Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

11.3.5. Складання плану знімального обґрунтування

План знімального обґрунтування складають за координатами вершин теодолітного ходу. Склад робіт такий: побудова координатної сітки та її оцифрування, нанесення точок за координатами та подробиць, знятих на місцевості.

Перед побудовою координатної сітки виконують розрахунки, що ви­значають розміри плану теодолітного полігону і розміри аркуша, креслення для розміщення координатної сітки і складання плану. Розмір полігону з півночі на південь (зверху вниз) дорівнює різниці найбільшої і найменшої абсцис, м:

а розмір плану з заходу на схід (зліва направо) - різниці найбільших і най­менших ординат точок планового обґрунтування, м:


46ل


Відстань від верхнього і нижнього країв аркуша креслярського папе­ру до найвищої і найнижчої точок плану, см;

Подпись: масштабом (для масштабу 1:1000 - 1 м). Для симетричного розміщення плану на аркуші обчислюють відстані від крайніх точок плану до країв аркуша, місцеположення осі абсцис від¬носно лівого краю аркуша і осі ординат відносно нижнього краю аркуша (рис. 11.1).

а відстань від країв аркуша до найлівішої і найправішої точок плану, см:

де- розміри аркуша креслярського паперу, см.

Положення осі абсцис відносно найлівішої точки (західної) полігону встановлюють із виразу, см:

де- прийняте мінімальне значення ординати координатної сітки, м.

Відстань осі ординат від нижнього краю аркуша креслярського папе­ру, см:

де- прийняте мінімальне значення абсциси координатної сітки, м.

Залежно від розмірів і можливостей координатну сітку будують за допомогою циркуля-вимірника і масштабної лінійки або топографічної лі­нійки ЛТ-1. Координатну сітку будують із сторонами 10 х 10 см.

При невеликих розмірах планів (менше 50 х 50 см) її будують за до­помогою циркуля-вимірника і масштабної лінійки. Порядок побудови та­кий. На аркуші креслярського паперу потрібного розміру проводять вісь абсцис на відстані, визначеній за формулою (11.44) (рис. 11.2, а). Від ниж­нього краю аркуша на осі абсцис відкладають відстань а, визначену за фо­рмулою (11.45), і відмічають точку Б. Під довільним кутом проводять дві прямі лінії так, щоб одна з них обов'язково проходила через точку Б. З точ­ки перетину прямих як на діагоналях будують прямокутник. Для цього з точки перетину ліній О відкладають відрізки ОС, ОВ, ОА, рівні відрізку ОБ. На сторонах одержаного прямокутника АВСБ від його вершини Б в заданому масштабі за допомогою масштабної лінійки відкладають відріз­ки, рівні стороні квадрата сітки (10х 10). Через відповідні точки протиле­жних сторін гострозаточеним олівцем креслять лінії координатної сітки (рис. 11.2, б).

Рисунок 11.2 - Побудова координатної сітки:

а - побудова великого прямокутника; б - побудова квадратів з стороною 10 х 10 см


За допомогою топографічної лінійки ЛТ-1 будують координатну сіт­ку на площі квадрата з стороною 50 см. Топографічна лінійка ЛТ-1 виготовлена в вигляді металевої лінійки з шістьма вирізами посередині. Один з країв кожного вирізу скошений: у першого, позначеного нулем, він скошений по прямій лінії, а у всіх інших - по дугах кіл з радіусами 10, 20, 30, 40, 50, см від початкового штриха. Кінець лінійки скошено по дузі радіуса 70, 711 см.

Порядок побудови координатної сітки з допомогою лінійки ЛТ-1 та­кий. На аркуші паперу за допомогою циркуля-вимірника та масштабної лі­нійки проводять вісь ординат за тими самими правилами, за якими буду - ється координатна сітка. По скошеному краю кожного вирізу масштабної лінійки перетинають вісь ординат штрихами. Початок лінійки при цьому суміщають з положенням осі абсцис відносно лівого краю аркуша. Укла­дають лінійку вздовж лівого краю аркуша, суміщаючи нульовий штрих з точкою перетину осі ординат з крайнім лівим штрихом. Одночасно сте­жать, щоб вісь лінійки була приблизно перпендикулярна до осі ординат. По кожному скошеному вирізу олівцем проводять штрихи. Кладуть лінійку по діагоналі, сумістивши нульовий штрих з крайнім правим штрихом на осі ординат. Там, де закінчується лінійка, прокреслюють дугу, що перетинає останній верхній штрих на осі абсцис. В результаті буде побудовано пря­мокутний трикутник з сторонами 50, 50 та 70, 711 см. Так само будують другий трикутник. Для цього перекладають лінійку в крайній правий штрих по осі ординат, проводять лінію, що приблизно паралельна осі абс­цис, на якій проводять штрихи по кожному скошеному вирізу. Кладуть лі­нійку по діагоналі, сумістивши нульовий штрих з крайнім лівим штрихом на осі ординат. Там, де закінчується лінійка, проводять дугу, що перетинає останній верхній штрих на лінії, паралельній осі абсцис. Таким чином утворюють другий трикутник тих же розмірів, що й попередній. Відхилен­ня верхньої сторони прямокутника не повинно бути більше 0,2 мм.

Правильність побудови квадратів координатної сітки контролюють такими способами: укладанням лінійки по діагоналях малих квадратів (рис. 11.3, а) установлюють чи є трикутники похибок;

циркулем-вимірником провіряють рівність діагоналей всіх квадратів (рис. 11.3, б). Похибка не повинна перевищувати 0,2 мм. Якщо похибка бі­льше допустимої, то координатна сітка будується заново.

Рисунок 11.3 - Оеревірка правильності побудови координатної сітки:

а - за трикутниками похибок; б - за діагоналями квадратів


Перед нанесенням точок теодолітного ходу координатну сітку підпи­сують так, щоб весь полігон розмістився в середній частині аркуша (рис. 11.4). Для лівої крайньої вертикальної лінії координатної сітки беруть значення координати, близьке до найменшого значення ординати точки по­лігону. Нижній горизонтальній лінії координатної сітки приписують абсци­су, близьку до найменшої абсциси полігону.


Точки планового знімального обґрунтування на координатну сітку наносять за їх обчисленими координатами за допомогою циркуля- вимірника і масштабної лінійки. Нанесення точок починають з визначення квадрата, в якому розміститься та чи інша вершина теодолітного ходу. На­приклад, якщо точка 1 має координати X = 2507,27 та У = 909,47, то вона розміститься у квадраті з підписами ординат лівого нижнього кута сітки X = 2500 м та У = 900 м. Потім визначають, наскільки вище та праворуч відносно лівого нижнього квадрата розміщена вершина полігону. Точка розміщена вище на 7,27 м та праворуч на 9,47 м від вершини 2500х900.. Щоб побудувати точку абсциси точки 1, на бічних сторонах квадрата 2500х900 треба відкласти вгору на північ від лінії 2500 відрізок 7,27 м, а для контролю від протилежної сторони квадрата відміряти донизу на пів­день 92,73 м, тобто доповнення до 100 м. Щоб побудувати ординати точки 1 треба на верхній і нижній сторонах квадрата 2500х900 відкласти вправо на схід від лінії 900 відрізки 9,47 м і вліво на захід від лінії 1000 відрізки 90,53 м. Точки, нанесені на протилежних сторонах квадрата 2500х900, спо­лучують прямими тонкими лініями. Точка перетину цих ліній буде шукана. Одержану таким чином точку помічають слабким проколом голки циркуля- вимірника, обводять кружком 1,5 мм і підписують її номер згідно з відоміс­тю обчислення координат точок планового економічного обґрунтування. У такій послідовності наносять усі точки теодолітного полігону і діагональ­ного ходу.

Правильність нанесення точок на координатну сітку контролюють вимірюванням на плані відстаней між суміжними точками знімального об­грунтування. Різниця в довжинах сторін теодолітних ходів не повинна пе­ревищувати 0,2 мм у масштабі побудованого плану.

Відносно відомих сторін і точок знімального обґрунтування наносять на план в масштабі подробиці, зняті на місцевості. Способи нанесення си­туації на план (рис. H.S)такі самі, які застосовуються для зйомки їх на місцевості. Нанесення на план контрів місцевості виконують з допомогою транспортира, масштабної лінійки і циркуля-вимірника.


Для нанесення координат способом полярних координат центр транспортира суміщають з вершиною полігона, а нуль транспортира - з на­прямом на попередню точку теодолітного ходу. Будують кути, виміряні те­одолітом при візуванні на контурні точки місцевості. На побудованих на­прямах на контурні точки відкладають в масштабі плану відстані, вказані у абрисі. З'єднавши точки, одержують положення контурів на плані.

Для побудови точок місцевості способом кутових засічок (сторона VIII - IX) з допомогою транспортира в вершинах сторін теодолітного ходу відкладають кути, вказані у абрисі (рис. 11.6). Точка перетину сторін побу­дованих кутів - шукана точка на плані місцевості.

При нанесенні на план ситуації ділянки місцевості способом перпен­дикулярів (сторони ІІ-Ш, IV-V, VІ-VII-І-IX) від початку лінії знімального обґрунтування згідно з абрисами (рис. 11.7 і 11.8) відкладають відстані до перпендикулярів. В отриманих точках трикутником будують лінії, перпен­дикулярні стороні теодолітного ходу. Наперпендикулярах відкладають від­стані до контурів, вказаних у абрисі. З'єднують побудовані на перпендику­лярах точки і одержують місцеположення контурів на плані.


Рисунок 11.6 - Абриси сторін У-УІ і ІУ-УІІІ-ІХ


Для побудови точок місцевості способом лінійної засічки (сторона ІУ-УІІІ) циркулем-вимірником з вершин теодолітного ходу креслять дуги радіусами, рівними відстаням від точок до контуру (рис. 11.6). Точка пере­тину дуг буде шуканою контурною точкою на плані.


Подробиці, зняті на місцевості, на топографічний план наносять умовними знаками.


Подпись: Площу замкнутого полігону обчислюють за координатами його вер- 2 шин, м : де- координати, відповідно, обчислюваної, на­

ступної і попередньої вершин полігону, м.

Всі розрахунки з визначення площі полігону виконують в табличній формі за допомогою мікрокалькулятора. Площі, обчислені за формулами (11.46 ) та (11.47), повинні бути рівні між собою.