17.1. Обов'язкова аудиторська перевірка з приводу порушення справи про банкрутство підприємства

Під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності — задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і викона­ти зобов'язання перед бюджетом.

Вимога проведення обов'язкової аудиторської перевірки закріп­лена Законами України "Про банкрутство", "Про аудиторську діяльність".

За Законом "Про банкрутство" підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової адміністрації або державної контрольно- ревізійної служби до арбітражного суду. До заяви боржника дода­ються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансовий і майновий стан. Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінан­совий і майновий стан боржника має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено спра­ву.

Аудиторську перевірку підприємств, проти яких порушено спра­ву про оголошення їх банкрутами, проводять у два етапи. На пер­шому етапі підтверджується достовірність даних бухгалтерського обліку, податкової фінансової звітності; на другому етапі прово­диться поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

Порядок проведення аудиту (підтвердження достовірності бух­галтерської звітності) вже детально розглядався нами. Особливістю його проведення за визнання підприємства банкрутом є детальний аналіз достовірності дебіторської та кредиторської заборгованості, причин виникнення і можливостей погашення, оцінка майнового стану об'єкта за результатами перевірки правильності обліку основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, інших активів.

Другий етап такої перевірки потребує поглибленого аналізу фінан­сово-господарської діяльності підприємства, основним завданням якого є оцінка результатів господарської діяльності за попередній період та поточний рік, виявлення позитивних чи негативних факторів впливу на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною чи незадовільною, а підпри­ємства — платоспроможним чи неплатоспроможним.

Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і орга­нізацій розроблена і затверджена Методика проведення поглиблено­го аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій від 21 березня 1997 р. № 37.

Джерелами інформації для проведення аудиту є дані первинного, аналітичного, синтетичного, бухгалтерського обліку, фінансова та податкова звітність. Для проведення аналізу доцільно додатково використовувати статистичні звіти, бізнес-план, матеріали маркетин­гових досліджень, висновки попередніх аудиторських перевірок, іншу інформацію.

Результати проведеного аналізу відображаються в аналітичній записці.

Аналітична оцінка здійснюється за двома напрямками: аналіз фінансового стану та аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цього попередньо доцільно навести короткі відо­мості — характеристику підприємства: найменування, підпорядко­ваність, вид діяльності, форма власності, адреса, банківські реквізити, адреса місцевої Державної податкової адміністрації, відомості про керівництво підприємства (директор, головний бухгалтер за період, що перевіряється).

Аналіз фінансового стану підприємства полягає у вивченні да­них балансу, форм № 2, № 3 за такими напрямками дослідження.

1. Аналіз динаміки валюти балансу та його структури

Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вар­тості майна підприємства на початок і кінець звітного періоду: змен­шення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що зумовлює його непла­тоспроможність.

У процесі аналізу балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особливо уважно аналізуються такі статті балансу:

— "Товари відвантажені, не сплачені в строк";

— "Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не спла­чені в строк";

— "Збитки минулих років";

— "Збитки звітного року";

— "Довгострокові кредити та позики, не погашені в строк";

— "Короткострокові кредити і позики, не погашені в строк";

— "Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк".

2. Аналіз джерел власних коштів

З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" (К_аш). Він обчислюється як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Чим більше значення коефі­цієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел фінансування). Критичне значення цього кое­фіцієнта на практиці становить 0, 5. Окрім К_авт, розраховують та­кож коефіцієнт фінансової стабільності (Кф_С), показник фінансового лівериджу (ФЛ), коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_з).

Завданням аналізу джерел власних коштів є встановлення однієї з важливих характеристик фінансового стану підприємства — його фінансової незалежності від зовнішніх джерел, коштів.

Коефіцієнт фінансової стабільності (Кф) розраховується як співвідношення власних та позикових коштів. Нормативне значен­ня Кф_с має бути більшим 1.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів. Зростання ФЛ свідчить про зростання ризику втратити платоспро­можність.

Коефіцієнт забезпечення власними коштами розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприєм­ства оборотних коштів. Значення. Кзк має бути більшим 0, 1.

3. Аналіз структури кредиторської заборгованості

Визначається частка окремих статей у загальній сумі кредиторсь­кої заборгованості, а також відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно початку року. Особливу увагу слід зверну­ти на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, поза­бюджетними фондами, на страхування, з оплати праці та перед іншими кредиторами.

4. Аналіз структури активів підприємства

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі у виробництві, так і стосовно оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошей. За необхід­ності аудиторами розшифровується рух основних фондів. Для одно­значного висновку про причини змін у структурі активів детально аналізуються всі розділи й окремі статті активу балансу.

5. Аналіз основних засобів та інших позаоборотних активів

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відраху­вань за попередній та поточні роки (форма 11-оф), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період, уважно вивчаються ос­новні фонди підприємства, придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року. Також слід звернути увагу на тенденцію зміни таких статей балансу, як устаткування, незавершені капітальні вкладення, майно в оренді.

6. Аналіз власних оборотних засобів

Власні оборотні засоби — це робочий капітал (Р_к), який розра­ховується як різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних коштів, яка фінансується за рахунок влас­них коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого ка­піталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяль­ності та інвестування.

Платоспроможність підприємства визначається насамперед ве­личиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача, так і надлишок робочого капіталу можуть бути негативною ознакою. Маневреність робочого капіталу розраховується як відношення ве­личини запасів до розміру робочого капіталу.

Важливим показником платоспроможності є коефіцієнт покрит­тя (К), що розраховується як співвідношення усіх поточних ак­тивів (за мінусом витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових оди­ниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю корот­кострокових зобов'язань. Критичне значення для К_п = 1 у тому випадку, коли К_п < 1, підприємство має неліквідний баланс.

7. Аналіз структури оборотних засобів

Швидкість обороту оборотних засобів є однією з якісних харак­теристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Для визначення тен­денції обіговості оборотних засобів розраховується коефіцієнт обо­ротності (К₀) як відношення виручки (валового доходу) від реалі­зацій продукції, без урахування податку на додану вартість та ак­цизного збору, до суми оборотних засобів підприємства.

Показником ефективності використання оборотних засобів є час обороту (Ч) — тривалість у днях одного обороту. Цей показник можна також розрахувати як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності.

Коефіцієнт оборотності запасів (К₀₃) визначається з відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів. Коз показує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду.

Важливим показником ліквідності підприємтсва є коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал)> який розраховується за формулою 18. 2.

8. Аналіз витрат на виробництво

Аналізу підлягають витрати підприємства, безпосередньо пов'я­зані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт і надан­ням послуг. Дані для проведення аналізу беруть з річної або квар­тальної форми 5-с "Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг".

9. Аналіз прибутковості підприємства

Прибутковість характеризується сумою прибутку та рівнем рен­табельності. Рівень рентабельності визначається як відношення при­бутку від реалізації до собівартості продукції. У процесі аналізу ви­значається, як змінюються протягом певного періоду значення при­бутку від реалізації, рівня рентабельності, розглядаються фактори, що приводять до їх змін. Результати аналізу зводять у табл. 17. 1.

10. Аналіз використання прибутку

Аналізу підлягає розподіл прибутку звітного та попереднього років, відображений у ф. № 2. Якщо підприємство збиткове, можливий висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підпри­ємства для здійснення нормальної господарської діяльності. Якщо підприємство використало більше прибутку, ніж отримало, то необ­хідно звернути увагу, які саме статті витрат призвели до збитку.

11. Аналіз виробничо-господарської діяльності

Насамперед аналізується загальна виробнича структура, наво­дяться основні техніко-економічні показники структурних підрозділів підприємства, вивчаються можливості їх відокремлення у період майбутньої реструктуризації. При цьому можуть додава­тися план-схема підприємства, опис окремих об'єктів, таблиці до них. Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за попередній і звітний роки, а також прогнозні показни­ки на наступний рік для кожного структурного підрозділу та для підприємства в цілому.

12. Аналіз стану та використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів характеризується показником фондовіддачі (Фв), розраховуваним як відношення ви­ручки від реалізації без ПДВ та акцизного збору до середньої вар­тості основних фондів. Зростання показника фондовіддачі свідчить про ефективне використання основних фондів. Окремо оцінюється доцільність придбання нематеріальних активів.

13. Аналіз використання трудових ресурсів

Проводиться на підставі даних статистичної звітності 1-ПВ, 3-ПВ. Детально вивчаються причини втрат робочого часу, робиться висновок про відповідність чисельності працівників потребам ви­робництва.

14. Аналіз об'єктів незавершеного будівництва

Проводиться на підставі даних річної форми звітності 8-КБ. Об'єк­ти аналізуються з точки зору введення їх в експлуатацію, перспек­тив подальшого використання або передання місцевим органам ви­конавчої влади.

15. Аналіз об'єктів соцкультпобуту

Зазначається місцезнаходження об'єкта, дається коротка харак­теристика спроможності надання послуг, визначається дата передан­ня кожного об'єкта до комунальної власності, узгоджена з місцеви­ми органами влади, очікувані розміри доходу від діяльності об'єктів соцкультпобуту.

16. Стан охорони навколишнього середовища

Аналізується наявність очисних споруд, їх використання та стан, оцінюється вплив виробництва на навколишнє середовище.

17. Конкурентне середовище і маркетинг

Разом із керівництвом підприємства аудитори готують варіанти для вирішення комплексу завдань.

1. Визначення попиту на продукцію.

2. Вивчення конкурентоспроможності товарів.

3. Забезпечення відповідної якості товарів.

4. Розробка концепції життєвого циклу товару.

5. Управління товарним асортиментом.

6. Розрахунок прогнозних обсягів виробництва та номенклатури товарів.

7. Розширення інноваційної діяльності, спрямованої на роз­робку нових товарів з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.

На підставі аналізу аудитор готує аудиторський висновок про фінан­сово-господарський стан при визнанні підприємства банкрутом.