3.4. Процедури перевірки на суттєвість
Це перевірки, які виконуються з метою одержання аудиторських свідчень про виявлення суттєвих викривлень фінансової звітності. Процедури перевірки на суттєвість бувають двох типів:
1. Документальні перевірки операцій та залишків.
2. Аналітичні процедури.
Ці процедури також є джерелами одержання аудиторських свідчень. Застосовують такі процедури одержання аудиторських свідчень:
— перевірки;
— спостереження;
— опитування;
— підрахунки;
— підтвердження;
— аналітичні процедури.
Перевірки полягають у вивченні первинних документів бухгалтерських регістрів, документів матеріальних звітів і доцільності проведення операцій з метою встановлення дійсного фінансового стану підприємства.
Спостереження — це спосіб контролю за виконанням іншими особами процедур за безпосередньої участі аудитора з метою об'єктивного сприйняття інформації. Наприклад, спостереження аудитора за проведенням працівниками підприємств інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей або за виконанням процедур, які не залишають сліду з точки зору аудиту.
Опитування осіб на підприємстві або поза його межами (формально, неформально, письмово, усно) з метою одержання достовірної інформації. Він грунтується на компетентності, досвіді, незалежності і чесності опитуваних. Опитування може дати аудиторові нову інформацію або підтвердити вже зібрані ним свідчення.
Підрахунки — арифметична перевірка точності бухгалтерських записів і проведення самостійних підрахунків.
Підтвердження — прийом контролю, коли відповіді на запити можуть підтверджувати інформацію бухгалтерських документів.
Аналітичні процедури полягають в аналізі співвідношень та тенденцій. За результатами аналітичних процедур оцінюються зміни в діяльності підприємства, помилки фінансової звітності. Аналітичні процедури проводяться в основному у разі надходження додаткової інформації, яка не узгоджується з очікуваною.