Поради власникам земельних часток (паїв)
Виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на землю є важливим кроком у формуванні класу сільських землевласників. Проте, не всі власники земельних часток (паїв) усвідомлюють важливість надання їм статусу повноправного господаря землі.
Отримання селянином статусу господаря землі проявляється в наступному.
По-перше, власник земельної ділянки достеменно знає точне її місцезнаходження, тоді як власник земельної частки (паю), посвідченої сертифікатом на право на земельну частку (пай), є власником умовної земельної ділянки, межі та точне місцезнаходження якої невизначені.
По-друге, при виділенні земельної частки (паю) в натурі у вигляді земельної ділянки право власності на останню посвідчується державним актом на право власності на землю, у той час, як власники земельних часток (паїв) володіють сертифікатами на право на земельну частку (пай), тобто документами на умовну земельну ділянку.
По-третє, громадянин-власник земельної ділянки може самостійно нею розпорядитися (продати, подарувати, передати в спадщину, заставу, оренду тощо), тоді як власник земельної частки (паю) вправі здавати останню лише в оренду та передавати у спадщину.
По-четверте, громадянин-власник земельної ділянки отримує можливість заснувати і самостійно вести селянське (фермерське) господарство чи інше приватне підприємство, тоді як власник земельної частки (паю) позбавлений таких можливостей.
Слід також мати на увазі, що земля є цінним нерухомим майном, яке після зняття заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення та формування відповідного ринку землі в Україні, може бути відчужене його власником за справедливу винагороду чи передане ним у спадщину дітям, онукам чи іншим особам як ліквідний товар, тобто такий, що завжди можна швидко і вигідно реалізувати за ринкову вартість.
У разі неможливості сплати власниками земельних часток (паїв) за землевпорядні роботи та виготовлення державного акта на право власності на землю самостійно (ця сума в Україні складає від 80 до 300 грн.), вони можуть вирішити цю проблему за рахунок майбутніх спадкоємців з числа близьких родичів (діти, онуки тощо).