяльністю.

Холдинги бувають галузеві, міжгалузеві, транснаціональні.

Промислово-фінансова група (ПФГ) – це велике об’єднання підприємств, банків, інших юридичних осіб, які займаються виробничою, торгівельною, фінансово-кредитною діяльністю. На відміну від холдинга, ПФГ не має компанії, що спеціалізується на управлінні. Ці групи створюються, як правило, на міжгалузевих засадах, що дозволяє здійснювати спільні інвестиції у великі проекти.

В Україні промислово-фінансові групи створюються двох типів: на підставі об'єднання статутних фондів (статутні групи) та на підставі об'єднання всіх фінансових ресурсів із єдиним управлінням (договірні групи у формі консорціуму).

Активним учасником ІД є держава, яка здійснює інвестування тих галузей і виробництв, продукція яких має загальнонаціональний характер, забезпечує розвиток виробництв, доцільність яких обґрунтовується необхідністю прискореного розвитку економіки.

До форм впливу держави на ІД можна віднести: державне кредитування, державні позики, роздержавлення та приватизацію, податкове регулювання, амортизаційну політику, ліцензування й квотування, антимонопольні заходи, стандартизацію та інше. Держава здійснює захист національного ринку шляхом митної та податкової політики, тим самим заохочує розвиток національного виробництва, експорт товарів, прагне залучити іноземні інвестиції.

Дійовими суб'єктами інвестиційного процесу є фінансові установи, до яких відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відносяться банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інститути спільного інвестування та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

На інвестиційному ринку фінансові установи можуть виконувати такі функції:

- випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування;

- довірче управління фінансовими активами;

- залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

- фінансовий лізинг;

- надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту;

- надання гарантій та поручительств;

- переказ грошей;

- послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

- торгівля ЦП;

- факторинг;

- інші операції.

Банки в інвестиційному процесі поряд із традиційними депозитними, кредитними, та розрахунково-касовими операціями, значно розширюють свою діяльність через запровадження операцій з ЦП (виконують функції депозитаріїв та незалежних реєстраторів ЦП; інвестиційного кредитування; проектного фінансування; довірчих операцій; обслуговування іноземної ІД тощо).

З прийняттям Закону України "Про кредитні спілки" активізувалась діяльність і кредитних спілок – неприбуткових організацій, заснованих фізичними особами на кооперативних засадах із метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні спілки надають своїм членам кредити; залучають на договірних умовах внески (вклади) на депозитні рахунки; виступають поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами та інші фінансові послуги.

Активними суб'єктами інвестиційної діяльності є також інститути спільного інвестування (1СІ), до яких відносять корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, які провадять діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів із метою отримання прибутку від вкладення їх у ЦП інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

ІСІ залежно від порядку здійснення їх діяльності можуть бути:

- відкритого типу: (він або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп власних ЦП;

- інтервального типу: (він або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп власних ЦП протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік;

- закритого типу: (він або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу власних ЦП до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим (створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого ІСІ ліквідується або реорганізується) або безстроковим (створюється на невизначений строк)

ІСІ можуть бути диверсифікованого й не диверсифікованого виду. Зокрема, інститут вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам:

- кількість ЦП одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10% загального обсягу їх емісії;

- сумарна вартість ЦП, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5% загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40% вартості чистих активів ІСІ;

- не менш як 80 відсотків загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні ЦП, а також ЦП, що допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого, є не диверсифікованими.

Активними суб'єктами інвестиційної діяльності є функціональні учасники, до яких належать:

Фірми девелопери – юридичні особи, які беруть на себе функції з повної реалізації капіталу, що інвестується (самостійно шукають найвигідніший варіант вкладання коштів інвестора, забезпечують розробку проекту, його фінансування, реалізацію та введення в експлуатацію. Окремі функції з реалізації проекту може брати на себе проект-менеджер (керівник проекту), який залучається спеціально на період реалізації інвестиційного проекту).

Фірми-ріелтори – посередники з торгівлі нерухомістю(працюють не лише за угодами з продавцями нерухомості, а й визначають для інвесторів економічну доцільність придбання тих чи інших будівель, споруд чи незавершених будівельних об'єктів).

Інжиніринго-консалтингові фірми - за договором займаються розробкою документації – інформаційної, науково-технічної, проектно-кошторисної тощо. Виконують техніко-економічне обґрунтування проекту, розробляють бізнес-план, здійснюють моніторинг проекту, авторський та технічний нагляд за його виконанням, організовують та проводять тендерні торги.

Будівельні фірми - реалізують інвестиційний проект (проектно-кошторисні, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні) та здають інвестору готовий об'єкт "під ключ".

Аудиторські фірми - аудит інвестора і його партнерів (оцінку активів та пасивів балансів фірми, ліквідності балансу, оцінку інвестиційних якостей ЦП, оцінку капіталу інвестора та його акціонерів).