2.2. Територіально-планувальна організація і композиційна основа житлової і виробничої зон

В схемі планування населеного пункту визначаються головні функціональні напрями зв'язку, які є композиційними осями в загальній планувальній структурі. Основними композиційними осями є в'їзд від транспортної магістралі до центру села, вулиця від громадського центру до виробничої зони, напрям до зони відпочинку (додаток 1).

У фокусі головних функціонально-композиційних осей організовується громадський центр з головним майданом, який є ядром архітектурно-планувальної композиції (рис 16, 17).

До виробничої зони запроектовано самостійний в'їзд зі сторони зовнішньої автомагістралі.

На базі головних композиційних осей проектується вулична мережа населеного пункту.

Мережа вулиць і доріг сільських поселень служить для зв'язку між собою окремих їх частин і являє єдину систему шляхів сполучення в межах населеного пункту і з зовнішньою територією, зокрема з зовнішніми транспортними комунікаціями.

Мережу транспортних зв’язків в житловій зоні сільського населеного пункту формують такі вулиці:

§ Головна вулиця, яка забезпечує зв'язок адміністративно-громадського центру населеного пункту з житловою територією, об’єктами культурно-побутового призначення, виробничими підприємствами, місцями відпочинку, а також з прилеглими районами. Весь вуличний рух зосереджується на головних вулицях, інші вулиці обслуговують житлові будинки.

§ Житлові вулиці – забезпечують транспортні і пішохідні зв’язки всередині села, зв'язок з під’їзними дорогами і далі з дорогами дорогами загального користування.

§ Проїзди – забезпечують транспортні і пішохідні зв’язки групи житлових будинків, окремих будівель і споруд на території житлової зони.

§ Пішохідні і велосипедні доріжки і алеї - забезпечують поза вуличні зв’язки окремих зон села між собою і з виробництвом, підходи до станцій і зупинок зовнішнього і внутрішнього транспорту.

§ Вулиця – це смуга території житлової зони населеного пункту, обмежена червоними лініями кварталів. По вулицях, крім проїзної частини, тротуарів, велосипедних доріжок, зелених насаджень прокладаються інженерні мережі.

Отже, вулиці разом з їх обладнанням представляють собою технічну основу плану населеного пункту. Вулиці розділяють територію на квартали, райони, мікрорайони і одночасно об’єднують їх в єдине ціле. Вони служать і композиційною основою плану населеного пункту, а його архітектурно-планувальна композиція визначається вуличною мережею.

Організація раціонального транспортного і пішохідного зв’язку – одна з основних вимог до проектування сучасних населених пунктів. Критерієм раціональності є не тільки техніко-економічні показники, але й рівень зручностей для населення, санітарно-гігієнічні умови життя і безпеки руху.

При організації сільських населених пунктів для успішного вирішення проблеми транспортного зв’язку важливе значення має повне просторове відокремлення пішохідного руху від транспортного, створення досконалої системи вулиць, внутрішньоселищних доріг і господарських проїздів.

Забезпечення транспортного і пішохідного зв’язку є головним, але не єдиним призначенням вулиць. По них здійснюється відведення стічних вод з території селища, прокладаються основні інженерні комунікації: водопровід, каналізація, теплофікаційна мережа та інші. Вулиці виконують протипожежні функції, сприяють кращій аерації населеного пункту, вони впливають на вирішення задач художнього оформлення зовнішнього вигляду селища.

Вулиці займають 15-20% території житлової зони, витрати на їх облаштування складають близько 20% витрат на благоустрій всього населеного пункту. Тому раціональна архітектурно-планувальна організація вуличної мережі має велике значення в підвищенні ефективності використання сельбищної території і зменшення капіталовкладень на експлуатаційні витрати.

При трасуванні вулиць необхідно враховувати природні фактори: рельєф, інсоляцію, вітер, гідрографічну мережу та інші. Вулиці проектуються відповідно до нормативних поздовжніх ухилів (табл. 6) .

Таблиця 6

Поздовжні ухили і горизонтальні криві на трасах вулиць і селищних доріг

Мінімальне значення поздовжнього ухилу (0,3-0,5%) визначається умовами водовідведення. Траса вулиці не повинна мати частих переломів поверхні; на тих із них, де різниця ухилів перевищує 10%, проектуються вертикальні вставки.

Головні вулиці проектуються по вододілах або верхніх частинах схилів, що підкреслює архітектурне оформлення вулиці і сприяє відведенню стічних вод. На крутих схилах трасування вулиць проводиться під невеликим кутом до напряму горизонталей.

Для забезпечення поверхневого водовідведення вулиці повинні мати поздовжні ухили більше нуля. Тому технічні допуски поздовжніх ухилів вулиць знаходяться в межах від 0,005-0,004 до 0,080.

Врахування вітрів. Вітри провітрюють вулиці і водночас створюють перетяги на них, сприяють поширенню вогню при пожежі, пилюки, снігопереносу. В місцевостях з великою силою вітру вулиці проектуються під кутом до напряму переважаючих вітрів.

Ширина і характер благоустрою вулиць визначається поперечним архітектурним профілем (рис. ). Склад елементів профілю, лінійні розміри і технічний стан встановлюється в залежності від функціонального призначення кожної вулиці, поверховості і типів будинків, прийомів забудови, характеру і інтенсивності руху, рельєфу, способу відведення поверхневих вод, прокладення підземних комунікацій. Основними елементами житлових вулиць є: проїзна частина, тротуари, смуги зелених насаджень, в тім числі смуги для прокладання підземних споруд, а також узбіччя при вулицях перехідного типу.

Ширину житлових селищних вулиць в межах червоних ліній рекомендується приймати: при малоповерховій забудові 14-18м, при багатоповерховій – 18-20м. Головні селищні вулиці можуть бути і більшої ширини - відповідно 18-22 і 22-26.

У всіх випадках ширину вулиці необхідно пов’язувати з висотою будинків, якими вони забудовуються. Ширину тротуарів рекомендується робити на головних вулицях 1,5-3,0 м, житлових - 1,0-1,5м.

Розміри твердого покриття проїзної частини селищних доріг приймаються: 3,5; 4,5; 7,0 м. Проїзди до житлових будинків можуть бути тупиковими, петельними або наскрізними. Ширина тупикового проїзду – 8-10м між огорожами, а його протяжність не більше як 150 метрів. В його кінці проектуються або поворотне кільце радіусом не менше як 10-12м або майданчик для розвороту розміром 12*12м.

Запроектована вулична мережа - це єдина і завершена система, трасування якої максимально погоджується з рельєфом місцевості і повинна відповідати транспортним вимогам, умовам прокладання підземних інженерних комунікацій і забезпечує відведення поверхневих вод.

Залежно від величини населених пунктів, конкретних природних умов і ситуаційних факторів вулична мережа створює відповідну систему шляхів сполучення. За формою накреслення плану вуличної мережі з практики проектування і аналізу існуючих схем виділяються регулярні, довільні і поєднані (комбіновані) системи.

При вирішенні генеральної схеми планування даного населеного пункту використовується в основному регулярна система з застосуванням довільних елементів, що дає можливість створити відносно чітку і виразну територіально-планувальну організацію і композиційну основу житлової і виробничої зони.