4.2.2. Каналізація

Призначення каналізації. У населених пунктах з повсякденною діяльністю людини утворюються забруднення різного характеру. Це так звані господарсько-фекальні води, що складаються в основному з органічного забруднення.

Залежно від походження стічні води поділяються на побутові, виробничі і атмосферні.

Підтримання санітарно-гігієнічного стану міст і інших населених пунктів, а також промислових підприємств можливе тільки при своєчасному видаленні з їх території стічних вод з наступною їх очисткою і обеззараженням.

Каналізація представляє собою комплекс інженерних споруд і заходів з метою:

а) прийому стічних вод у місцях їх збирання і транспортування їх до очисних споруд;

б) очистки і обеззаражування стічних вод;

в) утилізації корисних речовин, що містяться в стічних водах і їх осадах;

г) випуску стічних вод у водоймища.

Розрізняють два види каналізації – вивозну і сплавну.

При вивозній каналізації рідкі забруднення збирають у приймачі-вигреби і періодично вивозять на поля асенізації для обробки. Такий спосіб не забезпечує належного санітарного стану території і економічно невигідна. Її застосовують у населених пунктах, де організація іншого виду каналізації затруднена.

Сплавна каналізація забезпечує транспортування стічних вод на очисні споруди, де вони інтенсивно очищаються переважно в штучно створених умовах. Очищені води випускаються в найближчі водоймища.

Системи і схеми каналізації. Залежно від способу відведення стічних вод у конкретних умовах – сумісно чи роздільно, системи каналізації поділяються на загальносплавні, роздільні (повні і неповні) і напівроздільні.

Загальносплавна система каналізації забезпечує відведення стічних на очисні споруди або до водоймища по єдиній каналізаційній мережі.

При роздільній системі каналізації окремі види стічних вод з забрудненням різного характеру відводяться самостійними каналізаційними мережами. При повній роздільній системі споруджується не менше двох мереж – побутова, по якій відводяться побутові стоки і водостічна (дощова) для відведення атмосферних стічних вод. Неповна роздільна система каналізації є проміжною стадією будівництва повної роздільної системи, коли ще не споруджені водостічні мережі водопроводів. Атмосферні води стікають до водоймищ по лотках, кюветах і канавах.

Напівроздільна система каналізації характерна тим, що на місцях перетину самостійних каналізаційних мереж для відведення різних видів стічних вод споруджуються водоскидні камери, які перепускають найбільш забруднені води при малих витратах в побутову мережу і відводять їх по єдиному колектору на очисні споруди, а на випадок зливи скидають відносно чисті води безпосередньо у водоймище.

Кожна з систем каналізації має свої переваги і недоліки. Протяжність мережі загально сплавної системи на 30-40% менша від протяжності двох самостійних мереж повної роздільної каналізації. Але витрати на будівництво насосних станцій і очисних споруд при загально сплавній системі більші, як при повній роздільній системі.

При виборі тієї чи іншої системи каналізації треба враховувати всі конкретні умови проектування з врахуванням санітарно-гігієнічних вимог і техніко-економічного обґрунтування.

Практика проектування і експлуатації комунального господарства підтверджує, що найбільш доцільною є роздільна система каналізації.

Система і схема каналізації повинні бути вибрані на основі всестороннього вивчення складу і якості стічних вод, їх кількості і місцевих умов проектування (наявності і пропускної здатності каналізації населеного пункту, потужності водоймища і необхідного ступеню очистки стічних вод).

Вирішення схеми каналізаційної мережі – її трасування є важливим етапом проектування каналізації, від чого залежить вартість каналізації в цілому.

Каналізаційні мережі (КМ) трасуються в такій послідовності: на топографічному плані визначається територія каналізації, яка обмежується лініями вододілу, а по понижених місцях (видолинках) проектуються колектори басейнів каналізації; потім для перехоплення колекторів басейнів проектується траса головного і заселищного колектора і, в останню чергу, проектують траси вуличної мережі, які з’єднуються з колектором басейну. При цьому кожний відрізок вуличної мережі повинен мати мінімальну довжину.

Різноманітність місцевих природних умов не може визначати типових рішень схем каналізаційних мереж. Найбільш розповсюджені схеми класифікуються так:

1. Перпендикулярна схема (рис. 9а) – колектори басейнів каналізації трасуються перпендикулярно до напряму руху води у водоймищі. Така схема застосовується для відведення атмосферних стічних вод, які не потребують очистки.

2. Пересічена схема (рис. 9б) – колектори басейнів перпендикулярні напряму руху води у водоймищі і перехоплені головним колектором, який паралельний до ріки. Ця схема застосовується при спокійному нахилі рельєфу місцевості до водоймища і необхідності очистки стічних вод.

3. Паралельна схема (рис. 9в) – колектори басейнів каналізації паралельні до напряму руху води у водоймищі або під невеликим кутом до нього і перехоплені головним колектором, який транспортує стічні води до очисних споруд перпендикулярно до напряму течії води у водоймищі. Ця схема вигідна в умовах крутого рельєфу місцевості з нахилом до водойми. Вона дозволяє зменшити в колекторах басейнів каналізування швидкість руху стічних вод, які могли б спричинити руйнування трубопроводів.

4. Зонна (поясна) схема (рис. 9г) – територія каналізування розбита на дві зони: з верхньої стічні води пливуть самотічно до очисних споруд, а з нижньої – за допомогою насосної станції. Кожна з зон має свою схему, аналогічну пересіченій схемі. Зонну схему застосовують при значному або нерівномірному падінні рельєфу місцевості до водоймища і відсутності умов каналізування всієї території (наприклад, нижньої зони) самоплинно.

Радіальна схема (рис. 9д) - характерна тим, що очистка стічних вод відбувається на декількох очисних станціях. При цій схемі відведення стічних вод здійснюється децентралізовано. Така схема застосовується в умовах складного рельєфу місцевості і при каналізуванні великих населених пунктів.

Рис. 9 Схеми каналізаційних мереж

а – перпендикулярна; б – пересічена; в – паралельна; г – зонна; д – радіальна.

1 – колектори басейнів каналізування;

2 – межі басейнів; 3 – межа об’єктів каналізування; 4 – головний колектор;

5 – напірний водопровід; 6 – випуск;

7 – головний колектор верхньої зони;

8 – головний колектор нижньої зони

Санітарно-захисні зони для каналізаційних очисних споруд приймаються відповідно до санітарних норм. Залежно від характеру споруд для очистки стічних вод і потужності очисних споруд (тис. м³/добу) ширина санітарно-захисної смуги коливається в межах від 100 до 500 м.

Розміри земельних ділянок для очисних споруд каналізації приймаються на більші, як подано в табл. 1.

Таблиця 1

Примітка. Розміри земельних ділянок очисних споруд потужністю понад 280 тис.м³/добу приймаються за проектами, які розроблені у встановленому порядку.

Розміри земельних ділянок очисних споруд локальних систем каналізації і їх санітарно-захисних зон приймаються в залежності від ґрунтових умов і кількості стічних вод, але не більше 0,25 га відповідно з вимогами СНиП 2.04.03-85.