3.4. Характеристики споруд закритого грунту та їх особливості як об’єктів управління
Розробка і ефективна експлуатація систем автоматичного управління технологічними процесами закритого грунту потребує виявлення особливостей, характерних для цього типу об’єктів, побудову моделей процесів тепло- і масообміну та визначення каналів управління цими процесами.
Особливостями споруд закритого грунту як об’єктів управління є:
3.1. Складові енергетичного балансу споруди закритого грунту
значна кількість контрольованих і регульованих параметрів, між якими існують тісні взаємозв’язки;
інерційність по каналах управління більше, ніж по каналах збурень;
об’єкт з розподіленими параметрами і змінною структурою (що пов’язано з приростом рослинної біомаси).
Метою управління є стабілізація основних технологічних параметрів середовища в межах, встановлених агротехнічними вимогами.
Взаємозв’язок між режимними параметрами середовища і потрібними для їх підтримання потоками тепла і речовин встановлюється за допомогою теплофізичних розрахунків. При цьому споруду закритого грунту розглядають як єдину енергетично замкнену систему з підсистемами опалення, вентиляції і теплотехнікою огороджуючих конструкцій.
Схема енергетичного балансу в споруді закритого грунту (рис. 3.1) враховує теплові потоки, що надходять з сонячною радіацією (Зс> теплові потоки від систем обігрівання повітря (Зп та грунту (Зг, а також втрати тепла через огородження (Зо, через грунт <2вг, через систему вентиляції а», на випаровування вологи фВв при зрошенні.
Теплота, що надходить в теплицю з сонячною радіацією (Зс,— найбільш значна, але найменш стабільна компонента в енергетичному балансі. Вона залежить від великої кількості факторів: пропускної здатності теплиці, висоти сонцестояння, хмарності та інших. Швидкі зміни освітленості у 5—25 разів (при змінній хмарності) створюють найгірший динамічний режим роботи технологічного обладнання.
Тепло, що виробляється системою обігрівання, є основним управляючим впливом на об’єкт. Теплову потужність системи обігрівання повітря <3П та грунту фг розраховують на найгірший температурний режим і перевіряють в умовах статичних (найнижча зовнішня температура) і динамічних (перепади освітленості) навантажень.
Теплові втрати через огородження (^0 залежать від
площі огородження /г, а також різниці зовнішньої 03 і внутрішньої 0П температур:
де а —коефіцієнт теплопередачі огородження.
Теплові втрати через грунт (Звг значно менші, ніж через огородження. їх розраховують лише для вузької смуги грунту, що безпосередньо прилягає до огородження.
Втрати тепла через вентиляцію (Зв залежать від коефіцієнта повітрообміну, швидкості вітру, зовнішньої температури та ступеня відкриття вентиляційних фрамуг.
Втрати тепла на випаровування вологи <3ВВ значні і залежать від вологості повітря. Тому поливи і зрошення* суттєво впливають на температурний режим у теплиці.
При значному перегріванні теплиць влітку вентиляція і випарувальне охолодження використовують як найефективніший спосіб управління мікрокліматом.
Як об’єкт управління, закритий грунт складається як мінімум з трьох елементів з різними теплофізичними характеристиками: огородження, повітря і грунту. Управління мікрокліматом у споруді закритого грунту передбачає управління параметрами повітряного і грунтового середовища з урахуванням внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків.
На рис. 3.2 зображена структурна схема управляючих: впливів на повітря (а) і грунт (б). Кожний з блоків характеризується великою кількістю взаємозв’язків між параметрами, що підлягають управлінню. Існують також не- вказані на рисунку взаємозв’язки між блоками, наприклад,, завдяки конвективному теплообміну температура грунту впливає на температуру повітря і навпаки. Крім того, життєдіяльність рослин потребує певної просторово-часової узгодженості між зміною параметрів блоків а і б.
Це надзвичайно ускладнює управління такою багато- зв’язною системою, як теплиця. Складність управління мікрокліматом пов’язана з наявністю перехресних зв’язків
3.2. Структурна схема впливу керованих і збурюючих факторів на формування параметрів стану повітря (а) та грунту (б) |
між системами регулювання, незадовільними характеристиками об’єкта по основних каналах управління, а також значним впливом збурень.