11.3.4. Обчислення координат точок діагонального ходу

Вихідними даними для обчислення координат є виміряні праві за ру­хом горизонтальні кути, схема діагонального ходу, горизонтальні проекції сторін теодолітного ходу, дирекційні кути сторін та координати точок тео­долітного полігону, до яких прилягає діагональний хід.

Кутову нев'язку діагонального ходу знаходять порівнянням сум вимі­ряних кутів з їх теоретичною сумою, щоїїобчислюють за формулою

Якщо, то від величини, яку одержано за формулою (11.35), необхідно відняти 360°.

Кутова нев'язка діагонального ходу

не повинна перевищувати допустиму, яку обчислюють за формулою

Якщо кутова нев'язка не перевищує граничної величини, то поправки у кути вводять за тим самим принципом, що і в теодолітному полігоні.

Обчислення дирекційних кутів, румбів і приростів координат діаго­нального ходу виконують за правилами і формулами для теодолітного полі­гону.

Нев'язки в приростах координат, м,

де- практичні суми приростів координат по осях абсцис і ор­динат, м;

- суми теоретичних приростів координат по відповідних осях, які обчислюють за формулами, м,

де- координати початкової точки діагонального ходу, м;

- координати кінцевої точки діагонального ходу, м.

Якщо обчислена за формулами (11.24) та (11.25) відносна нев'язка в приростах координат діагонального ходу не перевищує 1:1000, то коорди­нати виправляють на величинита. Поправки вводять пропорційно до­вжинам сторін із знаком, оберненим знакові нев'язки по даній осі.

Координати точок вершин діагонального ходу обчислюють за форму­лами (11.31) та (11.32). Вихідними координатами є координати точок тео­долітного полігону.Контролем обчислення координат точок діагонального ходу в прикладі є одержання в кінці розрахунків координат точки 1 теодо­літного полігону (табл. 11.11).