Поради власникам земельних часток (паїв)

Виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акта на землю є важливим кроком у формуванні класу сільських землевласників. Проте, не всі власники земельних часток (паїв) усвідомлю­ють важливість надання їм статусу повноправного господаря землі.

Отримання селянином статусу господаря землі проявляється в наступному.

По-перше, власник земельної ділянки достеменно знає точне її місце­знаходження, тоді як власник земельної частки (паю), посвідченої сертифі­катом на право на земельну частку (пай), є власником умовної земельної ді­лянки, межі та точне місцезнаходження якої невизначені.

По-друге, при виділенні земельної частки (паю) в натурі у вигляді земель­ної ділянки право власності на останню посвідчується державним актом на право власності на землю, у той час, як власники земельних часток (паїв) во­лодіють сертифікатами на право на земельну частку (пай), тобто документа­ми на умовну земельну ділянку.

По-третє, громадянин-власник земельної ділянки може самостійно нею розпорядитися (продати, подарувати, передати в спадщину, заставу, оренду тощо), тоді як власник земельної частки (паю) вправі здавати останню лише в оренду та передавати у спадщину.

По-четверте, громадянин-власник земельної ділянки отримує можли­вість заснувати і самостійно вести селянське (фермерське) господарство чи інше приватне підприємство, тоді як власник земельної частки (паю) поз­бавлений таких можливостей.

Слід також мати на увазі, що земля є цінним нерухомим майном, яке пі­сля зняття заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення та формування відповідного ринку землі в Україні, може бути відчужене його власником за справедливу винагороду чи передане ним у спадщину дітям, онукам чи іншим особам як ліквідний товар, тобто такий, що завжди можна швидко і вигідно реалізувати за ринкову вартість.

У разі неможливості сплати власниками земельних часток (паїв) за зем­левпорядні роботи та виготовлення державного акта на право власності на землю самостійно (ця сума в Україні складає від 80 до 300 грн.), вони можуть вирішити цю проблему за рахунок майбутніх спадкоємців з числа близьких родичів (діти, онуки тощо).